Постанова № 14697667, 17.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2011                                                                                           № 8/323

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Русілова Т.Ю.

від відповідача - Макаревич С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010

у справі № 8/323 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна

до                                                   ТОВ "Фірма Іст"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 7412,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі – позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Іст» (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 7412,25 грн. неустойки за договором №19091062 від 01.09.2009 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 року по справі № 8/323 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010 року у складі колегії суддів: головуючий суддя – Баранець О.М., суддів: Репіна Л.О., Чорна Л.В. прийнято апеляційну скаргу позивача.

Розпорядженням від 14.01.2011 року № 01-24/19 відповідно до пункту 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 8/323 у зв’язку з перебуванням судді - доповідача у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2011 року у складі колегії суддів: головуючий суддя – Шапран В.В., судді: Кошіль В.В., Моторний О.А.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» надійшло нормативно – правове обґрунтування вимог до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» надійшли документи витребувані ухвалою суду від 03.02.2011 року.

У судове засідання 17.02.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав, заперечивши її доводи в судовому засіданні з огляду на відповідність судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Іст-Київ» було укладено договір № 19091062 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (надалі – договір, а.с. 8-10).

За умовами п. 1.1 договору його предметом є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг (враховуючи зміни до п. 1.1 внесені до договору згідно додаткової угоди №1 від 02.09.2009 року до договору укладеної сторонами).

Згідно п. 2.1 договору взаємовідносини замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.1978 року, Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

На кожну окрему загрузку оформлюється транспортне замовлення (заявка), що містить опис умов, вартості перевезення та особливостей конкретного перевезення та є додатком до договору; заявки повинні бути оформлені у письмовому вигляді та завірені підписом та печаткою «замовника»; сторони визнають юридичну силу заявок та письмових узгоджень, що передані факсимільним зв’язком з подальшою заміною на оригінал (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу та митних органів.

Пунктом 3.1 договору визначено інформацію, яку повинна містити заявка на перевезення.

16.09.2009 року було складено та підписано заявку на перевезення вантажів № 61/09 (надалі –заявка) за маршрутом Німеччина, Боркен –Україна, Запоріжжя, строк доставки вантажу складає 22-23.09.2009 року (а.с. 11).

На виконання умов договору та заявки, відповідачем було здійснено перевезення вантажу та доставлено вантаж вантажоотримувачу 30.09.2009 року, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) №125487 (а.с. 12).

30.09.2009 року транспортні засоби прибули під розвантаження та були розвантажені.

Спір у справі виник внаслідок незабезпечення відповідачем встановленого строку для здійснення доставки вантажу, що, на думку позивача, призводить до обов’язку відповідача сплатити неустойку.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3 ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо була зроблена письмова обмовка протягом 21 дня, з дня надання вантажу у розпорядження одержувача, проте позивач доказів звернення позивача до відповідача з 30.09.2009 року протягом 21 дня щодо прострочення доставки вантажу не надав.

Дослідивши фактичні обставини справи, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року (далі – Конвенція).

Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 1 Конвенції, дана Конвенція застосовується до будь-якого договору перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, якщо вказані у договорі місце прийняття вантажу до перевезення і місце, передбачене для передання вантажу, знаходяться на території двох різних країн, одна з яких приймає участь у Конвенції. Держава Україна приєдналася до цієї Конвенції 01.08.2006 року.

Згідно зі ст. 23 Конвенції у випадку прострочення доставки, якщо позивач доведе, що прострочення завдало збитку, перевізник компенсує такий збиток, який не може перевищувати плату за перевезення.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, неустойка та збитки є різними поняттями і п. 3 ст. 30 Конвенції та у випадку пред’явлення вимоги щодо сплати неустойки не підлягають застосуванню.

Оскільки норми Конвенції передбачають умови компенсації за затримання в доставці вантажу у вигляді збитків, а не неустойки, заява необхідна лише у випадку пред’явлення вимог, пов’язаних з відшкодуванням збитків.

Частиною 1 ст. 17 Конвенції встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст. 19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Судом першої інстанції встановлено, факт порушення виконавцем відведених на доставку вантажу строків.

Положеннями п. 2 ст. 14 Закону України «Про транспортно – експедиційну діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Глава 51 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.7 договору у випадку несвоєчасної доставки вантажу виконавцем, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 100 євро по курсу НБУ за кожний день прострочення доставки.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем було здійснено оплату за транспортно – експедиційні послуги згідно договору № 19091062 та згідно рахунку 800/0137 від 30.09.2009 року 05.10.2010 року та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення зобов’язання, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір неустойки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 1000 грн.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги, що висновки місцевого господарського суду про відмову у позові з наведених цим судом мотивів постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову на суму 1000 грн. та розподілу судових витрат із їх покладенням на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за подання позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі № 8/323 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2010 року у справі № 8/323 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Іст» (03036, м. Київ, Солом’янський р-н, пр. Повітрофлотський, буд. 92-А, р/р 260089624826 в філії Публічного Акціонерного Товариства «ПУБМ» м. Київ або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, МФО 322755, код ЄДРПОУ 14353682) на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, р/р 26006976712490 в Філії Публічного Акціонерного Товариства «ПУМБ» в м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 00186536) 1000 грн. (одну тисячу гривень) неустойки, 13,76 грн. (тринадцять гривень сімдесят шість коп.) державного мита та 31,83 грн. (тридцять одну гривню вісімдесят три коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 6412,25 грн. неустойки відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Іст» (03036, м. Київ, Солом’янський р-н, пр. Повітрофлотський, буд. 92-А, р/р 260089624826 в філії Публічного Акціонерного Товариства «ПУБМ» м. Київ, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення МФО 322755, код ЄДРПОУ 14353682) на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, р/р 26006976712490 в Філії Публічного Акціонерного Товариства «ПУМБ» в м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 00186536) 6,88 грн. (шість гривень вісімдесят вісім коп.) державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5.Матеріали справи № 8/323 направити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді