Постанова № 14758715, 29.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2011 року Справа № 5002-32/288-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГолика В.С.,

суддівСотула В.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Новикова Наталія Вячеславівна, довіреність № б/н від 12.11.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек";

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 110 від 04.02.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 17 лютого 2011 року у справі № 5002-32/288-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (вул. Ленінградська, 15,Ялта,98612)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1000,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобов'язань за договором про надання рекламних послуг від 21.10.2009р. в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1000, 00 грн., що стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2011 року у справі № 5002-32/288-2011 у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1000, 00 грн. відмовлено.

При винесенні рішення, господарський суд першої інстанції вважав, що у даному спорі наявний факт відсутності підстав для стягнення з відповідача 1000, 00 грн., посилаючись на те, що позивач не надав суду належних доказів виконання зобов'язання щодо розсилки флаєрів, визначених в додатку № 1 до договору.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Ділпек" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2011 року у справі № 5002-32/288-2011 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що місцевим господарським судом не були з'ясовані фактичні обставини справи та не надано ним правильну оцінку.

Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що господарський суд першої інстанції невірно трактував пункт 3.5. договору, який саме передбачає, що доказом факту надання послуг може бути акт виконаних робіт.

У судовому засіданні, призначеному на 24 березня 2011 року, заявник апеляційної скарги підтримав свої доводи у повному обсязі, представник відповідача надав свої заперечення та письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У вищенаведеному відзиві відповідач зазначив, що саме з боку позивача було допущено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов, визначених спірним договором. На думку відповідача, посилання позивача в апеляційній скарзі на пункт 3.5. договору № 6569-1/5 про надання рекламних послуг від 21 жовтня 2009 року є нікчемними.

Переглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

21 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 6569-1/5 про надання рекламних послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язався виконати роботи з розробки, підготовки та розсилання реклами у фірмових конвертах в обсязі, у строки та за ціною, обумовленими у додатку № 1, а відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити роботи відповідно до умов договору.

Згідно з пунктами 2.1.1. та 2.1.2 договору позивач зобов'язався розробити два варіанта флаєра у відповідності до вимог відповідача та забезпечити розсилання узгодженого флаєра згідно додатка № 2 до договору.

У відповідності з додатком № 1 договору позивач надав відповідачу рекламні послуги з розробки, виготовлення та друку флаєрів у кількості 1000 штук, а також розміщення реклами на сайті. Крім того позивачем було надано відповідачу рекламні послуги з розсилання надрукованого тиражу флаєрів.

Загальна вартість наданих послуг згідно з додатком № 1 договору складає 3500, 00 грн., плата послуг здійснюється у розстрочку, частками.

У відповідності з пунктом 2.3.3. договору відповідач зобов'язався сплатити рахунок згідно з додатком № 1 договору впродовж 7 банківських днів після виконаного розсилання. Рахунок одночасно є актом виконаних робіт.

Відповідачем на виконання договору 22 жовтня 2009 року було сплачено 1500, 00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № ПКО - 000059 від 22 жовтня 2009 року та 18 грудня 2009 року - суму у розмірі 1000, 00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № ПКО-000105 від 18 грудня 2009 року. Всього на виконання договору відповідачем було сплачено 2500, 00 грн.

Таким чином, відповідачем не в повному обсязі були виконанні зобов'язання за договором, що і стало приводом для звернення позивача із відповідними вимогами до суду.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підставою виникнення зобов'язання в даному випадку виступає договір надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійсненні певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч доводам відповідача стосовно нікчемності посилань позивача на пункт 3.5. спірного договору на підставі положень статті 901 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що відповідно до положень статті 903 Цього кодексу суттєвою умовою договору про надання послуг є його оплатність, при тому, що сторони на власний розсуд вирішують способи визначення розміру плати за договором та строки і порядок оплати.

Тобто, саме положення договорів у даному питанні грають приоритетну роль для виконання взаємних зобов'язань між сторонами.

Що, в свою чергу, і було визначено пунктом 3.5. договору, зокрема: доказом факту надання рекламних послуг є затверджений макет флаєру, плюс доказ відправлення стандартного на ту дату пакету рекламної продукції на адресу замовника або акт виконаних послуг.

Таким чином, доказом факту надання послуг може бути акт виконаних робіт, чого місцевий господарський суд взагалі не взяв до уваги.

Копія акту виконаних робіт міститься в матеріалах справи. Відповідач, у свою чергу, не заперечував проти факту надання йому для підпису відповідного акту як і не заперечував проти того, що він відмовився підписувати вказаний акт.

Спірним договором передбачене разове розсилання обумовленої кількості флаєрів, а не розсилання впродовж кількох місяців і відповідач сплатив дану послугу частково вже після того, як розсилання вже відбулося, не виставляючи при цьому до позивача жодних претензій, які можливо було б надати відповідно до положень пункту 5.2. спірного договору.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Вказані норми кореспондуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

02 листопада 2010 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про усунення порушення. Однак до теперішнього часу відповідачем борг не сплачено.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк виконання яких визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягають виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене а також і те, що строк договору прямо залежить від повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань. А пунктом 3.5. цього договору чітко визначені підстави, згідно яких слід вважати зобов'язання позивача виконаними, судова колегія не знаходить з боку заявника апеляційної скарги порушень стосовно виконання своїх зобов'язань за договором та не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо необгрунтованості вимог позивача.

Керуючись статтями 101, п.2 ст.103, ч.3, ч.4 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 17 лютого 2011 року у справі № 5002-32/288-2011 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 97400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ділпек" (ідентифікаційний номер 36331149, АРК, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, 98612, п/р 2600301187965 у Центральній філії ПАТ "Кредобанк" МФО 325365) 1000, 00 грн. основного боргу та 389 грн. судових витрат у тому числі 102 грн. державного мита за подачу позову та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 51 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити господарському Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддяВ.С. Голик

СуддіВ.В.Сотула

І.В. Черткова