Ухвала суду № 14762224, 24.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-6514/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Боровицького О.А., Сторчака В.Ю.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представників позивача - Олійника С.В., Макорти М.Д.

представника відповідача - Драчука С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі:

за адміністративним позовом: відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар"єр"

до: Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Старокостянтинівський спеціалізований кар"єр" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року задоволено частково даний позов.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Старокостянтинівська об"єднана державна податкова інспекція Хмельницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар"єр" відмовити повністю.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з"ясування обставин справи.

Представник апелянта в судовому засіданні 24 березня 2011 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача з вимогами апеляційної скарги не погодились, оскільки вважають постанову, прийняту за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, законною та обгрунтованою, а тому просили Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар"єр" зареєстроване 28 вересня 1995 року Старокостянтинівською райдержадміністрацією Хмельницької області (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 624697).

Основними видами діяльності позивача є: добування піску та гравію, декоративного та будівельного каменю; виробництво готових для використання бетонних сумішей; діяльність автомобільного транспорту; оптова торгівля; земляні роботи.

20 листопада 2008 року позивач подав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, заявивши до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 461280,00 грн.

На підставі акту № 68/233/05471885 від 29 січня 2009 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за жовтень 2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2009 року № 0000082300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 228839,00 грн. у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2009 року на суму 114797,00 грн. в результаті продажу щебеневої продукції для ТОВ "Український граніт" за цінами нижчими від цін, які склалися на ринку реалізації ідентичних товарів, та завищенням податкового кредиту за вересень 2008 року на 8904,00 грн. по операціях з оплати оренди транспортних засобів, здійсненої на підставі нікчемних договорів.

Однак з таким рішенням Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з наступних підстав.

При з"ясуванні обставин по справі Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що основним покупцем щебеневої продукції позивача у 2008 році є ТОВ "Український граніт".

Відповідно до п. 1.1. договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеного між ТОВ "Український граніт" та позивачем, останній зобов'язався передати у власність покупця щебінь, відсів гранітний, грунт та вскришу (надалі-товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість. Асортимент товару, його кількість, умови поставки визначаються в додатках до договору, або накладних, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору). Ціна на товар формулюється постачальником на кожну партію товару і регулюється в виставлених рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору). Розрахунок за отриманий товар здійснюється сторонами в національній валюті України на основі 100% попередньої оплати, (п.4.1 договору).

Одночасно 1 січня 2008 року позивач та ТОВ "Український граніт" уклали дилерський договір №1 терміном до 31 грудня 2008 року (п.7.1. договору), відповідно до п.1.1. якого позивач надав партнеру (ТОВ "Український граніт") невиняткові права на поширення на території України, Російської Федерації, Білорусії, Польщі продукції позивача (за змістом п.1.3. договору щебеневої продукції), а також право іменувати себе "офіційний дилер ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що асортимент, кількість, умови поставки, ціна продукції та інші умови визначаються в договорі поставки № 01/08-П від 1 січня 2008 року, укладеному між позивачем та партнером. За умовами дилерського договору позивач поставляє партнеру продукцію за партнерськими (оптовими) цінами (п.1.5 договору), а партнер (ТОВ "Український граніт") в усіх рекламних та інформаційних матеріалах щодо продукції позивача, договорах реалізації продукції зобов'язаний посилатись на ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр", як на виробника продукції.

В додатку № 3 до договору №01/08-П від 1 січня 2008 року, підписаному 1 липня 2008 року, сторони договору погодили асортимент, обсяги та вартість щебеневої продукції позивача, яку він зобов'язався поставити ТОВ "Український граніт" в 3-му кварталі 2008 року, в загальному обсязі 73900 тонн а саме: щебінь фракцій 5x10, 5x20 по ціні 38,00 грн. без ПДВ за тонну, фракції 10x20 по ціні 35,0 грн. без ПДВ , фракції 20x60 по ціні 30,0 грн. без ПДВ, фракції 40x70 по ціні 40,50 грн. без ПДВ, фракції 50x80 по ціні 27,50 грн. без ПДВ, відсіву по ціні 8,33 грн. без ПДВ та вскриші по ціні 3,8 грн. без ПДВ.

Рішенням спостережної ради ВАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" від 30 грудня 2007 року та наказом позивача №293 від 31 грудня 2007 року встановлені оптові та роздрібні ціни на щебеневу продукцію на 2008 рік, зокрема:

оптові ціни на щебеневу продукцію на внутрішньому ринку для споживачів, які в 2007 році здійснили закупку товару протягом року не менше 200000 тонн, заключать договори у 2008 році на поставку щебеневої продукції не менше 40000 тонн та проводитимуть розрахунок на основі 100% передоплати, а також на споживачів, які придбаватимуть відсів гранітний обсягом від 1000 тонн;

роздрібні ціни на щебеневу продукцію на внутрішньому ринку для споживачів, які придбавають продукцію в невеликих обсягах, на умовах оплати з відстроченням платежу, а також для населення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач реалізовував щебеневу продукцію в 2008 році своєму дилеру - ТОВ "Український граніт" за оптовими цінами та оптовими партіями.

Отримавши доходи від реалізації цієї продукції позивач відніс їх до валового доходу, а податок на додану вартість - до податкових зобов'язань звітного періоду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

За змістом пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Уклавши договір №01/08-П від 1 січня 2008 року, позивач та ТОВ "Український граніт" встановили ціну щебеневої продукції на рівні оптової ціни, встановленої позивачем.

