Ухвала суду № 1474930, 12.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                               К/скарга №К-7761/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2007 р.   Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Сергейчука О.А.

                                       Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Степашка О.І.           

при секретарі:             Меньшиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача:Слесарчука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.11.2004 р.

у справі№ 12/314

за позовом ТОВ «Нерудтехпром ЛТД»

доРівненської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

             Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  Рівненської ОДПІ від 22.10.2004 р. №0002862350/2.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.11.2004 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р., позов задоволено повністю.

            У справі відкрито касаційне провадження за  касаційною скаргою відповідача,  у якій  ставиться питання про скасування  судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, доводи обґрунтовуються порушення приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач   заперечень  на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з врахуванням вимог п.3 абз.9  Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» з питань правильності проведення встановленого порядку відшкодування податку на додану вартість за квітень 2004 р., за результатами якої складений акт від 12.07.2004 р. №/23/125/1-31020928.

На підставі акту перевірки, з врахуванням  результатів апеляційного узгодження, відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення від 22.10.2004 р. №0002862350/2, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 204356 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відніс у квітні 2004 р. до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 204356 грн. з вартості товарів (робіт, послуг), придбаних для будівництва (спорудження) АЗС. Витрати понесені при придбанні товарів (робіт, послуг), спрямовані на будівництво цілісного майнового комплексу, накопичувались позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і після вводу в експлуатацію АЗС  були перенесені до складу основних фондів, відповідно з Інструкцією  про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів  України від 30.11.1999 р. №291, зареєстрованого в МЮ України 21.12.1999 р. за  №892/4185.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Враховуючи викладене, висновки судів про відсутність в діях позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість» є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

            Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

  Касаційну скаргу Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.11.2004 р. – без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Головуючий                                                         Л.В.Ланченко

                         Судді                                                                    О.А.Сергейчук

                                                                                                       О.М.Нечитайло

                                                                                                       Н.Г.Пилипчук

                                                                                                       О.І.Степашко                                                                                                                                                                                                                                     

Повний текст складено   14.12.2007 р.