Постанова № 14758282, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011                                                                                           № 10/010-07

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Пропадущий А.В., Юдицький О.В.

від відповідача - не з’явився

від третьої особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укрпромтех"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2011

у справі № 10/010-07 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Тікич"

до                                                   ТОВ "Укрпромтех"

третя особа позивача           Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

про                                                   визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1811/03

Суть ухвали і апеляційної скарги:

У січні 2007 року ВАТ «Тікич» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Укрпромтех», третя особа – РВ ФДМ України у Черкаській області, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1811/03 від 09.01.2004 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2008року, позов Відкритого акціонерного товариства “Тікич” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна у Черкаській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1811/03 задоволено. Визнано недійсним укладений між сторонами договір № 1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич» від 09.01.2004 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2008 року задоволено клопотання ВАТ «Тікич» про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на перераховані у резолютивній частині ухвали обладнання та устаткування ВАТ «Тікич», розташовані за адресою: Черкаська обл., Жашківський район, с. Червоний Кут, вул. Шевченка, 9, що були предметом договору № 1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич» від 09.01.2004 року.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року, з урахування додаткової постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року, ухвалу господарського суду Київської області від 09.06.2008 року та рішення господарського суду Київської області від 09.06.2008 року залишено без змін. Зобов’язано відповідача повернути позивачу майно, що було відчужено за укладеним між сторонами договором № 1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич» від 09.08.2004 року. Зобов’язано позивача повернути відповідачу 307714,00 грн., отриманих відповідно до укладеного між сторонами договору № 1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич» від 09.08.2004 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року у справі № 10/010-07 ухвалу господарського суду Київської області від 09.06.2008 року, рішення господарського суду Київської області від 09.06.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду України від 24.03.2009 року постанову Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року у справі № 10/010-07 скасовано, ухвалу господарського суду Київської області від 09.06.2008 року, рішення господарського суду Київської області від 09.06.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 року залишено в силі.

Господарським судом Київської області 22.04.2009року на виконання вищезазначеного рішення був виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Жовтнева, 25, к. 48; п/р 26004053102076 у Вишнівському відділенні КРУ ПриватБанку, МФО 321842; код ЄДРПОУ 32739890) на користь Відкритого акціонерного товариства “Тікич” (19225, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут, п/р 26001300145 у Відділенні Ощадбанку №2980 м. Жашків, МФО 354541, код ЄДРПОУ 00373623) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень) витрат по сплаті державного мита, 118,00 (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.04.2009року на виконання Додаткової постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008року господарським судом Київської області був виданий наказ про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства “Тікич” (19225, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут, код 00373623, МФО 354541) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Жовтнева, 25, к. 48; код ЄДРПОУ 32739890, МФО 321842) 307714 (триста сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00коп., отриманих відповідно до договору №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ “Тікич”, укладеного 09.01.2004року між Відкритим акціонерним товариством “Тікич” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех”.

Також 22.04.2009року господарським судом Київської області на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008року був виданий наказ про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” повернути Відкритому акціонерному товариству “Тікич”майно, що було відчужене відповідачеві за договором №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства банкрута ВАТ “Тікич”, укладеного 09.01.2004року між Відкритим акціонерним товариством “Тікич” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех”, вартістю 307714,00грн.

29.12.2010року ВАТ “Тікич” звернулося до господарського суду Київської області з заявою про зміну способу виконання рішення у справі №10/010-07, у якій просило суд змінити спосіб виконання судового рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” вартість відсутнього майна, отриманого боржником на підставі нікчемного договору від 09.01.2004року №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства банкрута ВАТ “Тікич” на суму 307714,00грн.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на відсутність у ТОВ “Укрпромтех” майна, вартістю 307714,00грн., яке відповідно до наказу господарського суду Київської області від 22.04.2009року №10/010-07 ТОВ “Укрпромтех” зобов’язане повернути ВАТ “Тікич”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011 року заяву ВАТ “Тікич” про зміну способу виконання рішення у справі №10/010-07 задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008року у справі №10/010-07 шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Жовтнева, 25, к.48; код ЄДРПОУ 32739890) на користь Відкритого акціонерного товариства “Тікич” (19225, Черкаська область, Жашківський район, с.Червоний Кут, код ЄДРПОУ 00373623) вартості майна, що було відчужене Товариству з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех” відповідно до договору №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ “Тікич”, укладеного 09.01.2004року між Відкритим акціонерним товариством “Тікич” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромтех”, у сумі 307714 (триста сім тисяч сімсот чотирнадцять)грн. 00коп.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Укрпромтех» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви ВАТ «Тікич» про зміну способу виконання судового рішення відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно послався на постанову ВДВС Жашківського РУЮ від 18.11.2010 року як на доказ відсутності майна у боржника, що підлягало поверненню стягувачу згідно наказу господарського суду Київської області № 10/010-07 від 22.04.2009 року, оскільки вказана постанова свідчить про відсутність майна за адресою: вул. Шевченка, 1-А, с. Червоний Кут, Жашківського району Черкаської області, у той час як постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду стосувалася майна, що знаходилося за адресою: вул. Шевченка, 9, с. Червоний Кут, Жашківського району Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.03.2011 року.

