Постанова № 14758658, 25.03.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2011 року Справа № 5002-21/5614-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіВоронцової Н.В.,

суддівТкаченка М.І.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився, Заступник прокурора міста Ялта;

представник позивача: не з'явився, Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим;

представник відповідача: Акуленко Тетяна Валеріївна, довіреність №02-6/2134 від 22.11.2010р.; Масандрівська селищна рада;

представник третьої особи: Сидорчук Леся Василівна, довіреність №01-7/7 від 11.01.2001р., Державне підприємство "Лівадія";

третя особа: ОСОБА_5, довіреність №25 від 16.02.2011р., ОСОБА_6;

третя особа: ОСОБА_5, довіреність №20 від 10.02.2011р., ОСОБА_7;

третя особа: не з'явився, ОСОБА_8;

третя особа: не з'явився, ОСОБА_9;

третя особа: не з'явився; ОСОБА_10 - ОСОБА_10;

розглянувши апеляційну скаргу Масандрівської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 09 грудня 2010 року у справі №5002-21/5614-2010

за позовом Заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта,98600)

в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим Республіканського комітету по земельним ресурсам АР Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95038)

до Масандрівської селищної ради (вул. Стаханівська, 21, смт. Масандра,98650)

3-ті особи: Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_7 (АДРЕСА_2)

ОСОБА_8 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_9 (АДРЕСА_4)

ОСОБА_11 (АДРЕСА_5)

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати недійсним рішення 35 сесії Масандрівської селищної ради 4 скликання №10 від 22.03.2006р. «Про зміну категорії земельної ділянки сільськогосподарського призначення радгосп-заводу «Лівадія», розташованого за адресою: смт. Масандра, вул. Туристська, район будинку №6, для переводу у землі запасу Масандріської селищної ради».

Рішенням господарського суду АР Крим від 09.12.2010р. по справі №5002-21/5614-2010 позовні вимоги були задоволені.

Рішення мотивоване положеннями п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України, а також ч. та п. «ж»ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України. При цьому, суд виходив з того, що відповідачем по справі не надано жодного доказу зі знаходження земельної ділянки, щодо якої прийнято оспорюване по справі рішення, у комунальній власності.

Не погодившись з рішенням суду, Масандрівською селищною радою надана апеляційна скарга про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи мотивовані тим, що рішення суду суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Так, апелянт вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи зі складу сторін по справі та, враховуючи те, що до субєктів владних повноважень по даній справі не належить лише третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Крім того, позивач вважає, що заступником прокурора м. Ялта не виконані вимоги ст. 2 ГПК України щодо визначення складу порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, в інтересах якого був поданий позов. Крім того, позивач вважає, що заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду із порушенням строків позовної давності, оскільки прокуратурі м. Ялта було відомо про існування оспорюваного по справі рішення ще в 2007р., коли до Масандрівської селищної ради, а саме 06.04.2007р. надходили вимоги прокуратури м. Ялта щодо необхідності надання належним чином завірених копій рішення Масандрівської селищної ради №10 від 22.03.2006р., а також всіх документів, на підставі яких воно було прийнято, на що Масандрівською селищною радою була надана відповідь за вих. №02-6/569 від 10.04.2007р. Отже, прокуратурі м. Ялта було відомо про існування оспорюваного рішення по справі понад 3,5 років тому.

Крім того, апелянт вважає, що господарським судом неправомірно було розглянуто в одне засідання позов у відсутність відповідача та третьої особи, що порушило їх процесуальні права.

Прокуратура м. Ялта надала заперечення на апеляційну скаргу, якою зазначила, що прокуратурою при подачі даного позову було вірно визначено в якості позивача орган державної влади відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин», згідно яких позивач є урядовим органом управління в сфері використання та охорони земель, у тому числі наділений повноваженнями контролю за дотриманням порядку набуття і реалізації права на землю в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, наданні у користування та притягненню осіб, винних у земельних правопорушеннях до відповідальності, предявлення до суду відповідних позовів, направлених на усунення порушень земельного законодавства. Також, заступник прокурора м. Ялта зазначив, що строки позовної давності не застосовуються до вимог власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 648 ЦК України.

Ухвалою від 14.01.2011р. апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 17.02.2011р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені ОСОБА_6 (АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), ОСОБА_12 (АДРЕСА_3), ОСОБА_9 (АДРЕСА_4), ОСОБА_13 (АДРЕСА_5), як власників земельної ділянки, яка була відчужена за оспорюваним по справі рішенням.

21 березня 2011 року на адресу суду від Прокуратури м. Ялти згідно супровідного листа від 28.02.2011р. за №49х/10, надійшла копія реєстру з відміткою поштового відділення про спрямування копій позову на адресу третіх осіб, які були залучені ухвалою суду від 17.02.2011р. до участі у справі.

Вказані документи були долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Також, 21.03.2011р. Головним управлінням статистки в АР Крим на адресу суду спрямовано довідку відносно знаходження в Єдиному державному реєстрі - Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим за вих. №05.3-4.1/13.

22 березня 2011 року на адресу суду також, надійшло клопотання громадянина ОСОБА_14 про залучення його до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яке останній обґрунтовує тим, що саме за його заявою прокурором було проведено перевірку та за результатами якої ним був предявлений позов у даній справі, а відтак заявник вважає, що рішення у даній справі може вплинути на його права та законні інтереси.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання не знайшла підстав для його задоволення з огляду на те, що нормами статті 27 ГПК України передбачена можливість вступу у справу на стороні позивача або відповідача третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, за клопотанням сторін до прийняття рішення господарським судом, тільки за умови якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

При вирішенні питання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд має встановити підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Заявником не доведено суду яким чином та на які права і законні інтереси останнього, може вплинути рішення у даній справі, предметом спору в якій є визнання недійсним рішення 35 сесії Масандрівської селищної ради 4 скликання №10 від 22.03.2006р. «Про зміну категорії земельної ділянки сільськогосподарського призначення радгосп-заводу «Лівадія», розташованого за адресою: смт. Масандра, вул. Туристська, район будинку №6, для переводу у землі запасу Масандріської селищної ради».

Посилання громадянина ОСОБА_14, як на підставу залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, на те, що ним була подана заява за результатами якої була проведена перевірка зазначеної земельної ділянки і її результати стали підставою для звернення прокурора з даним позовом в суд, є помилковими, оскільки в даному випадку заявник скористався своїм правом передбаченим Законом України "Про звернення громадян", а встановлення обставин щодо правомірності прийняття Масандрівською селищною радою спірних рішень, не порушують у будь який спосіб не земельні права позивача та більш того, рішення у даній справі ніяким чином не може вплинути на його права чи законні інтереси.

У судовому засіданні 24 березня 2011 року представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, а також просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме копії рішень Масандровської селищної. Вказане клопотання відповідача, було задоволеного судовою колегією.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні посилався на те, що спірне рішення прийняте Масандрівською селищною радою в межах наданих їй повноважень та без порушення прав інших осіб, а тому підстави для його скасування відсутні, про що представив суду письмові пояснення по справі.

Представник третьої особи ОСОБА_6, також в судовому засіданні наполягав на задоволені апеляційної скарги.

Представник позивача, інших третіх осіб та прокурор в судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін обовязковою визнано не було, судова колегія вважає за можливе, переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом. Згідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ним і державою.

Згідно статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів і їхніх заступників, що звертаються в господарський суд в інтересах держави. Прокурор, що звертається в господарський суд в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, і обґрунтовує необхідність їхнього захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/99 від 8 квітня 1999 року про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді положення абзацу 4 частини 1 статті 2 ГПК України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України варто розуміти так, що прокурори і їхні заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їхнього підпорядкування і форм власності, а відповідно до пункту 2 цієї ж частини рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах», зазначеним у частині 2 ст.2 ГПК України, варто розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається із матеріалів справи, Заступник прокурора м. Ялта звернувся із позовом до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Разом з тим, позивач діє на підставі Типового положення про Управління з контролю за використанням та охороною земель у АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держкомзему України від 25.09.2005 № 285, до повноважень яких відповідно до вищенаведених нормативно-правових актів та ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, шляхом проведення перевірок дотримання фізичними та юридичними особами вимог земельного законодавства. При цьому, до повноважень інспекцій віднесені й права щодо звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Втім, до повноважень цих органів з контролю за використанням і охороною земель не належить подання позовів до суду з інших питань, та коло яких не може визначатися контролюючими органами самостійно, а, оскільки ці органи є державними органами, то згідно ст. 19 Конституції України вони мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Таким чином, в звязку з тим, що у позивача з дійсного спору відсутнє матеріальне право вимоги у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України, що обумовлює відсутність підстав для звернення позивача до суду із позовною заявою у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Заступник прокурора і звернувся до суду в інтересах держави в особі саме Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, як органу який здійснює нагляд за дотриманням законодавства в сфері земельних відносин, зокрема і дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, встановленого порядку реалізації права на землю, законодавства у процесі вилучення (викупу) земельних ділянок.

Проте, колегією суддів встановлено, що 14 березня 2003 року Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний №26331378), була зареєстрована як юридична особа, яка була територіальним органом урядового органу державного управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в складі Державного комітету по земельних ресурсах України.

Однак, 04 вересня 2009 року була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України №901 від 26 серпня 2009 року "Про додаткові заходи по врегулюванню земельних відносин", пунктом 2 якої та пунктом 1 додатку до якої визначався "Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність" у тому числі - постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року N1958 "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель" втратила чинність.

Таким чином, з 04 вересня 2009 року Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, як урядовий орган, та її територіальні органи втратили повноваження на здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, в тому числі на здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, права на звернення до органів прокуратури з клопотанням про надання позовів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 р. N 1068 вирішено ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи; утворити комісію з ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель.

Державний комітет із земельних ресурсів, зобовязано забезпечити здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.

Згідно довідки Головного управління статистики в АР Крим від 28.02.2011 року за вих. № 05.3-8.1/509, 30 листопада 2010 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим та станом на 28.02.2011р. остання вилучена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 10, том 2).

Відповідно до довідки Головного управління статистки в АР Крим від 18.03.2011 року за вих. №05.3-4.1/13 - Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України на обліку в регіональному фрагменті ЄДРПОУ АР Крим не значиться.

Пунктом 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вiд15.05.2003 року№755-IV, передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим як юридична особа припинена з 30.11.2010р., а відтак і припинені усі її територіальні відділення і управління та їх повноваження, щодо здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, встановленого порядку реалізації права на землю, законодавства у процесі вилучення (викупу) земельних ділянок, на час прийняття оспорюваного в даній справі рішення суду першої інстанції, припинилися.

Так, в звязку з припиненням Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, припинилися повноваження та права останньої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, на захист яких прокурором подано позов до суду.

Пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги зокрема має право: скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Згідно з пунктом 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, вимоги апеляційної скарги такими, що підлягають задоволенню частково, та робить висновок, що судове рішення прийнято судом першої інстанції із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому та воно підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги, що на час прийняття апеляційним господарським судом рішення позивач ліквідований як юридична особа, провадження у справі підлягає припиненню за пунктом 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід також зазначити, що згідно положень статі 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Частина 1 вказаної статті наводить єдину підставу процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Стаття 59 ГК визначає, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.

Проте, колегія суддів враховуючи, припинення юридичної особи - Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АРК Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та передача, згідно постанови КМУ від 22 листопада 2010 р. N 1068, її повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, Державному комітету із земельних ресурсів, зазначає що факт передачі повноважень від Управління, як органу субєкта владних повноважень, Держкомзему не є правонаступництвом останнього в розрізі вищенаведених норм і процесуального права, оскільки останнє можливе тільки у випадку реорганізації юридичної особи, тобто ліквідації, злиття та інше, а не припинення, що має місце.

До того ж, беручи до уваги, що на час прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення, Державний комітет із земельних ресурсів, якому були передані відповідні повноваження щодо здійснення державного контролю в сфері використання і охорони земель, як субєкт владних повноважень вже існував та враховуючи, що в даному випадку неможливе процесуальне правонаступництво останнього, колегія суддів зазначає, що захист права субєкта владних повноважень в даному випадку можливе тільки при зверненні останнього з окремим позовом до суду.

Разом з тим, судова колегія вважає, що неспроможними є посилання відповідача на сплив строків позовної давності, адже відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється взагалі навимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Також, судова колегія не може погодитися з твердженнями відповідача щодо того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з приписів пункту 15 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 27.06.2007 року, де визначено, що оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод, спори за участю господарюючих суб'єктів, що виникають із земельних відносин, підлягають розгляду у господарських судах. Зокрема, до спорів про право віднесені справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, спори, предметом яких є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку.

Керуючись пунктом 6 статті 80, статтями 101, 103 (пункт 3), 104, 105Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Масандрівської селищної ради задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономною Республіки Крим від 09.12.2010р. по справі №5002-21/5614-2010 скасувати.

3. Провадження у справі №5002-21/5614-2010 припинити.

Головуючий суддяН.В. Воронцова

СуддіМ.І. Ткаченко

О.І. Проценко