Постанова № 14699579, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011                                                                                           № 17/52-7/486

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Скрипка І.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Сологуб В.Л. – довіреність № 33 від 28.12.2010 року

від відповідача:          Пантія О.А. – довіреність б/н від 22.11.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010

у справі № 17/52-7/486 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Київгума"

про                                                   стягнення 473392,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Київгума” про стягнення заборгованості у сумі 473 392, 32 грн. (у тому числі 295461, 86 грн. основного боргу, 30847, 46 грн. інфляційних втрат, 50411, 75 грн. 3% річних, 96671, 25 грн. пені).

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 04727/5-01 від 18.08.2004 року не в повному обсязі оплатив надані йому послуги за період з 01.12.2008 року по 01.01.2010 року, заборгувавши 295461, 86 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 295461, 86 грн. основного боргу, 30847, 46 грн. інфляційних втрат, 50411, 75 грн. 3% річних, 96671, 25 грн. пені, а також 4733, 94 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.03.2010 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року, провадження у справі № 17/52 зупинено до вирішення пов’язаної з нею справи №2а-1845/09, яка розглядається Шевченківським районним судом м.Києва, та набрання рішенням у справі законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010 року ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.03.2010 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі суду для вирішення питання по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року справа № 17/52 прийнята до провадження та присвоєно їй № 17/52-7/486.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 17/52-7/486 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та матеріального права, а саме ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 536 Цивільного кодексу України.

Апелянт посилається на те, що в Указах Президента України відсутня пряма вказівка про надання зворотньої сили в часі оспорюваним розпорядженням № 1780 від 25.12.2008 року, № 1661 від 27.11.2008 року, а тому вони вважаються скасованими та такими, що не відповідають Конституції України з дня набрання чинності Указів Президента України № 10/2009 від 12.01.2009 року та № 65 від 03.02.2009 року (з дня їх опублікування).

Апелянт зазначає, що при нарахуванні за послуги водовідведення тариф, встановлений Розпорядженням КМДА № 1661 від 27.11.2008 року не застосовувався.

Розпорядження № 1780, № 127 в період з 31.12.2008 року по 09.02.2009 року до моменту скасування зазначених розпоряджень Указом Президента України, були чинними та підлягали до виконання.

Нарахування за послуги водопостачання та водовідведення здійснювалось за такими тарифами: з 31.12.2008 року по 03.02.2009 року згідно Розпорядження КМДА № 1780 від 25.12.2008 року; з 03.02.2009 року по 09.02.2009 року згідно Розпорядження КМДА № 128, 127 від 05.02.2009 року; з 09.02.2009 року по 31.05.2009 року згідно Розпорядження КМДА № 1127; з 01.06.2009 року по 01.08.2009 року згідно Розпорядження КМДА № 516, 517 від 29.04.2009 року; з 01.08.2009 року по теперішній час згідно Розпорядження КМДА № 758 від 30.06.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правил користування № 190 та умов Договору, оскільки позивачем правомірно виставлені рахунки за послуги водовідведення за розпорядженнями № 127, № 1780 за період з 31.12.2008 року по 01.09.2009 року.

З огляду на викладене вище, апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено право ВАТ „АК „Київводоканал” на отримання належних коштів за послуги, що фактично спожив боржник, не в повному обсязі досліджено матеріали справи та безпідставно позбавлено позивача права на стягнення належних йому коштів.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Згідно з розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 та від 14.02.2011 року змінено склад колегії суддів.

01.02.2011 року представником відповідача подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідачем наведено свій розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, при цьому не заперечуючи вказану позивачем заборгованість в сумі 295461, 86 грн.

Одночасно відповідач зазначив про проведення ним платежів у повній відповідності до тарифів, затверджених відповідно до чинного законодавства, звернув увагу на відсутність підписаних між сторонами актів виконаних робіт, які б засвідчували факт передачі та прийняття сторонами послуг з водопостачання та водовідведення.

В судових засіданнях апеляційної інстанції оголошувались перерви та розгляд справи відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року здійснено заміну Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал”.

09.03.2011 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2011 року подано розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника ВАТ „Київгума” за період з 01.12.2008 року по 01.01.2010 року, з якого вбачається, що позивачем по коду 1-32 було надано послуг на суму 889091, 90 грн., сплачено відповідачем 593630, 04 грн., заборгованість складає 295461, 86 грн., відповідно інфляційні втрати складають 30847, 46 грн., 3% річних – 7469, 41 грн., пеня –58462, 59 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.03.2011 року представником позивача подано письмові пояснення по справі.

          Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.03.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 17/52-7/486, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.03.2011 року заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення у справі № 17/52-7/486 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню повністю з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення основної заборгованості в сумі 295461, 86 грн., 30847, 46 грн. інфляційних втрат, 50411, 75 грн. 3% річних, 96671, 25 грн. пені.

У задоволенні позову місцевим господарським судом відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні 25.11.2010 року представник позивача заявив про відсутність у відповідача боргу в сумі 295 461,86 грн., оскільки вказаний борг виник в результаті застосування при нарахуванні за послуги з водопостачання та водовідведення тарифів, які в установленому порядку визнано протиправними та не чинними.

Отже, на думку місцевого господарського суду, за наведених обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України слід відмовити.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

18.08.2004 року між позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” (Постачальник) та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством „Київгума” (Абонент), укладено Договір № 04727/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов’язався надавати Абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Договору сторони погодили, що кількість поставленої води визначається за показниками водолічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком.

Зняття показань з водолічильника(-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Якщо водолічильник не працює не з вини Абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати Абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли водолічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, згідно п. 2.1.4 Договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань водолічильників, та/або іншим способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Договору сторони погодили, що Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від Абонента, першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного платіжного документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником платіжного документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору Абонент зобов’язаний в кінці кожного кварталу направити до Постачальника повноважного представника (за довіреністю) з письмовою інформацією, щодо об’єму спожитих ним послуг з водопостачання та водовідведення за останні три місяці для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту. У разі невиконання даної умови договору, облік спожитих послуг за відповідний період приймається Абонентом за даними Постачальника, перерахунки за вказаний період не проводяться.

Абонент у вказаний термін не направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами.

Отже, дані Позивача щодо кількості та вартості наданих послуг вважаються прийнятими відповідачем.

Строк дії Договору відповідно до умов розділу 7 встановлений з моменту його підписання протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання.

Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями позивача та поданим розрахунком основної заборгованості, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору на підставі розшифровок рахунків, актів про зняття показань з водолічильників, підтверджується факт надання позивачем відповідачу у період з 01.12.2008 року по 01.01.2010 року послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 889091, 90 грн., а також оплати відповідачем одержаних послуг у розмірі 593630, 04 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розрахунок вартості наданих за Договором послуг з водопостачання та водовідведення проведений позивачем на підставі тарифів на ці послуги, чинних протягом позовного періоду.

Відповідачем не надано суду доказів належної оплати заборгованості за Договором в розмірі 295461, 86 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції підкреслює, що позивач є виробником та постачальником послуг централізованого питного водопостачання, а відповідач відповідно до укладеного договору є споживачем таких послуг, а тому зобов’язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода та скинуто стоки у систему міської каналізації.

Таким чином, беручи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 295461, 86 грн. нормативно та документально позивачем доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства.

          Відповідно до п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

          Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позовних вимог, останнім відповідно до вимог п. 4.2 Договору під час звернення із позовом до суду було заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 96 671 грн. 25 коп., а в детальному розрахунку, поданому на вимогу суду апеляційної інстанції розмір пені був визначений вже в сумі 58462, 59 грн. за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року включно.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням п. 4.2 Договору та з урахуванням обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 664 грн. 61 коп.

Враховуючи, що відповідач прострочив оплату за Договором, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 30847, 46 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 7469, 41 грн. 3% річних з простроченої суми, а позовні вимоги в цій частині частковому задоволенню.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджується висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)          неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2)          недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)          невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)          порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерної компанії „Київводоканал” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 17/52-7/486 скасуванню повністю, з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2010 року у справі № 17/52-7/486 скасувати повністю, постановити нове рішення, відповідно до якого:

          „1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київгума” (02093, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 6, код ЄДРПОУ 00152253 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 295461 (двісті дев’яносто п’ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 86 коп. основного боргу, 30847 (тридцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 46 коп. збитків внаслідок інфляції, 7469 (сім тисяч чотириста шістдесят дев’ять) грн. 41 коп. 3% річних з простроченої суми, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. пені, 3344 (три тисячі триста сорок чотири) грн. 43 коп. державного мита, 166 (сто шістдесят шість) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київгума” (02093, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 6, код ЄДРПОУ 00152253 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 1183 (одна тисяча сто вісімдесят три) грн. 49 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 17/52-7/486 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.04.11 (відправлено)