02.03.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подане заперечення на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

У судовому засіданні 02.03.2011 року для більш повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи представником позивача було подане клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги на 15 днів, яке задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 16.03.2011 року.

12.03.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача були подані письмові пояснення у справі, а також клопотання про зобов’язання ТОВ «Укрпромтех» надати суду докази існування та повідомити про місце перебування майна, що відповідно до наказу господарського суду Київської області № 10/010-07 від 22.04.2009 року повинно бути повернуте ВАТ «Тікич», яке відхилено судом.

У судове засіданні 16.03.2011 року з’явилися лише представники позивача, представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, проте 15.03.20011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційної господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання, враховуючи встановлений ч. 2 ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також неподання заявником доказів його перебування у відрядженні, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008року господарським судом Київської області 22.04.2009року було видано наказ № 10/010-07 про зобов’язання ТОВ “Укрпромтех” повернути ВАТ “Тікич” майно, що було відчужене відповідачеві за договором №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства банкрута ВАТ “Тікич”, укладеного 09.01.2004року між ВАТ “Тікич” та ТОВ “Укрпромтех”, вартістю 307714,00грн., який був пред’явлений ВАТ “Тікич” до виконання.

28.05.2009року начальником ВДВС Жашківського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 13147813 з виконання наказу господарського суду Київської області №10/010-07 від 22.04.2009року, якою зобов’язано ТОВ “Укпромтех” повернути ВАТ “Тікич” майно, що було відчужене за договором № 1811/03.

Постановою начальника ВДВС Жашківського районного управління юстиції від 18.06.2009 року виконавче провадження ВП № 13147813 з виконання наказу господарського суду Київської області №10/010-07 від 22.04.2009року про зобов’язання ТОВ “Укпромтех” повернути ВАТ “Тікич” майно, що було відчужене за договором № 1811/03, закінчено згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановами начальника ВДВС Жашківського районного управління юстиції від 10.11.2010 року ВП № 13147813 скасовано постанову від 18.06.2009 року про закінчення вказаного виконавчого провадження, оскільки остання була винесена передчасно, виконавче провадження з виконання наказу №10/010-07 від 22.04.2009року про зобов’язання ТОВ “Укпромтех” повернути ВАТ “Тікич” майно, що було відчужене за договором № 1811/03, відновлено.

Наявним у матеріалах справи актом державного виконавця від 18.11.2010 року встановлено, що за адресою: вул. Шевченка, 9, с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області, майна, зазначеного в наказі господарського суду Київської області № 10/010-07 від 22.04.2009року, не виявлено.

Згідно постанови начальника ВДВС Жашківського районного управління юстиції від 18.11.2010року виконавчий документ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві, оскільки майна, зазначеного в наказі №10/010-07 від 22.04.2009року господарського суду Київської області, за адресою: вул. Шевченка 1а, с. Червоний кут Жашківського району Черкаської області не виявлено.

В наслідок чого ВАТ “Тікич” звернулося до господарського суду Київської області з заявою про зміну способу виконання рішення у справі №10/010-07, у якій просило суд змінити спосіб виконання судового рішення та стягнути з ТОВ “Укрпромтех” вартість майна, отриманого боржником на підставі договору від 09.01.2004року №1811/03 купівлі-продажу активів підприємства банкрута ВАТ “Тікич”, у сумі 307714,00грн.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява ВАТ “Тікич” про зміну способу виконання рішення у даній справі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як зазначалося вище, 09.01.2004 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 1811/03 купівлі-продажу активів підприємства-банкрута ВАТ «Тікич», згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця майно підприємства-банкрута ВАТ «Тікич», а покупець – прийняти майно і сплатити за нього ціну, встановлену договором.

У п. 1.3 договору встановлено, що майно, яке є предметом даного договору, включає в себе 5 одиниць виробничих фондів, 19 одиниць обладнання виробничого призначення, 36 одиниць робочих машин та обладнання, 6 одиниць заготівельного обладнання, загальною сумою 307714,00 грн. (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору покупець здійснює 100 % передплату за активи підприємства і зобов’язаний внести 307714,00 грн. (з урахуванням ПДВ) протягом 90 днів з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 1.4 договору майно вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем з дня підписання акта прийому-передачі, з цього ж моменту до покупця переходить право власності на визначене договором майно.

