Ухвала суду № 1474947, 05.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“05” грудня2007р. №К-8861/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меншикова О.Я.

за участю представників:

позивача: 1.Грінченко В.В. (дов. від 12.03.2007р. №318);

2.Кравченко О.Б. (дов. від 12.03.2007р. №317);

відповідача: Бойко О.В. (дов. від 19.11.2007р. №3172/9/10-016)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р.

у справі №15/242/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нібулон”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі по тексту позивач, ТОВ “Нібулон”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Миколаєві (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Миколаєві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2006р. №0000182302/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. у справі №15/242/06 (суддя Середа О.Ф.), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. (головуючий суддя Бандура Л.І., судді Поліщук Л.В., Туренко В.Б.), залучено до участі у справі в якості відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту СДПІ); позовні вимоги ТОВ “Нібулон” задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Миколаєві від 27.04.2006р. №0000182302/0.

СДПІ не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі №15/242/06 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Нібулон” відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2006р. ДПІ у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006р. у розмірі 877 467,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006р. №0000182302/0 прийнято ДПІ у м. Миколаєві на підставі акту “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ СП “НІБУЛОН” (код за ЄДРПОУ 14291113) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по податковій декларації за січень 2006 року” від 21.04.2006р. №720-23-5/14291113 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення п. 1.14 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1. п. 6.1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за січень 2006р. на 877 467,00 грн. внаслідок застосування позивачем нульової ставки з податку на додану вартість щодо надання супутніх послуг (операції з транспортної обробки та перевалки вантажів, здійснених на митній території України) при експорті товарів.

Поряд з цим, відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування.

Згідно з п. 1.14 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” супутні послуги це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтею 274 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання обєктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Таким чином, судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що для застосування нульової ставки з податку на додану вартість застосовується за наявності таких умов, як: 1) здійснення експорту товарів; 2) надані послуги мають бути супутніми даному експорту товарів; 3) вартість супутніх послуг має бути включено до митної вартості товарів, що експортуються.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що чинним законодавством застосування нульової ставки з податку на додану вартість не повязано з поняттям “місце поставки товарів” та “місце поставки послуг”.

Судами встановлено фактичне включення вартості наданих підприємством супутніх експорту послуг до митної вартості товарів у відповідних ВМД підтверджено документально шляхом зазначення в графі 44 ВМД (належне оформлення ВМД і вивезення товарів за межі України не заперечується скаржником).

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі №15/242/06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі №15/242/06 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі №15/242/06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар