Рішення № 14764150, 08.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/7608.04.11

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД»

Простягнення 76111,75 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЦурка Н.О.- представник за довіреністю від 25.06.2010 р.

Від відповідача не з’явився 08.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД»71960,77 грн. заборгованості з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 27.11.2003 р. № 8011077, 2992,36 грн. інфляційної складової боргу та 1158,62 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/76 від 07.03.2011 р., яку призначено до розгляду на 01.04.2011 р.

01.04.2011 р. в судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що основний борг ним було сплачено та просив суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача основного боргу та не стягувати інфляційні витрати та 3 % річних.

01.04.2011 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач проти відзиву заперечив, про що зазначив у запереченнях на відзив від 06.04.2011 р.

08.04.2011 р. відповідач подав до суду доповнення до відзиву, відповідно до якого також просив суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача основного боргу та не стягувати інфляційні витрати та 3 % річних.

У судове засідання, призначене на 08.04.2011 р., з’явився представник позивача, який надав суду пояснення по справі. Відповідач в судове засідання не з’явився причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2003 р. Акціонерною енергетичною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД»укладено договір № 8011077, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов’язався отримувати її та оплачувати відповідно до умов викладених у цьому договорі.

Відповідно п. 3 звернення-доручення до даного договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом, згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Виходячи з додатку № 2 до договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобов’язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Сплату вартості теплової енергії відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 10 додатку № 2 до договору).

За твердженнями позивача, станом на 01.02.2011 р. заборгованість відповідача за договором від 27.11.2003 р. становила 71960,77 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за період з 01.11.2009 р. по 01.02.2011 р., розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на суму 71960,77 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, що відбулося 01.04.2011 р., представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазначив про сплату основної суми заборгованості в повному обсязі, на підтвердження чого подав платіжне доручення № 298 від 24.03.2011 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі в разі відсутності предмету спору.

Зважаючи на подання суду доказів погашення заборгованості з оплати вартості поставленої позивачем відповідачеві теплової енергії за договором від 27.11.2003 р. № 8011077 провадження у справі в частині стягнення 71960,77 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 2992,36 грн. інфляційної складової боргу та 1158,62 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач проти стягнення інфляційних витрат та 3 % річних заперечив, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем утворилася через несвоєчасну та не в повному обсязі сплату мешканцями комунальних послуг, в тому числі за теплову енергію, а відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»відповідач до січня 2011 р. не мав законних підстав для стягнення штрафних санкцій з мешканців-боржників і не має фінансової можливості самостійно сплачувати інфляційні витрати та 3 % річних, а отже стягнення з відповідача штрафних санкцій погіршує фінансовий стан відповідача, що впливає на розрахунки з податковими органами та на виплати заробітної плати працівникам відповідача.

Суд не погоджується з зазначеним твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів, і як наслідок неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини не звільняють боржника від відповідальності за прострочення ним грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що борг було погашено відповідачем після порушення провадження по справі.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 2992,36 грн. інфляційної складової боргу та 1158,62 грн. 3 % річних.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення 71960,77 грн. основного боргу.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет ЛТД»(03127, м. Київ, вул. Васильківська, 53, корп. 1, ідентифікаційний код 13670073) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187764) 2992 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 36 коп. інфляційної складової боргу, 1158 (одну тисячу сто п’ятдесят вісім) грн. 62 коп. 3 % річних, 761 (сімсот шістдесят одну) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 11.04.11