Постанова № 14710839, 26.03.2011, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

№ 2а-1497/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк                     12 березня 2011 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька, у складі:

Головуючого судді - Сибірцева В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом вказавши, що він є особою яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, (інвалід другої групи), перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-х мінімальних заробітних плат, яку йому має сплачувати відповідач. Відповідачем йому нарахована така допомога за 2010 рік у розмірі 120 гривень, але не виплачена. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є противоправними, такими що не відповідають вимогам ст.48 вказаного закону, оскільки розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначався не кратними розмірами мінімальної заробітної плати і УПСЗН не доплатило їй щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період у розмірі 4610,00 гривень. Просить суд визнати противоправними дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму на оздоровлення за 2010 роки у розмірі 4610,00 гривень, стягнути матеріальний збиток в розмірі 5000 гривень.

Позивач у судове засідання не з’явився, суду надала заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення був визначений на підставі законодавчих актів, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.3, ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення (а.с.5), позивач ОСОБА_1 має статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), як інвалід другої групи, перебуває на відповідному обліку у Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Згідно листа УПСЗН, фактично позивачу така допомога за 2010 рік нарахована у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме 120 гривень на рік. Нарахована сума на час розгляду справи в суді не виплачена.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 2 групи щорічна допомога на оздоровлення - в розмірі 120 гривень.

Згідно ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили –Закон. Нарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалося УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

-          щодо виплат за 2010 рік, розмір якої визначається станом на 31 грудня 2010 року - 922 гривень розмір мінімальної заробітної плати (Закон України № 1646-VI від 20.10.2009 року).

          Суд враховує наявність спірного питання щодо можливості застосування визначених Законами України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд виходить з того, що Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в них передбачається обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідний рік. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за № 562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. За наведених обставин дії УПСЗН щодо визначення позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення в зазначений період є протиправними і порушене право позивача підлягає відновленню. На думку суду, достатнім для повного відновлення порушеного права позивача буде зобов’язання відповідача вчинити дії щодо виплати їй недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, що відповідає характеру спірних правовідносин.

Визначаючи розмір недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачу, суд виходить з наступних розрахунків:

-          за 2010 рік - 922 х 5 = 4610,00 гривень;

В задоволені позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає відмовити із-за необгрунтованності.

На підставі викладеного та керуючись ч.2 ст.19, ст.56 Конституції України, ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст.2 Закону України “Про встановлення прожитого мінімуму та мінімальної заробітної плати ” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, ч.2 ст.3, ст.ст.9,11,14,71,160–163,ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій суб’єкта власних повноважень, стягнення з відповідача грошових коштів –задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради при визначенні ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік такою, що не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за 2010 рік у розмірі 4610 (чотири тисячі шістсот десять)гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: