Постанова № 14761795, 28.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

28 грудня 2010 року 18:30 год. № 2а-17014/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Тимкович І.О.,

за участю представників: позивача – Ткаченка О.П., відповідача – Мацюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" (далі – ТОВ "Омокс інвест Буд") до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі – ДПІ) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року ТОВ "Омокс інвест Буд" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 25 січня 2010 року № 0001341503/0 та № 0001351503/0, якими визначено штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1683,32 грн. та 1442,79 грн. відповідно.

Справа передана за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта, який не відповідає вимогам діючого законодавства. У додаткових письмових поясненнях від 24 грудня 2010 року (а.с. 49-50) позивач стверджує, що ним не бу-ли порушені строки сплати земельного податку, хоча визнає, що податкове зобов'язання по граничному терміну сплати 30 квітня та 1 червня 2009 року сплачено 5 червня 2009 року, але по граничному терміну сплати 31 серпня 2010 року сплачено ним не 1 вересня 2009 року як вважає ДПІ, а саме 31 серпня 2009 року згідно квитанції від 31 серпня 2009 року № 8102\з51.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги. Зазначив, що накладення штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ) не узгод-жується із ст. 25 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (далі – Закон № 2535-ХІІ), якою не передбачено накладення штрафів.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що позивачем, у порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ земельний податок сплачено із затримкою на 1, 4, 36 днів, у зв'язку з чим був нарахований штраф; відповідальність за сплату земельного податку передбачена не лише Законом № 2535-ХІІ, а й іншими, зокрема Законом № 2181-ІІІ; податкове зобов'язання по строку сплати 31 серпня 2009 року у цей день, але отримані на рахунок ДПІ 1 вересня 2009 року (а.с. 57, 58, 64, 65).

Представник відповідача не визнав позов з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ТОВ "Омокс Інвест Буд" зареєстрований Оболонською район-ною у місті Києві державною адміністрацією 29 листопада 2007 року, ідентифікаційний код: 35591043, що підтверджується Свідоцтвом серії А01 № 479822, довідкою АБ № 187864 з ЄДРПОУ (а.с. 15, 16). ТОВ "Омокс Інвест Буд" взятий на облік у ДПІ згідно із довідкою (Форми № 4-ОПП) від 14 липня 2009 року № 1454/29-106 (а.с. 17).

30 січня 2009 року ТОВ "Омокс Інвест Буд" подало до ДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік № 1541 (а.с. 51-53), згідно з яким щомісячна сума податкового зобов'язання становить 8416,67 грн. (січень-листопад) та 8416,63 грн. (грудень).

У січні 2010 року ДПІ проведено перевірку ТОВ "Омокс Інвест Буд", за результатами якої складено Акт від 25 січня 2010 року № 35/1503 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб (а.с. 11, 12).

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ позивачем несвоєчасно сплачено земельний податок та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону нараховано 3126,11 грн. штрафних санкцій (згідно додатку до акта).

Згідно із додатками до Акта (а.с. 13, 14):

– граничний строк сплати земельного податку за березень 2009 року у розмірі 8416,60 грн. закінчився 30 квітня 2009 року, однак фактично було сплачено було 5 червня 2009 року із затримкою на 36 днів;

– граничний строк сплати земельного податку за квітень 2009 року у розмірі 8416,70 грн. закінчився 1 червня 2009 року, однак фактично було сплачено було 5 червня 2009 року із затримкою на 4 дні;

– граничний строк сплати земельного податку за липень 2009 року у розмірі 6011,20 грн. (з урахуванням часткової сплати) закінчився 31 серпня 2009 року (враховуючи, що 30 серпня 2009 року вихідний день), однак фактично було сплачено було 1 вересня 2009 року із затримкою на 1 день.

На підставі Акта від 25 січня 2010 року № 35/1503 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення (Форма "Ш"):

– від 25 січня 2010 року № 0001341503/0 (а.с. 9), яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 36 календарних днів сплати узгодженого податко-вого зобов'язання земельного податку у сумі 8416,60 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% боргу у сумі 1683,32 грн.;

– від 25 січня 2010 року № 0001351503/0 (а.с. 10), яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за затримку на 4 календарні дні сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку у сумі 14427,90 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% боргу у сумі 1442,79 грн.

Позивачем не заперечуються граничні строки сплати податку за вказані звітні періоди, а також фактична сплата податку за березень та квітень 5 червня 2009 року. Позивачем заперечується висновок ДПІ про фактичну сплату податку за липень 2009 року 1 вересня 2009 року, посилаючись на квитанцію від 31 серпня 2009 року № 8102\з51 про сплату податку за землю за липень 2009 року у сумі 8416,67 грн. (а.с. 54).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності застосування відповідачем штрафу за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку за березень, квітень, липень 2009 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі – Закон № 1251-ХІІ) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно із ст. 9 Закону № 1251-ХІІ обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.

Статтею 17 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що податкове зобов'язання по земельно-му податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначе-не у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, як визначено у ст. 25 вказаного Закону, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фон-дами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181-ІІІ.

Пунктом 16.5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (пп. 16.5.1). Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства, в контексті обставин справи, яка розглядається, дає підстави суду для висновків, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податку припиняється із його повною сплатою до бюджету. При цьому виконання платником зобов'язання по сплаті до відповідного бюджету суми податкового зобов'язання шляхом подання до банку платіжного документа на перерахування (переказ) сум податку, припиняється з моменту прийняття обслуговуючим банком такого платіжного документа. Цей факт є юридичним фактом, з настанням якого пов'язується припинення зобов'язання по сплаті податку.

Даний висновок узгоджується і з положеннями пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, які хоч і не відносяться до спірних правовідносин однак підтверджують загальне правило.

З огляду на вищевикладене, має місце юридичний факт, з якими законодавець пов'язує припинення обов'язку щодо сплати податку, а саме частини податку за землю за липень 2009 року у розмірі 6011,12 грн. – 31 серпня 2009 року, тобто податкове зобов'язання за липень 2009 року сплачено в межах граничного строку (в останній день).

Посилання відповідача як на підставу порушення позивачем граничного строку сплати податку, оскільки сплачені ним кошти надійшли на рахунок ДПІ лише 1 вересня 2009 року, суд вважає необґрунтованими і такими, які не визначають факт допущення позивачем порушення.

Таким чином, суд вважає безпідставним застосування штрафу у розмірі 601,12 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року № 0001351503/0 підлягає скасуванню в цій частині.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Законом № 1251-ХІІ передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України (ч. 1 ст. 11). Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами (ч. 1 ст. 20).

Згідно із ст. 27 Закону № 2535-ХІІ контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Функції державних податкових інспекцій в районах у містах визначені у ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні". Так, державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (п. 1); забезпечують застосування фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства (п. 6).

Відповідно до п. 11 ст. 11 цього ж Закону органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, –у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи, що позивач затримав сплату податку за землю у 2009 році: на 4 дні (один епізод) та на 36 днів (другий епізод) контролюючим органом правомірно накладено на нього штрафи на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у розмірі 10 та 20 відсотків від сум погашеного боргу відповідно.

Щодо тверджень позивача про неузгодженість положень Законів № 2181-ІІІ та № 2535-ХІІ суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 17 Закону № 2535-ХІІ визначено, що базовим податковим (звітним) пері-одом є календарний місяць, а сплата податкового зобов'язання здійснюється протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Частиною 2 ст. 14 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Зазначені строки повністю узгоджуються із відповідними положеннями Закону № 2181-ІІІ, за винятком того, що податковий розрахунок (декларація) земельного податку може бути подано не лише щомісяця, а й на початку року.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації за календарний місяць подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Проаналізувавши наведену законодавчу позицію, суд вважає, необґрунтованими такі твердження позивача, оскільки строки сплати податкового зобов'язання для звітного кален-дарного місяця, передбачені Законом № 2181-ІІІ, є аналогічними строкам сплати земельного податку, передбаченим Законом № 2535-ХІІ.

Крім того, Закон № 2535-ХІІ не виключає застосування штрафів, а Закон № 2181-ІІІ є спеціальним.

Посилання позивача на допущені порушення при складенні акта перевірки суд не бере до уваги, з огляду на те, що дані доводи не спростовують факт затримки ним сплати податку.

З огляду на наведене і керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 25 січня 2010 року № 0001351503 у частині застосування штрафу в розмірі 601,12 грн.

3. Відмовити у задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" судові витрати (державне мито) у розмірі 0,65 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Д.А. Костенко