Рішення № 14700317, 21.03.2011, Красногвардійський районний суд

Справа № 2-411/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2011 смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Проскурні С.М.

при секретарі Грабовенко К.А.

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ярцева А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 09 лютого 2011 року звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»(далі ВАТ «Миронівський хлібопродукт») про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки в розмірі 44424,83 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Вимоги мотивовані вимушеним прогулом у звязку з затримкою з вини підприємства видачі трудової книжки після звільнення, що заподіяло позивачу також моральні страждання.

У судовому засіданні ОСОБА_1, яка на підставі виданої їй довіреності представляла інтереси позивача, підтримала позов та доводи в його обґрунтування. Представник позивача зазначила, що 29 квітня 2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи в Кримській філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», де він працював водієм-експедитором, за власним бажанням. Підприємство, в порушення ст.47 КЗпП України, в день звільнення належно оформлену трудову книжку ОСОБА_3 не видало. Позивач фактично отримав свою трудову книжку лише 07 вересня 2010 року на підставі наказу 217-К від 31.08.2010 р. про звільнення за власним бажанням з 29.04.2009 р. Рішенням Красногвардійського районного суду від 22.09.2010 р., зміненим рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 р., на користь ОСОБА_3 з ВАТ «Миронівський хлібопродукт»стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 2809,80 грн., середній заробіток у звязку з несвоєчасним розрахунком при звільненні у розмірі 5000 грн. та у відшкодування моральної шкоди 300 грн., всього 8109,80 грн. Вимог щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за період затримки видачі трудової книжки заявлено не було. Просила позов задовольнити та стягнути з відповідача 44424,83 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у період з 29.04.2009 р. по 07.09.2010 р. виходячи з розміру середньомісячного заробітку 2725,45 грн., на відшкодування заподіяної моральної шкоди 5000 грн. та судових витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., загалом 51424,83 грн.

У судовому засіданні Ярцев А.А., який на підставі виданої йому довіреності представляв інтереси ВАТ «Миронівський хлібопродукт», позовні вимоги не визнав. Заперечення щодо позову обґрунтовані відсутністю вини підприємства у затримці видачі позивачу трудової книжки. Також просив застосувати строк позовної давності за вимогами ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пропущеного позивачем, який з позовом до суду звернувся лише 08 лютого 2011 року. В задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі як безпідставному.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, у тому числі матеріали цивільної справи № 2-929/2010р., суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 29.04.2009 року ОСОБА_3 на імя директора ВАТ «Миронівський хлібопродукт»подав заяву про звільнення за власним бажанням.

Наказом № 217-К від 31.08.2010 року ОСОБА_3 звільнено з підстав ст.38 КЗпП України з 29.04.2009 року. Обома сторонами визнано, що датою звільнення ОСОБА_3 є 29.04.2009 року.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

02 вересня 2010 року на адресу ОСОБА_3 було направлене повідомлення, датоване 01 вересня 2010 року, щодо необхідності отримання у відділі кадрів КФ ВАТ «Миронівський хлібопродукт»трудової книжки та розрахунку при звільненні, яке надійшло до відділення поштового звязку с. Петрівка 03 вересня та отримане ОСОБА_3 06 вересня.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Затримка видачі трудової книжки перешкоджає працевлаштуванню працівника, а тому тягне обовязок власника виплатити працівникові середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, спричиненого невидачею (затримкою видачі) трудової книжки. Однак, такий обовязок власника настає, якщо невидача трудової книжки мала місце з його вини.

Жодних доказів того, що саме з вини ВАТ «Миронівський хлібопродукт»було затримано видачу трудової книжки ОСОБА_3, суду не надано.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_3 з ним не було проведено розрахунок, та згідно з довідкою заборгованість становила 2809,80 грн. Саме з приводу розміру сум, належних працівникові при звільненні, між сторонами виник спір. За затримку розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України на користь ОСОБА_3 рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 року було стягнуто 5000 грн. середнього заробітку. Визначаючи розмір зазначеного відшкодування, з урахуванням частин 1, 2 статті 117 КЗпП України, розяснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд виходив з розміру спірної суми, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин.

З урахуванням наданих позивачем доводів, відповідно до ст.2371 КЗпП України, рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2010 року на користь ОСОБА_3 з ВАТ «Миронівський хлібопродукт»у відшкодування моральної шкоди також було стягнуто 300 грн.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосереднього до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Втім, у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, тому суд зясовує усі обставини справи, права та обовязки сторін.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку саме про безпідставність заявлених позовних вимог.

Оскільки вина відповідача у затримці видачі позивачу трудової книжки відсутня, не підлягають задоволенню і заявлені на підставі ст.2371 КЗпП України ОСОБА_3 вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним витрати на правову допомогу.

Відповідно до статей 81, 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати в розмірі 120,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави, оскільки на підставі ст. 4 п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивачі за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин від його сплати звільнені.

Керуючись статтями 47, 235, 237-1 КЗпП України, 10, 11, 60, 61, 81, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. (Сто двадцять гривень 00 коп.) на рахунок державного бюджету Красногвардійського району № 31210259700130, код 22050001, ЄДРПОУ 34740494, МФО 824026, банк ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя