Ухвала суду № 14755725, 01.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року справа №2а/0570/735/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

при секретареві Задоєнку О.В., за участю представника відповідача Тимошенко С.Ю., представника позивача Волковій В.В., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/735/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОМР5» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №0004802340/1,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОМР5» (надалі позивач, ТОВ «СОМР5») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, з урахуванням уточнення позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №0004802340/1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів між ТОВ «СОМР5» і ТОВ «Укрславресурс».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОМР5» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 року №0004802340/1.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Ніяких порушень законодавства підприємством допущено не було.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

ТОВ «СОМР5» зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради у якості юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво серія А00 № 313811, та перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, про що свідчить відповідна довідка від 20.11.2006 р. №1289.

З 06.04.2006р. позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво №07307962.

28.09.2010р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «СОМР5» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Укрславресурс» (код ЄДРПОУ 32536262) за період: травень 2009р., липень - жовтень 2009р., за наслідками якої складений відповідний акт від 28.09.2010р. №1640/23-3/33905012.

Згідно висновку акту від 28.09.2010р. за №1640/23-3/33905012, перевіркою встановлене порушення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ у розмірі 15272,00 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 15272,00 грн., у тому числі по деклараціях: травень 2009р. сума ПДВ у розмірі 2333,00 грн., липень 2009р. сума ПДВ у розмірі 3189,00 грн., серпень 2009р. сума ПДВ у розмірі 2 000,00 грн., вересень 2009р. сума ПДВ у розмірі 3083,00 грн., жовтень 2009р. сума ПДВ у розмірі 4667,00 грн.

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - позивачем завищено суму валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у розмірі 19090,00 грн., у тому числі у другому кварталі 2009р. у сумі 2 917,00 грн., у третьому кварталі 2009р. 10 340,00 грн., четвертому кварталі 2009р. у сумі 5833,00 грн.

Заперечення від 12.10.2010р. за № 73/10-10 до вказаного акту залишені без задоволення відповіддю відповідача від 15.10.2010р. за №45969/10/23-313.

На підставі акту від 28.09.2010р. за №1640/23-3/33905012, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010р. за №0004802340/0, яким ТОВ «СОМР5» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 22908,00 грн., у тому числі за основним платежем 15272,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7636,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, відповідна скарга позивача залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010р. за №0004802340/1, яке за змістом ідентичне первинному.

Підставами для встановлення зазначених в Акті від 08.12.2010р. за №2933/23-3/35078772 порушень стали наступні обставини.

У пункті 2.7 вказаного Акту зазначено, що фактично у періоді, що перевірявся позивач здійснював придбання селикомарганцю, феромарганцю, ферросилицію.

Згідно п. 2.9 Акту від 08.12.2010р. №2933/23-3/35078772, позивач здійснював діяльність з використання приміщень за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 13 (загальною площею 15,8 кв.м.) та 84313, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10 (загальною площею 24,0 кв.м.).

Також зазначено, що позивач придбав будівлі та споруду сталеливарної компанії згідно договору купівлі-продажу від 28.02.2007р., які знаходяться за адресою: Донецька область, м. Амвросіївка, вул. Тітовки, б.24.

Крім того, вказано, що ТОВ «СОМР5» придбало обладнання згідно договору купівлі-продажу лабораторного обладнання металургійного виробництва №02/07-07.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» був укладений договір від 19.05.2009р. №19-05/09 про постачання продукції та чотири специфікації до вказаного договору.

До складу податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «СОМР5» віднесено суму ПДВ у розмірі 15272,00 грн., у тому числі по періодах травень 2009р. сума ПДВ у розмірі 2333,33 грн., липень 2009р. сума ПДВ у розмірі 3188,67 грн., серпень 2009р. сума ПДВ у розмірі 2 000,00 грн., вересень 2009р. сума ПДВ у розмірі 3083,33 грн., жовтень 2009р. сума ПДВ у розмірі 4666,67 грн.

Перевіряючими зазначено, що ТОВ «Укрславресурс» не є виробником реалізованих а адресу позивача ТМЦ. Постачальником даних ТМЦ було ТОВ «САНТАР» (код за ЄДРПОУ 34400326).

Зазначено, що фахівцями Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області встановлена неможливість проведення перевірки ТОВ «САНТАР» у звязку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Крім того зазначено, що актом від 02.07.2010р. №4647/23-3/32536262 Словянською обєднаною державною податковою інспекцією визнано правочини, що вчинено з ТОВ «САНТАР» та ТОВ «Укрславресурс» з ТОВ «СОМР5» нікчемними.

Перевіркою наданих позивачем документів по взаємовідносинах з ТОВ «Укрславресурс» перевіряючими встановлено відсутність будь-яких документів, що містять реквізити місця постачання та призначення, зберігання товарно-матеріальних цінностей, передачі товару перевізникові та умови транспортування товару до місця призначення по ланцюгу постачання ТОВ «Укрславресурс» з ТОВ «СОМР5» відсутні. Зазначено, що до перевірки надані акти виконаних робіт (послуг) та виписки з сертифікатів якості не встановленої форми, передбаченої чинним законодавством, які не підтверджені первинними документами. ТОВ «СОМР5» не має власних можливостей здійснювати транспортування, завантаження та розвантаження даних ТМЦ, зберігання у звязку з відсутністю людських ресурсів (фактична чисельність працівників ТОВ «СОМР5» склала на початок перевіряємого періоду 4 особи, а на кінець 3 особи).

В акті від 08.12.2010р. за №2933/23-3/35078772 зазначено, що докази фактичного отримання товарів ТОВ «СОМР5» від ТОВ «Укрславресурс» до перевірки ненадані у звязку з їх відсутністю. На підставі наведеного, перевіряючи дійшли до висновку, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства привели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто євчинені правочини є нікчемними.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту від 08.12.2010р. №2933/23-3/35078772, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» є висновок такого про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобовязань у повному обємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Факт ухилення субєктом господарювання від сплати власних податкових зобовязань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у звязку з несплатою ними сум податкових зобовязань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства. Однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суд жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем податкових зобовязань.

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у субєкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що фактів відсутності належним чином оформлених податкових накладних щодо спірних господарських відносин позивача з ТОВ «Укрславресурс» при перевірці податковим органом не виявлено.

З акту від 28.09.2010р. за №1640/23-3/33905012 вбачається, що відповідач посилається на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми.

Вказані посилання, правомірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Крім того, товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності та не можуть бути єдиною підставою для спростування факту наявності у субєкта господарювання права на податковий кредит. Тобто відсутність товарно-транспортних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Суд зазначає, що в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрславресурс» від 02.07.2010р. за №4647/23-3/32536262 незважаючи на зазначення того, що ТОВ «Укрславресурс» був платником комунального податку та податку з доходів найманих працівників, податковим органом не досліджено питання фактичної чисельності працівників на ТОВ «Укрславресурс», крім того зазначено, що ТОВ «Укрславресурс» був платником податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. Також податковим органом зазначено, що фактичним місцезнаходженням ТОВ «Укрславресурс» є м. Краматорськ, вул. Ульянівська, 103.

Таким чином, у суду не має підстав вважати, що у ТОВ «Укрславресурс» були відсутні матеріально-технічні можливості та трудові ресурси для здійснення господарський операцій за договором поставки від 19.05.2009р. за №19-05/09.

Відповідно до Договору поставки від 19.05.2009р. за №19-05/09 ТОВ «Укрславресурс», у якості постачальника, передає ТОВ «СОМР5», у якості покупця, товар згідно специфікацій.

Згідно специфікації №1 від 19.05.2009р. до вказаного договору позивач придбав у ТОВ «Укрславресурс» селикомарганець (1 т.), феромарганець (0,3 т.) на загальну суму 14000,00 грн., у тому числі 2333,33 грн. ПДВ.

До зазначеної специфікації позивачем надані товарно-транспортна накладна за маршрутом м. Краматорськ м. Амвросіївка, рахунок-фактура від 20.05.2009р. №СФ-0000169, видаткова накладна від 20.05.2009р. №РН-0000166 та виписки із сертифікатів якості № 91 та №92.

Згідно специфікації №2 від 30.07.2009р. до вказаного договору позивач придбав у ТОВ «Укрславресурс» ферросилицій (1 т.) на загальну суму 8 400,00 грн., у тому числі 1400,00 грн. ПДВ.

До зазначеної специфікації позивачем надані Акт від 30.07.2009р. №34 на виконання робіт (послуг), згідно якого ОСОБА_4 були надані послуги з вантажоперевезення за маршрутом м. Костянтинівка м. Амвросіївка, рахунок-фактура від 30.07.2009р. №СФ-0000297 на суму 6132 грн., у ому числі ПДВ 1 022,00 грн. на 0,73 т. ферросилицію, видаткова накладна від 30.07.2009р. №РН-0000297 на суму 6132 грн., у тому числі ПДВ 1 022,00 грн. на 0,73 т. ферросилицію, та виписка із сертифікату якості № 170.

Згідно специфікації №3 від 31.07.2009р. до вказаного договору позивач придбав у ТОВ «Укрславресурс» селикомарганець (1 т.) на загальну суму 13 000,00 грн., у тому числі 2 166,67 грн. ПДВ.

До зазначеної специфікації позивачем надані Акт від 31.07.2009р. №35 на виконання робіт (послуг), згідно якого ОСОБА_4 були надані послуги з вантажоперевезення за маршрутом м. Костянтинівка м. Амвросіївка, рахунок-фактура від 31.07.2009р. №СФ-0000301, видаткова накладна від 31.07.2009р. №РН-0000301.

Згідно специфікації №4 від 15.09.2009р. до вказаного договору позивач придбав у ТОВ «Укрславресурс» селикомарганець (1 т.) та ферросилицій (0,5 т.) на загальну суму 18 500,00 грн., у тому числі 3083,33 грн. ПДВ.

До зазначеної специфікації позивачем товарно-транспортна накладна за маршрутом м. Краматорськ м. Амвросіївка, видаткова накладна від 15.09.2009р. №РН-0000381 та виписки із сертифікатів якості № 222 та 221.

Представник позивача зазначив, що вказаний товар був переданий Закритому акціонерному товариству «Сталеливарна компанія» для виготовлення готової продукції, на підтвердження чого надані акти приймання-передачі матеріалів (сировини) від 06.10.2009р., від 15.09.2009р., від 07.08.2009р., від 20.05.2009р., 30.07.2009р., 31.07.2009р., а також договір від 19.09.2007р. №10/09-07 (із додатковими угодами до нього щодо строку дії договору) між позивачем, у якості замовника, та Закритим акціонерним товариством «Сталеливарна компанія», у якості виконавця, згідно якого виконавець виробляє продукцію із матеріалів замовника, та ліцензію на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту чорних металів, видану Закритому акціонерному товариству «Сталеливарна компанія».

Також, на підтвердження наявності матеріально-технічної бази для зберігання сировини, що придбалась у ТОВ «Укрславресурс», позивачем наданий витяг про реєстрацію права власності №13790498 від 05.03.2007р., згідно якого ТОВ «СОМР5» є власником будівель та споруд сталеливарної компанії за адресою м. Амвросіївка, вул. Тітовки, 24.

Слід зазначити, що місце розташування Закритого акціонерного товариства «Сталеливарна компанія» є м. Амвросіївка, вул. Тітовки, 24.

У ході розгляду справи, позивачем надані довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ «Укрславресурс» від 20.05.2009р. на Гершуна А.В. (генеральний директор ТОВ «СОМР5»), від 30.07.2009р. на ОСОБА_4, який надавав послуги з вантажоперевезення, від 31.07.2009р. на ОСОБА_4, від 15.09.2009р. на Гершуна А.В.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що всі господарські операції між ТОВ «СОМР5» та ТОВ «Укрславресурс» підтверджуються первинними документами, що не суперечать вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій. Крім того, наявність зазначених господарських операціях зазначено і в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрславресурс» від 02.07.2010р. за №4647/23-3/32536262.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджую висновок суду першої інстанції у тому, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів, та фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «СОМР5» та ТОВ «Укрславресурс».

Натомість відповідачем не надано належних доказів для підтвердження встановлених в Акті акт від 28.09.2010р. за №1640/23-3/33905012 обставин, із якими відповідач повязує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій. Факт використання позивачем товару, отриманого від ТОВ «Укрславресурс», у власній господарській діяльності відповідачем не спростований. На підставі наявних у матеріалах справи доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Укрславресурс» мали реальний товарний характер.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 195-1, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2а/0570/735/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОМР5» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №0004802340/1 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді :Г.М. Міронова

І.В. Юрко