Рішення № 14758206, 06.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

06 квітня 2011 року

справа № 5020-182/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №5020-182/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 27 240,93 грн,

за участю представників:

позивача –не з’явився;

відповідача –не з’явився;

Суть спору:

09.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 27 240,93 грн, у тому числі основного боргу –26571,44 грн, пені –485,95 грн, інфляційного відшкодування –88,43 грн, 3% річних – 95,11 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.02.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

У судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, клопотанням (вх. №3483/11 від 04.04.2011) просив суд розглянути справу по суті без участі його представника.

У судове засідання 06.04.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 09.03.2011 була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ №604857 станом на 17.02.2011 (арк.с.43).

На підставі зазначеного, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,

в с т а н о в и в:

09.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю “Ватфарм” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»(Покупець) був укладений договір №309 (далі – Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язався поставити товари медичного призначення, а Покупець прийняти та оплатити їх в термін, зазначений у видатковій накладній. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 (арк.с.9).

У пунктах 3.1, 3.2 Договору встановлено, що строк, на протязі якого поставлений Товар повинен бути оплачений Покупцем, вказується Продавцем в накладній та відраховується від дати отримання Товару Покупцем. Строк оплати є обов’язковим для Покупця з моменту підписання видаткової накладної. Датою платежу є дата зарахування коштів на банківський рахунок Продавця.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору поставка Товару виконується окремими партіями. Асортимент, кількість найменувань та ціна товару н кожну поставку зазначається у видатковій накладній, що є невід’ємною частиною Договору та замінює специфікацію. Покупець оплачує поставлений Товар за ціною та у строки, вказані у накладній на кожну партію Товарів, що поставляється по Договору. Обидві сторони визнають на накладних підписи уповноважених осіб на одержання товару та печатки сторін, які засвідчують факт одержання продукції Покупцем та досягнення сторонами згоди щодо строку оплати та цін.

На виконання умов Договору Продавцем Покупцю був поставлений, а Покупцем прийнятий товар на суму 29 180,12 грн, що підтверджується видатковими накладними №СРН-013702 від 24.09.2010 на суму 2 982,24 грн, №СРН-013934 від 01.10.2010 на суму 2579,51 грн, №СРН-013935 від 01.10.2010 на суму 108,84 грн, №СРН-014131 від 15.10.2010 на суму 65,64 грн, №СРН-014129 від 15.10.2010 на суму 4395,79 грн, №СРН-014464 від 22.10.2010 на суму 3226,80 грн, №СРН-014593 від 29.10.2010 на суму 3960,29 грн, №СРН-014600 від 29.10.2010 на суму 110,90 грн, №СРН-014602 від 29.10.2010 на суму 77,76 грн, №СРН-014961 від 12.11.2010 на суму 3470,83 грн, №СРН-014969 від 12.11.2010 на суму 88,02 грн, №СРН-015189 від 19.11.2010 на суму 2650,06 грн, №СРН-015197 від 19.11.2010 на суму 25,38 грн, №СРН-015851 від 17.12.2010 на суму 5146,20 грн, №СРН-015854 від 17.12.2010 на суму 180,96 грн, №СРН-015863 від 17.12.2010 на суму 110,90 грн, підписаними представниками обох сторін, скріпленими печатками сторін та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №376 від 30.09.2010, №378 від 06.10.2010, №380 від 20.10.2010, №381 від 26.10.2010, №382 від 03.11.2010, №384 від 17.11.2010, №386 від 24.11.2010 (арк.с.10-24, 26-33).

19.11.2010 за накладної №6125 Покупцем був повернений товар Продавцю на суму 31,50 грн (арк.с.25).

Таким чином, відповідачем було отримано товару на загальну суму 29 148,62 грн.

Проте, відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв’язку з чим за ним станом на 31.01.2011 склалась заборгованість у розмірі 26571,44 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків (арк.с.34).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов’язався оплатити поставлений Товар в строк, зазначений у накладної.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару у строк, зазначений у видаткових накладних.

Враховуючи те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов’язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 26 571,44 грн.

Поряд з основною сумою заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 485,95 грн, інфляційне відшкодування в сумі 88,43 грн та 3 % річних у розмірі 95,11 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору при порушенні терміну оплати Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми несплати за кожний день прострочення платежу.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (арк.с.7), суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційного відшкодування та 3% річних (арк.с.7-8), суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 525, 526, 549, 611, 625, 629, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193, 230-232 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «ТЕКО»(99011, місто Севастополь, вулиця Велика Морська, 24 кв. 2; ідентифікаційний код 13794556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»(18018, місто Черкаси, проспект Хіміків, 66, ідентифікаційний код 00306756) заборгованість за поставлений товар в розмірі за поставлений товар в розмірі 27 240,93 грн, у тому числі основного боргу –26571,44 грн, пені –485,95 грн, інфляційного відшкодування –88,43 грн, 3% річних –95,11 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 272,41 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 11.04.2011.