Рішення № 14696791, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/8429.03.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист»

до приватного підприємства «Крона-В»

про стягнення 1973,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гринюк В.Л. - представник за довіреністю б/н від 03.01.2011 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аметист»звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Крона-В» про стягнення 1973,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист»(позивачем) та приватним підприємством «Крона-В»(відповідачем) укладено договір постачання № 10144 від 30.01.2009 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов’язується поставити, а замовник - прийняти та оплатити товар в асортименті.

Сторонами до договору постачання № 10144 від 30.01.2009 року був підписаний додаток № 1 –централізовано-кільцева довіреність.

Відповідно п. 3.1. договору базові ціни на товар встановлюються в національній валюті України та узгоджуються сторонами в накладній, що є невід’ємною частиною договору, на момент замовлення товару.

Відповідно п. 4.1. договору товар поставляється замовнику на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів з моменту поставки чергової партії товару.

Відповідно п. 4.2. договору форма оплати за поставлену партію товару –безготівковий розрахунок.

Відповідно п. 4.3. договору моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 2.2.3. договору замовник приймає на себе наступні зобов’язання: оплатити товар згідно п. 4.1. цього договору.

На виконання умов договору, позивач забезпечив поставку товару на загальну суму 1621,30 грн., по видатковим накладним № К-00025471 від 30.09.2009 року на суму 639,02 грн., № К-00026524 від 07.10.2009 року на суму 982,30 грн.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 1621,30 грн., що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 року.

У зв’язку з невиконанням умов договору, керуючись п. 9.3. договору постачання № 10144 від 30.01.2009 року, позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 352,51 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/84 і призначено до розгляду на 28.03.2011 року.

У судове засідання 28.03.2011 року відповідача не з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/84 від 07.03.2011 року не виконав, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/84 від 07.03.2011 року виконав, підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1621,30 грн., пеню в сумі 352,51 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист»(позивачем) та приватним підприємством «Крона-В»(відповідачем) укладено договір постачання № 10144 від 30.01.2009 року, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов’язується поставити, а замовник - прийняти та оплатити товар в асортименті.

Сторонами до договору постачання № 10144 від 30.01.2009 року був підписаний додаток № 1 –централізовано-кільцева довіреність.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно п. 3.1. договору базові ціни на товар встановлюються в національній валюті України та узгоджуються сторонами в накладній, що є невід’ємною частиною договору, на момент замовлення товару.

Відповідно п. 4.1. договору товар поставляється замовнику на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів з моменту поставки чергової партії товару.

Відповідно п. 4.2. договору форма оплати за поставлену партію товару –безготівковий розрахунок.

Відповідно п. 4.3. договору моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 2.2.3. договору замовник приймає на себе наступні зобов’язання: оплатити товар згідно п. 4.1. цього договору.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 1621,30 грн., що підтверджується видатковими накладними № К-00025471 від 30.09.2009 року на суму 639,02 грн., № К-00026524 від 07.10.2009 року на суму 982,30 грн.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 1621,30 грн., що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 р.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 1621,30 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 1621,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.3. договору у випадку недотримання замовником термінів оплати згідно п. 4.1. даного договору, замовник оплачує пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення оплати за поставлений товар за період з 22.10.2009 року по 01.02.2011 року у сумі 352,51 грн.

Враховуючи приписи ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, таким чином розмір пені підлягає перерахунку.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1621.322.10.2009 - 21.04.201018210.2500 %0.056 %*165.73 Таким чином, сума пені за перерахунком суду становить 165,73 грн. та підлягає стягненню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 186,78 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Крона-В»(02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 25; код ЄДРПОУ 35182581) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист»(49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Бажова, буд. 11 А, код ЄДРПОУ 31271562) суму основного боргу 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 30 коп., пеню в сумі 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 73 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 92 (дев’яності дві) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 67 коп.

3. В частині стягнення пені в розмірі 186,78 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 04.04.2011 року.