Рішення № 14757886, 04.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11 Справа№ 5015/873/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом:Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “Формула 2000” (с.Сокільники Пустомитівського району)

про:стягнення заборгованості в сумі 214 381,10 доларів США та 321 232,95 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Гриновець Г.Г.-представник, довіреність від 05.11.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м.Львів) до Приватного підприємства “Формула 2000” (с.Сокільники Пустомитівського району) про стягнення заборгованості в сумі 214 381,10 доларів США та 321 232,95 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.02.2011 року. Ухвалою від 25.02.2011 року розгляд справи відкладено до 09.03.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 09.03.2011 року розгляд справи відкладено до 15.03.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.03.2011 року розгляд справи відкладено до 04.04.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 25.02.2011 року, від 09.03.2011 року, від 15.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.03.2011 року за вх.№54181/11 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

15.03.2011 року за вх.№60761/11 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.04.2011 року за вх.№7636/11 позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 214 381,10 доларів США, що в еквіваленті на момент подання позовної заяви становило 1 702 936,26 грн. та 321 232,95 грн., а також держмито в розмірі 20 241,69 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

04.04.2011 року за вх.№4635/11 позивач подав пояснення по справі.

04.04.2011 року за вх.№7685/11 позивач подав заяву, в якій просить суд частково повернути сплачене державне мито в розмірі 17 029,36 грн.

04.04.2011 року за вх.№7683/11 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення про сплату державного мита в доларах США від 04.04.2011 року у розмірі 2 143,81 доларів США.

04.04.2011 року за вх.№7686/11 позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 214 381,10 доларів США та 321 232,95 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 143,81 доларів США та 3 212,33 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.02.2011 року, про відкладення від 25.02.2011 року, від 09.03.2011 року, від 15.03.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про місце, час і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 21.02.2011 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.04.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

27.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», (надалі - позивач) та ОСОБА_1 (надалі -боржник) укладено Генеральний кредитний договір №80, в рамках якого - 28.02.2007 року було укладено Кредитний договір №010/08-3/2652/в, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 200 000,00 доларів США строком по 27.02.2017 року., 28.02.2007 року було укладено Кредитний договір №010/08-3/2653/в, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 100 000,00 доларів США строком по 27.02.2017 року., 22.04.2010 року було укладено Кредитний договір №010/08-4/0027, згідно з умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 288 000,00 грн. строком по 27.02.2017 року. Згодом були укладені додаткові угоди до кредитних договорів і змінено графіки погашення заборгованості. Банком умови Кредитного договору виконано в повному обсязі.

У забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором №80 було укладено Договір поруки 22.04.2010 року №80/5 між Банком та ПП «Формула 2000»(надалі-відповідач), згідно з яким поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням боржника - Седлера Геннадія Анатолійовича, які виникають з умов Генерального кредитного договору та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до п. 1.5.1. та п. 1.5.1.1. Кредитних договорів, погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розміри та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів, а нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений у Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Позивач надав вказані кредитні кошти боржнику, тому, на його думку, він своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед боржником, згідно з умовами Кредитних договорів.

Проте, боржник свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів та відсотків за користування кредитами належним чином не виконує.

За твердженням позивача, станом на момент звернення з позовом, відповідачем не виконуються умови Кредитних договорів щодо повернення заборгованості за кредитами та по відсотках за користування кредитними коштами.

Згідно п. 1.9.1. Кредитних договорів, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки .

Вказане положення Кредитного договору відповідає вимогам ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Станом на 04.02.2011 року загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів, наданих в рамках Кредитного договору №010/08-3/2652/в, склав 157 537,61 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 9 893,61 доларів США, загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів, наданих в рамках Кредитного договору №010/08-3/2653/в, склав 43 186,68 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 2 712,52 доларів США, загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів, наданих в рамках Кредитного договору №010/08-4/0027, склав 285 174,38 грн., заборгованість зі сплати відсотків 34 393,88 грн.

Відповідно до п.4.1.1. Кредитних договорів, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день простроченя.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.02.2011 року в рамках Кредитного договору №010/08-3/2652/в складає 168 187,86 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом 157 537,61 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 9 893,61 доларів США, загальна сума пені - 756,65 доларів США, в рамках Кредитного договору №010/08-3/2653/в складає 46 193,24 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом 43 186,68 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 2 712,52 доларів США, загальна сума пені - 294,04 доларів США, в рамках Кредитного договору №010/08-4/0027 складає 321 232,95 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 285 174,38 грн., заборгованість зі сплати відсотків 34 393,88 грн., загальна сума пені 1 664,69 грн.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон Держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, у той же час, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України. З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на момент розгляду справи законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання Іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті, згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ, є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 04.02.2011 року, становить: в рамках Кредитного договору №010/08-3/2652/в 168 187,86 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом - 157 537,61 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 9 893,61 доларів США, загальна сума пені - 756,65 доларів США, в рамках Кредитного договору №010/08-3/2б53/в 46 193,24 доларів США, в тому числі заборгованість за кредитом 43 186,68 доларів США, заборгованість зі сплати відсотків 2 712,52 доларів США, загальна сума пені - 294,04 доларів США, в рамках Кредитного договору №010/08-4/0027 321 232,95 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 285 174,38 грн., заборгованість зі сплати відсотків 34 393,88 грн., загальна сума пені 1 664,69 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, не представив відзив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спросованих відповідачем, сума боргу становить 214 381,10 доларів США та 321 232,95 грн.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (м.Львів) до Приватного підприємства “Формула 2000” (с.Сокільники Пустомитівського району) про стягнення заборгованості в сумі 214 381,10 доларів США та 321 232,95 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно поданих позивачем доказів, останнім сплачено державне митов розмірі 2 143,81 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2011 року, плтіжне доручення №793 від 16.02.2011 року на суму 20 241,69 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №794 від 16.02.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч.2 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподаткованого мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині 3 цієї статті.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Приватного підприємства “Формула 2000” (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.І.Франка,147; код ЄДРПОУ 33556709. п/р 2600736605 в ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) на користь Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (79000, м.Львів, вул.Матейка,8, субкоррахунок №3901551 в “Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, МФО 325570, код ЄДРПОУ 20846070) 214 381 (двісті чотирнадцять тисяч триста вісімдесят один) доларів США 10 центів та 321 232 (триста двадцять одну тисячу двісті тридцять дві) грн. 95 коп. боргу, 2 143 (дві тисячі сто сорок три) долари США 81 цент та 3 212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 33 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.