Рішення № 14696837, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/3221.03.11 За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Державної екологічної інспекції в Київській області

про стягнення 3743, 58 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шпортило Я.І.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3743, 58 грн. відповідно до договору № 02.1.2 –25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р., з яких: основний борг в розмірі 3 074, 86 грн., пеня в розмірі 290,64 грн., інфляційні нарахування в розмірі 290, 17 грн., 3 % річних в розмірі 87, 91 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

16.02.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2435,19 грн. відповідно до договору № 02.1.2 –25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р., з яких: основний борг в сумі 1925, 16 грн., пеня в розмірі 204, 15 грн., інфляційні нарахування в розмірі 240, 38 грн., 3 % річних в розмірі 65, 56 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим приймає її до розгляду.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 21.03.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008 р. між сторонами укладено договір № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень, за умовами якого у зв’язку з наданням Державній екологічній інспекції в Київській області в оренду приміщення загальною площею 22, 70 кв.м., Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі –аеропорт) надало, а Державна екологічна інспекція в Київській області (далі –клієнт) отримала комунальні послуги, а саме: забезпечення приміщення теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання приміщення самостійно клієнтом, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, електрозабезпечення, передача електроенергії мережами аеропорту.

Відповідно до п. 1.3. договору сплата за послуги здійснюється клієнтом з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Згідно з п. 1.4. договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об’єму, тарифів та витрат аеропорту, пов’язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що у разі припинення надання в строкове платне користування майна, сплата за послуги здійснюється до дати фактичного звільнення клієнтом майна, яке підтверджується підписаними сторонами актом передачі-приймання майна.

Відповідно до п. 2.1.5. договору щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги, виставляти клієнту рахунок з врахуванням змінених цін, до якого включена оплата за даним договором за місяць та надавати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом сторін щодо якості надання-отримання послуг.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг клієнт зобов’язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

Згідно з п. 4.2. договору клієнт зобов’язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що договір діє з 22.08.2007 р. до 22.08.2008 р.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на кожний наступний рік. Якщо така заява однієї із сторін була зроблена, договір вважається припиненим з дня наступного за тим, коли друга сторона отримала її, або з дати зазначеної в заяві. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились не виконаними.

Приймаючи до уваги, що сторони у встановленому договором порядку не висловили своїх заперечень проти продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що договір № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. був автоматично пролонгований сторонами на кожний наступний рік - до 22.08.2011 р.

22.08.2007 р. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»передало, а Державна екологічна інспекція в Київській області прийняла у користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, склад тимчасового зберігання № 8 служби поштово-вантажного обслуговування, загальною площею 17, 5 кв.м., що підтверджується актом № 1 передачі-приймання орендованого майна до договору № 02.12.-24-064 від 22.08.2007 р.,

Крім того, 22.08.2007 р. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»передало, а Державна екологічна інспекція в Київській області прийняла у користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, склад тимчасового зберігання № 8 служби поштово-вантажного обслуговування, загальною площею 5, 2 кв.м., що підтверджується актом № 2 передачі-приймання орендованого майна до договору № 02.12.-24-064 від 22.08.2007 р.

31.07.2009 р. Державна екологічна інспекція в Київській області передала, а Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»прийняло нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, склад тимчасового зберігання № 8 служби поштово-вантажного обслуговування, загальною площею 17, 5 кв.м., що підтверджується актом № 1 передачі-приймання орендованого майна договору № 02.12.-24-064 від 22.08.2007 р.

Також, 31.12.2009 р. Державна екологічна інспекція в Київській області передала, а Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»прийняло нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, Аеропорт, склад тимчасового зберігання № 8 служби поштово-вантажного обслуговування, загальною площею 5, 2 кв.м., що підтверджується актом № 2 передачі-приймання орендованого майна договору № 02.12.-24-064 від 22.08.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих комунальних послуг відповідно до договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. на загальну суму 1925, 16 грн., а саме: № 61/981 від 31.12.2008 р. на суму 280, 08 грн., № 61/47 від 31.01.2009 р. на суму 273, 41 грн., № 61/435 від 30.06.2009 р. на суму 158, 70 грн., № 61/531 від 31.07.2009 р. на суму 158, 70 грн., № 61/554 від 25.08.2009 р. на суму 158, 70 грн., № 51/665 від 30.09.2009 р. на суму 158, 70 грн., № 61/1028 від 31.12.2009 р. на суму 283, 96 грн., № 62/715 від 31.10.2009 р. на суму 409, 26 грн., № 62/824 від 30.11.2009 р. на суму 43, 65 грн.

Проте, станом на день розгляду справи, відповідач не оплатив вищезазначені рахунки за комунальні послуги.

01.02.2010 р. відповідач отримав претензію, в якій позивач вимагає в місячний строк з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості відповідно до договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. в розмірі 1188, 29 грн.

Крім того, 14.04.2010 р. відповідач повторно отримав претензію, в якій позивач вимагає в місячний строк з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості відповідно до договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. в розмірі 3845, 48 грн.

Відповіді на вищезазначені претензії відповідач не надав, заборгованість відповідно договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. станом на день розгляду справи не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за надані комунальні послуги відповідно договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р., у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем становить 1925,16 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані комунальні послуги відповідно договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. в розмірі 1925,16 грн., пеню в розмірі 204,15 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 240,38 грн. та 3 % річних в розмірі 65,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житло-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з’явився, доказів, які б спростували заявлені до нього позовні вимоги, не надав.

За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги відповідно до договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р. в розмірі 1925, 16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р., позивач просить суд стягнути з останнього пеню в розмірі 204, 15 грн. за період з 21.01.2009 р. до 21.06.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2. договору клієнт зобов’язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення з нього пені визнається правомірною.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 204, 15 грн. за період з 21.01.2009 р. до 21.06.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань з оплати комунальних послуг відповідно до договору № 02.1.2.-25-104 про надання комунальних послуг щодо експлуатації орендованих приміщень від 15.04.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 240, 15 грн. та 3 % річних в розмірі 65, 56 грн. за період з 21.01.2009 р. до 10.01.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 240, 15 грн. та 3% річних в сумі 65, 56 грн. за період з 21.01.2009 р. до 10.01.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 2435, 19 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.           Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»задовольнити повністю .

2.           Стягнути з Державної екологічної інспекції в Київській області (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 83-А, код 34978935) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) основний борг в розмірі 1925 (одна тисяча дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 16 коп., пеню в розмірі 204 (двісті чотири) грн. 15 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 240, 38 грн., 3 % річних в розмірі 65, 56 грн., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Дата підписання 06.04.2011 р.