Ухвала суду № 14762312, 15.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 року                               м. Київ                                        К-11058/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Костенка М.І.

                    Рибченка А.О.

                    Шипуліна Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Живиця” на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008

у справі          № 2а-309/08

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Живиця”

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про                    визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Живиця” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000902340/0 від 16.05.2007, № 0000912340/0 від 16.05.2007, № 172/0000782342/0 від 17.05.2007.

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 позов задоволено у повному обсязі.

          Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 скасовано, прийнято нову якою позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000902340/0 від 16.05.2007 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 5910 грн. основного платежу та 2955 грн. штрафні (фінансові) санкції, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000902340/0 від 16.05.2007 в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 4728 грн. основного платежу та 2364 грн. штрафні (фінансові) санкції, в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 та складений акт № 684/23-111-1/32329654 від 10.05.07.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000902340/0 від 16.05.2007 яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 37517 грн., з яких основний платіж 25011 грн., фінансові штрафні санкції 12506 грн., № 0000912340/0 від 16.05.2007, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 51459 грн., з яких 34306 грн. основний платіж, 17153 грн. штрафна санкція, № 172/0000782342/0 від 17.05.2007 яким до позивача застосовані фінансова санкції в сумі 51499 грн. за порушення касової дисципліни.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено ПДВ за травень 2005 року в розмірі 18405 грн., за лютий 2006 року в розмірі 6606 грн., ст. ст. 1, 4, 5, 7, 11 Закону України „Про податок на прибуток” занижений податок на прибуток за півріччя 2005 року у сумі 34306 грн., п. 2.6 ст. 2, п. 3.1, п. 3.2 ст. З Положення № 637, п. 2.10 ст. 2 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління НБУ №72 від 19.01.2001.

Позивачем в порядку адміністративного оскарження оскаржено до вищестоящого податкового органу вище зазначені податкові повідомлення - рішення.

Рішенням № 15088/10/25-013-5 від 14.09.2007 Державної податкової адміністрації у Донецькій області скарга позивача була частково задоволена, податкові повідомлення-рішення відповідача були частково скасовані.

За наслідками апеляційного оскарження, відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000902340/2 від 21.09.2007 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 17001 грн.: 11334 грн. основний платіж, 5667 грн. фінансова санкція, № 0000912340/2 від 21.09.2007 про визначення позивачу податку на прибуток в сумі 8865 грн.: 5910 грн. основний платіж, 2955 грн. фінансова санкція.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове зобов’язання податку на прибуток в сумі 5910 грн. визначено позивачу внаслідок встановленого порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Перевіркою встановлено, що при виконанні розрахунку приросту (убутку) ТМЦ не проведено коригування вартості ТМЦ (сировина) у сумі 23638 грн., які було включено до валових витрат, але не брали участь у виробництві, у зв’язку з їх понаднормативним списанням, а за нормами, затвердженими наказом Державного Агропромислового комітету СРСР за № 159 від 19.19.1986 втрати сировини при виробництві м’ясо продуктів із кур та курчат охолоджених становить 0,7 % (8674 грн.), фактично позивач вказав втрати в розмірі 2,6% (32312 грн.), у зв’язку з чим занижено скоригований валовий дохід за півріччя 2005 року на 23638 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач не довів правомірність свого рішення про визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8865 грн.

Вищевказане порушення, відображене п. 3.1.1 акта перевірки, вплинуло й на висновок перевіряючих про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2005 року на суму 4728 грн., та відповідно заниження податку на додану вартість на цю суму, а також рішення відповідача в частині визначення позивачу ПДВ в сумі 4728 грн. основного платежу та 2364 грн. та штрафної санкції.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки, позивачем в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не були надані оригінали податкових накладних на підтвердження податку на додану вартість, включеного позивачем до податкового кредиту за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2006 року, оскільки позивачем надано лише копії податкових накладних виданих ВАТ „Міронівській хлібопродукт”.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що вимоги в частині 6606,02 грн. та штрафні санкції на цю суму податку не підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.

Стосовно податкового повідомлення –рішення № 0000782342/0 від 17.05.2007 сума штрафних санкцій за зазначеним рішенням складається із санкцій за не оприбуткування в касу готівки в сумі 10000 грн. та фінансові санкції за проведення готівкових розрахунків без надання отримувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 1499 грн. фінансова санкція 1499 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не оприбутковано 29.09.2004 у касу готівки в сумі 10000 грн., отриманої в банку, а отже порушено п. 2.6 ст. 2 Положення № 637 та п. 2.10 ст. 2 „Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19.02.2001.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що перелічені норми не мають виключень із загальних правил оприбуткування готівки та не дозволяють підприємствам виконувати ці норми виходячи лише тільки з фактору доцільності, яку вони самі ж й визначають.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Живиця” на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 у справі № 2а-309/08 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Живиця” відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 у справі № 2а-309/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

          М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров