Рішення № 14712187, 29.03.2011, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

0527 № 2-208/11

           Р І Ш Е Н Н Я

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Янюка Ю. Б.

при секретарі Кордонської Л.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Український бекон»про зобов’язання звільнення з роботи за власним бажанням та видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2011 года ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ЗАТ «Український бекон»про зобов’язання звільнення з роботи за власним бажанням та видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що працював у відповідача з липня 2001 року на різних посадах, а останні роки –механіком цеху термообробки. 28 жовтня 2010 року, під час знаходження на лікарняному листі, він поштою надіслав відповідачу заяву про звільнення його з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Ця заява була отримана відповідачем 1 листопада 2010 року, і, відповідно, останнім днем його роботи є 15 листопада 2010 року, і саме в цей день він вийшов з лікарняного на роботу і повністю відпрацював. 16 листопада 2010 року він до роботи не приступив та наполягав на видачі йому наказу про звільнення, належно оформленої трудової книжки та проведення з ним повного розрахунку, але ці вимоги відповідач в порушення закону не виконав. У зв’язку з цим він звернувся до відповідача 17 листопада 2010 року з письмовою заявою, в якій просив зробити в трудовій книжці запис про звільнення та надіслати її за місцем проживання поштою. 24 листопада 2010 року він отримав від відповідача лист, в якому йому пропонували прибути до відділу кадрів підприємства для передачі справ, після чого його буде звільнено відповідно до поданої заяви. Цю вимогу відповідача він не виконав, оскільки вона є незаконною. В подальшому відповідач трудову книжку йому не видав, остаточний розрахунок не зробив. Тому він просив зобов’язати відповідача звільнити його з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України і видати йому належним чином оформлену трудову книжку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі, грошову компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати. Крім того, просив стягнути моральну шкоду у зв’язку з вказаними порушеннями законодавства про працю в розмірі 3000грн., яка полягає у моральних стражданнях у зв’язку з втратою нормальних життєвих зв’язків, запровадження додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї сім’ї, неможливістю працевлаштування без наявності документу, що підтверджує стаж його роботи, необхідністю витрачати час на поновлення порушеного права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення без розгляду його вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати і ухвалою суду це клопотання було задоволено. В іншій частині позовні вимоги він та його представник підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача на повторний виклик в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи судом і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки. У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача з липня 2001 року на різних посадах, а останні роки –механіком цеху термообробки.

28 жовтня 2010 року, під час знаходження на лікарняному листі, він поштою надіслав відповідачу заяву про звільнення його з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.4-5). Ця заява була отримана відповідачем 1 листопада 2010 року, про що свідчить запис на рекомендованому повідомленні (а.с.6).

У відповідності до вимог частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Частиною четвертою статті 241-1 КЗпП України встановлено, що строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Тобто, враховуючи отримання відповідачем заяви позивача про звільнення за власним бажанням у понеділок 1 листопада 2010 року, слід вважати, що строк попередження про звільнення закінчився у відповідний день тижня, а саме у понеділок 15 листопада 2010 року, і цей день є останнім днем роботи позивача.

Пунктом 2.26. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 з подальшими змінами (в подальшому Інструкція) передбачено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тому, відповідач був зобов’язаний в день звільнення, тобто 15 листопада 2010 року, як це передбачено статтею 47 КЗпП України, видати позивачу належно оформлену трудову книжку и провести з ним розрахунок (ст.116 КЗпП України).

Відповідач всупереч вказаним вимогам закону не звільнив позивача з роботи відповідно до поданої заяви про звільнення за власним бажанням, належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 не видав, зажадавши передачі справ (а.с.10), що законом не передбачено.

Статтею 235 КЗпП України передбачено,що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Таке ж правило міститься в п.4.1. Інструкції. Крім того, абз.7 цього пункту Інструкції передбачено, що днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10. Інструкції.

Оскільки трудова книжка ОСОБА_1 на день ухвалення рішення не видана і затримка у її видачі мала місце з вини відповідача, то слід зобов’язати відповідача видати ОСОБА_1 його трудову книжку із виданням наказу про день звільнення, відповідний дню фактичної видачі трудової книжки і із записом в ній про його звільнення за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.

У зв’язку з затримкою видачі трудової книжки з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2010 року по 29 березня 2011 року, тобто по день ухвалення рішення судом.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суду належить керуватись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з відповідними змінами. Згідно п.2 Порядку обчислення такого середнього заробітку визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

У даному випадку подією, з якою пов’язана виплата середнього заробітку є останній день роботи позивача –15 листопада 2010року.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду відповідач не надав відомості про розмір заробітної плати позивача за останні два календарних місяці, протягом яких він працював. Єдиним джерелом про розмір заробітної плати ОСОБА_1, нарахованої та виплаченої відповідачем, є відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с.31). Такі відомості відображені у вказаному документі поквартально, а тому суд змушений брати до уваги для розрахунку розмір заробітної плати ОСОБА_1 за третій квартал 2010 року, тобто за липень, серпень та вересень 2010 року., який складає 24168грн.21коп. за 22, 21 та 22 робочих днів у вказаних місяцях, а всього 65 робочих днів.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає 371грн.81коп. (24168,21грн. : 65 днів). При п’ятиденному робочому тижні час вимушеного прогулу складає 93 дні, і, таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 34578грн.33коп.(371,81грн.х93дн.).

          Суд також вважає, що вказані порушення з боку відповідача законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, вимагали від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір спричиненої моральної шкоди слід встановити в 1000грн. Визначаючи такий розмір моральної шкоди суд враховує характер та глибину душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне згідно з вимогами ст.88 ЦПК України присудити з відповідача судові витрати, а саме, стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 500грн., а також стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 354,28грн.(345,78+8,5), витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.38,47,116,221, 232, 235, 237-1, 241-1 КЗпП України, ст.ст. 88, 212-215,224,226 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов’язати власника або уповноважений ним орган Закритого акціонерного товариства «Український бекон»видати ОСОБА_1 його трудову книжку із виданням наказу про день звільнення, відповідний дню фактичної видачі трудової книжки і із записом в ній про його звільнення за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український бекон», з розрахункового рахунку №26006003132400 в ПАО «ІНІ Банк Україна», МФО 300539, код ЗКПО 21684818, ІІН 333805305143 на користь ОСОБА_1: середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з затримкою видачі трудової книжки з 16 листопада 2010 року по 29 березня 2011 року у розмірі 34578 гривень 33 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень, а всього 36078 (тридцять шість тисяч сімдесят вісім) гривень 33 копійки.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Український бекон»судовий збір в доход держави в розмірі 354 (триста п’ятдесят чотири) гривні 28 копійок, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути ним подано протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя