Рішення № 14764164, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/10606.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Трейдінг-Груп»

доДочірнього підприємства «Надра-Сервіс»

простягнення 3617,98 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача:Ігнатенко В.М. (довіреність № 04/03-11 від 04.03.2011); Мамедова О.Л. (довіреність № 04/03-11 від 04.03.2011);

від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Трейдінг-Груп»(далі –позивач або Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Надра-Сервіс»(далі –відповідач або Підприємство) про стягнення 3 366 грн. заборгованості за виконані роботи, 71,14 грн. інфляційних втрат, 29,32 грн. 3% річних, 151,52 грн. пені, всього 3617,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством своїх зобов’язань за угодою про розірвання договору підряду від 07.02.2007 № 49 від 10.11.2010 (далі –Угода), укладеною між Товариством та Підприємством, щодо сплати вартості виконаних робіт у строк встановлений підпунктом 2 пункту 3 Угоди.

При цьому, Товариством зазначає, що Підприємство за період з 18.11.2010 до 03.03.2011 допустило прострочення щодо оплати вартості виконаних робіт в сумі 3 366 грн. У зв’язку із простроченням оплати вартості виконаних робіт Товариством на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) були нараховані Підприємству за період з 18.11.2010 до 03.03.2011 три відсотки річних на загальну сумі 29,32 грн. та інфляційні втрати на загальну суму 71,14 грн. за період з листопада 2010 року по січень 2011 року, а також на підставі пункту 4.2 договору підряду № 49 від 07.02.2007 (далі –Договір), укладеного між Підприємством та Товариством, Підприємству за період з 18.11.2010 до 03.03.2011 була нарахована пеня на загальну суму 151,52 грн.

Підприємство письмових заперечень проти позову не подало, в судове засідання не з'явилось, хоча було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1288053 0. Дане поштове відправлення було вручено Підприємству 24.03.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Підприємства суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Підприємства не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2007 між Товариством (Підрядник) та Підприємством (Замовник) був укладений Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Підрядник зобов’язується виконати за завданням Замовника поточний ремонт та технічне обслуговування автомобілів, що знаходяться у його власності або користуванні, а Замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та сплатити вартість цих робіт на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 4.2 у випадку прострочення Замовником оплати виконаних робіт більше 5-ти календарних днів –Замовник повинен сплатити Підряднику пеню в розмірі 4% від загальної вартості робіт за кожний день прострочення підписання вказаного акта.

10.11.2010 між Товариством (Підрядник) та Підприємством (Замовник) була укладена Угода, відповідно до пункту 1 якої Замовник і Підрядник у зв’язку з відсутністю потреби в договірних відносин, відсутністю замовлень на виконання робіт, прийшли до згоди розірвати Договір.

Відповідно до пункту 2 Угоди з моменту вступу в дію цієї Угоди сторони не вважають себе пов’язаними будь-якими правами і зобов’язаннями, що виникли з Договору. Зобов’язання сторін за Договором, зазначеним у пункті 1 цієї Угоди припиняється з моменту набрання чинності цією Угодою.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Угоди зобов’язання, що випливають з Договору, виконання яких вже почалося, повинні бути виконані в наступному порядку, а саме: Замовник сплачує вартість виконаних за актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) УМ-0000201 від 04.11.2008 на суму 3366 грн., в тому числі ПДВ протягом п’яти банківських днів з моменту підписання даної Угоди.

Пунктом 4 Угоди визначено, що ця Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

Матеріали справи не свідчать про те, що Підприємство на виконання підпункту 2 пункту 3 Угоди розрахувалось з Товариством за виконані роботи на суму 3 366 грн.

Отже, у Підприємства перед Товариством залишились не сплачені платежі за виконані роботи в сумі 3 366 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2008 року від 31.12.2008, підписаним їх головними бухгалтерами й скріпленого відбитками круглих печаток Товариства та Підприємства, а також листом Підприємства від 26.10.2009, яким Підприємство підтверджує кредиторську заборгованість перед Товариством в сумі 3366 грн., яку на даний час не має можливості погасити у зв’язку з фінансовими проблемами Підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Підприємство відповідно до підпункту 2 пункту 3 Угоди повинно було здійснити оплату вартості виконаних робіт у сумі 3 366 грн. в строк до 17.11.2010.

Проте, Підприємство, як у встановлений підпунктом 2 пункту 3 Угоди строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт у сумі 3 366 грн. не виконало.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Підприємства 3 366 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Товариства про стягнення з Підприємства 3% річних за період з 18.11.2010 до 03.03.2011 підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Товариства в сумі 29,32 грн. 3% річних. Розрахунок та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство просить стягнути з Підприємства інфляційні втрати на загальну суму 71,14 грн. за період з листопада 2010 року по січень 2011 року.

Судом встановлено, що Підприємство повинно було здійснити оплату вартості виконаних робіт у сумі 3 366 грн. в строк до 17.11.2010.

Судом здійснений перерахунок інфляційних втрат за період починаючи з дати прострочення платежу до дати по яку позивачем здійснюються нарахування інфляційних втрат.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

18.11.2010 - 31.01.201133661.01860.593426.59 Відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 60,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство просить стягнути з Підприємства за період починаючи з 18.11.2010 пеню нараховану на підставі пункту 4.2 Договору.

Проте, дане нарахування є помилковим, оскільки Договір відповідно до положень Угоди був розірваним з 10.11.2010. Відповідно до пункту 2 Угоди з даної дати сторони перестали бути пов’язаними будь-якими правами і зобов’язаннями, що виникли з Договору, а самі такі зобов’язання сторін за Договором припинилися.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, починаючи з 10.11.2010 позивач не має права нараховувати пеню відповідно до умов пункту 4.2 Договору. А тому позовні вимоги в частині стягнення пені визнаються судом неправомірними, і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підприємство не скористалось наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Товариство в обґрунтування своїх позовних вимог не спростувало.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Надра-Сервіс»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код 24573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсервіс Трейдінг-Груп»(04208, м. Київ, вул. В. Порика, будинок 8, літера «А», ідентифікаційний код 33941773) 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. боргу, 60 (шістдесят) грн. 59 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 18.11.2010 до 31.01.2011, 29 (двадцять дев’ять) грн. 32 коп. 3% річних, а також 97 (дев’яносто сім) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 11.04.2011