Частиною 1 ст. 190 Господарського кодексу України визначено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), на винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч.2 ст. ст.190).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

За змістом ст.9 вказаного Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" не передбачене державне регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на щебеневу продукцію.

А отже, ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його контрагентом (ТОВ "Український граніт") в договорі №01/08-П від 1 січня ,2008 року та додатку до нього вважається звичайною.

Відповідно до пп. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) стоку зберігання ); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

З урахуванням фактичних обставин та положень укладених договорів, у відносинах з реалізації позивачем щебеневої продукції ТОВ "Український граніт" в 2008 році співставними умовами для визначення звичайної ціни щебеневої продукції є укладення договору на таких умовах: продаж щебеневої продукції її виробником (позивачем), який фактично є монополістом на ринку цієї продукції Старокостянтинівського району Хмельницької області; придбання щебеневої продукції покупцем, який одночасно є дилером виробника; продаж оптових партій щебеневої продукції; 100 відсоткова попередня оплата придбаної продукції.

Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції в процесі судового розгляду не здобув та відповідач не надав жодного договору купівлі-продажу щебеневої продукції, укладеного на ринку цієї продукції в Старокостянтинівському районі, який би відповідав зазначеним умовам договору № 01/08-П від 1 січня 2008 року з ТОВ "Український граніт".

Зі змісту акту перевірки від 22 січня 2009 року та пояснень представника відповідача вбачається, що для визначення звичайної ціни продажу щебеневої продукції відповідач використав інформацію, отриману від суб'єктів господарювання, які в 2008 році придбавали щебеневу продукцію у ТОВ "Український граніт".

Проте, умови продажу щебеневої продукції її виробником (позивачем) оптовими партіями ТОВ "Український граніт", яке є дилером виробника, не можуть бути співставними до умов продажу такої продукції дилером у невеликих обсягах за роздрібними цінами, оскільки ціни виробника продукції не є співставними з цінами господарюючого суб'єкта, який придбавши продукцію у виробника, продає її іншим покупцям.

Відповідачем не надано жодного договору (видаткової накладної), який би вказував на те, що у вересні 2008 року на ринку щебеневої продукції в Старокостянтинівському районі продаж щебеневої продукції здійснювався за цінами, застосованими відповідачем в акті виїзної позапланової перевірки для визначення звичайної ціни продажу зазначеного товару.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що досліджуючи акт позапланової виїзної перевірки від 22 січня 2009 року №68/233/05471885, який слугував підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції вірно встановив, що всупереч вимогам п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205, вказаний акт не містить посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що свідчать про порушення ним порядку формування ціни на щебеневу продукцію, реалізовану у вересні 2008 року ТОВ "Український граніт".

Підпунктом 2.3.4 п.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

За змістом ч.З ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Відтак, акт про результати позапланової виїзної перевірки від 22 січня 2009 року №68/233/05471885 складений відповідачем з порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо його неналежності як доказу завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 року.

При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів також встановлено, що відповідач в своїх поясненнях зазначає про те, що сума завищення бюджетного відшкодування в розмірі 228839,0 грн., зафіксована податковим повідомленням-рішенням від 29 січня 2009 року № 0000082300/0, визначена відповідачем з урахуванням висновків попередніх позапланових перевірок позивача, викладених в актах попередніх перевірок, серед яких акти № 974-223-05471885 від 20 червня 2008 року, №1262-223-05471885 від 12 серпня 2008 року, № 1636-233-05471885 від 17 вересня 2008 року, №2079-233-05471885 від 20 листопада 2008 року.

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що за наслідками перевірок, оформлених актами № 974-223-05471885 від 20 червня 2008 року і №1262-223-05471885 від 12 серпня 2008 року податковим органом не приймались податкові повідомлення-рішення.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2008 року № 0000962300/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2008 року на 83934,0 грн., прийняте на підставі вказаного акту № 1636-233-05471885 від 17 вересня 2008 року, скасоване постановою Хмельницького адміністративного суду від 30 березня 2009 року по справі №2-а-1778/09/2270/04, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2010 року.

Податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2008 року № 0001072300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 77344,0 грн., скасоване постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року по справі № 2-а-5216/09/2270, оскарженою відповідачем в апеляційному порядку.

Вказане свідчить, що розмір завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2008 року, визначений відповідачем на підставі актів попередніх позапланових перевірок та викладених в них висновків щодо завищення суми бюджетного відшкодування за лютий-серпень 2008 року, а не на підставі первинних або інші документів, зафіксованих в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, та не встановлено судом, що ціна щебеневої продукції, визначена позивачем та його дилером ТОВ "Український граніт" в договорі купівлі-продажу №01/08-П від 1 січня 2008 року, не відповідають рівню звичайної ціни.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Старокостянтинівська об"єднана державна податкова інспекція Хмельницької області, будучи суб"єктом владних повноважень, при обгрунтуванні позиції щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодного належного доказу такої правомірності, а відтак не виконала свого обов"язку щодо доказування, встановленого частиною 2 статті 71 КАС України.

Отже, враховуючи, що інших обставин в обгрунтування своїх вимог особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 листопада 2010 року, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар"єр" до Старокостянтинівської об"єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "29" березня 2011 р.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Боровицький О.А.

Сторчак В.Ю.