Як встановлено судом, на виконання умов договору покупець вніс плату за передане продавцем майно у розмірі 307714,00 грн. та прийняв останнє у власність, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі № 1 від 09.06.2004 року.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662 вказаного Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 699 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок товарно-грошового обміну, що лежить в основі зобов’язання купівлі-продажу, ТОВ «Украпромтех» отримало матеріальні блага у товарній формі, а саме: майно, визначене умовами договору № 1811/03 від 09.01.2004 року.

За приписами ч. 1-2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових наслідків.

Водночас, у випадку коли сторони частково чи повністю виконали умови недійсного правочину, загальним наслідком, який настає, є двостороння реституція, зміст якої полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Таким чином, наслідком двосторонньої реституції є повернення сторін у той майновий стан, у якому вони перебували до вчинення недійсного правочину.

Оскільки на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду в частині застосування двосторонньої реституції ВАТ «Тікич» одержує майно, відчужене ним на підставі недійсного договору, загальною вартістю 307714,00 грн., а ТОВ “Укрпромтех” - грошові кошти у розмірі 307714,00 грн., сплачені позивачу згідно умов того ж недійсного договору, колегія суддів дійшла висновку, що спір про їх повернення носить майновий характер, а відтак рішення суду, прийняте за результатами такого спору, має виконуватися у відповідності з приписами Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень у майнових спорах.

За таких обставин посилання апелянта на те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі в частині застосування наслідків недійсного правочину має виконуватися за приписами ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», як у немайнових спорах, колегією суддів відхиляється.

За загальним правилом, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність зазначеної умови державний виконавець складає акт, яким засвідчує факт неможливості стягнення з вищевказаної причини.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акта державного виконавця від 18.11.2010 року, останній, розшукуючи майно, зазначене в наказі господарського суду Київської області № 10/010-07 від 22.04.2009року, здійснив заходи щодо виявлення його лише за адресою: вул. Шевченка, 9, с. Червоний Кут Жашківського району Черкаської області, тобто за місцезнаходженням ВАТ «Тікич», яке є продавцем майна за спірним договором та стягувачем у виконавчому провадженні.

Разом з тим, актом прийому-передачі № 1 від 09.06.2004 року, підписаним повноважними представниками сторін, останні засвідчили передачу продавцем покупцю майна за недійсним договором, а відтак підстави вважати, що вказане в ньому та розшукуване державним виконавцем майно знаходиться за місцем знаходження продавця відсутні.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту відсутності у боржника майна, отриманого ним за недійсним договором, та вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх необхідних та достатніх заходів для розшуку вказаного майна, а відтак безпідставно та передчасно повернуто виконавчий документ стягувачеві.

Крім того, місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 121 ГПК України, дійшов помилкового висновку про можливість зміни способу виконання рішення, яким застосовано двосторонню реституцію з огляду на наступне.

Як уже зазначалося, згідно приписів ст. 216 Цивільного кодексу України наслідком двосторонньої реституції є повернення сторін у той майновий стан, у якому вони перебували до вчинення недійсного правочину, зміст якої полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все в натурі, що вона одержала на виконання такого правочину.

В силу ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.

З аналізу наведених норм слідує, що повернення стягувачу майна в натурі передбачає особливу процедуру передачі йому зазначених у виконавчому документі предметів, тому виконавче провадження в такому випадку має обмежений зміст – лише стосовно чітко визначених предметів, а не відшкодування вартості зниклої речі, що в свою чергу є підставою для окремого позову.

Так, абзацом 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічний зміст має ч. 2 ст. 1213 вказаного Кодексу: у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу зазначених норм слідує, що відшкодування вартості одержаного майна має відбуватися за цінами, які існують на момент такого відшкодування, однак, не на момент укладення договору, що фактично здійснено місцевим господарським судом шляхом зміни способу виконання рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни наслідків недійсності правочину, встановлених Цивільним кодексом України, шляхом вчинення процесуальних дій щодо зміни способу виконання рішення, передбачених нормами ст. 121 ГПК України.

Слід також зазначити, що відмова стягувача від прийняття предмета у зв’язку із його суттєвим ушкодженням або простроченням строку його використання не може позбавляти особу права на відшкодування завданих їй збитків, що також є підставою для звернення до суду з окремим позовом (ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, у разі встановлення обставин справи щодо безпідставного збагачення відповідача внаслідок використання майна, отриманого за недійсним договором, ВАТ «Тікич» не позбавлене права звернутися з окремим позовом до ТОВ “Укрпромтех” на підставі ст. 1213 Цивільного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 27.01.2011 року у справі № 10/010-07 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ «Укрпромтех» - задоволенню.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтех» задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 27.01.2011 року у справі № 10/010-07 скасувати.

У задоволенні заяви ВАТ «Тікич» відмовити.

3. Матеріали справи №10/010-07 скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді