Ухвала суду № 14762315, 15.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року                               м. Київ                                        К-17650/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Костенка М.І.

                    Рибченка А.О.

                    Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008

у справі          № АС 16/462-07

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліман” ЛТД

до Державної податкової інспекції у м. Суми

про                    визнання нечинним податкового повідомлення –рішення

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліман” ЛТД звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000182311/3/11149 від 29.08.2007.

          Постановою господарського суду Сумської області від 25.10.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

          Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008 постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01. 04.2005 по 30.09.2006 та складено акт № 680/2311/21122180/10 від 06.02.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182311/0/11149 від 16.02.2007, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 111301,50 грн., в тому числі 74201 грн. основного платежу та 37100, 50 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення - рішення № 0000182311/3/11149 від 29.08.2007, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 92168, 50 грн., в тому числі 56247 грн. основного платежу та 35921, 50 грн. штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не підтверджено розрахунок фінансових санкцій, які застосовані до позивача, в розмірі 35921,50 грн. , основного платежу донараховано в розмірі 56247 грн., що становить 63,8% при максимальному розмірі штрафу в 50% в розумінні пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при зменшенні за результатами апеляційного оскарження донарахованої суми в 15000 грн. штрафних санкцій зменшено 99 грн., в той час як мінімальна сума штрафу 10%.

Відповідно до п.п. 4.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-111 від 21.12.2000, а саме контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

В акті перевірки вказано про заниження і завищення суми податку на додану вартість, а податкове повідомлення - рішення винесено на суму заниження без врахування сум завищення податку на додану вартість, яке підлягає включенню до зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів, штрафні ж санкції відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-111 від 21.12.2000 застосовуються до платника податків лише на суму недоплати ( заниження суми податкового зобов’язання) і не є тотожним з таким порушенням, як несвоєчасне включення до податкового зобов'язання ( податкового кредиту) відповідних сум.

З матеріалів справи вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене після рішення про результати розгляду скарги ДПА України від 17.08.2007р. № 7938/6/25-0115. В цьому рішенні ДПА України зазначає, що завищення податку на додану вартість на 51772 грн., заниження - на 47854, грн., тобто завищення суми ПДВ складає 3918 грн., а робиться висновок про донарахування ПДВ в сумі 56247 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначення сум податкового зобов’язання та податкового кредиту з ПДВ проводилося за даними регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів, книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг) та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Нарахування ПДВ в одних періодах та зменшення податкового кредиту з ПДВ здійснено з причин невідповідності даних книг обліку, реєстрів та виданих податкових накладних, даним податкової звітності.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом відповідно пп. 7.3.2 п.7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В зазначених в розрахунку таблицях вказані тільки дані податкових декларацій з ПДВ та даними перевірки, які не підтверджені податковими накладними, незважаючи на те, що в матеріалах справи є всі накладні за перевіряємий період і поясненнях позивача відображені по періодах із зазначенням які враховано при перевірці, а які ні, також в розрахунку наведено результати перевірки за 2006 рік.

Цей період не був предметом спору в суді першої інстанції, але наведення його спростовує твердження ДПІ про систематичність порушень позивачем ведення податкового обліку з ПДВ.

Позивачем надані пояснення стосовно нарахування в податковому обліку зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, наведено всі податкові періоди з усіма податковими накладними із зазначенням які враховані при здійсненні перевірки ДПІ в м. Суми, а які невраховані.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що податкове повідомлення - рішення №0000182311/3/11149 від 29.08.2007 прийняте відповідачем з порушенням вимог Законів України „Про податок на додану вартість” та „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008 у справі № АС 16/462-07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми відхилити.

Постанову господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008 у справі № АС 16/462-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров