Рішення № 14696711, 05.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 42/197-6/333-27/14805.04.11 За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до

Треті особиДочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

1)          Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром»

2)          Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»

проЗобов’язання вчинити дії та стягнення 5668 422, 18 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Бєлячкова О.В. –представник за довіреністю від 16.12.2010 року; Від відповідача:

Від третіх осіб:Анісімова К.О. –представник за довіреністю від 27.12.2010 року;

1)          не з’явились;

2)          не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов’язання відповідача забрати з відповідального зберігання позивача п’ять автобусів ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, які були поставлені за додатковими угодами № 223 та № 322-5, шляхом самовивозу, а саме: з УГМ «Черкастрансгаз»- ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, з управління «Укравтогаз»- ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L та з управління «СІАТ»- ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L, а також зобов’язати відповідача повернути кошти у сумі 5668422, 18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Паламар П.І.) від 24.04.2008 року порушено провадження у справі № 42/197.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 року по справі № 42/197 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Під час апеляційного перегляду вказаного рішення до участі в справі № 42/197 залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкрите акціонерне товариства «Пасавтопром».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року у справі № 42/197 апеляційну скаргу дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної компанії «Нафтогаз України»задоволено повністю, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної компанії «Нафтогаз України»задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009 року касаційну скаргу дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2008 року у справі № 42/197 скасовано, справу № 42/197 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (судя Ковтун С.А.) від 14.05.2009 року справі присвоєно №42/197-6/333 та призначено її розгляд на 15.06.2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року по справі № 42/197-6/333 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/197-6/333 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2010 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/197-6/333 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищезазначена постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заявлені позивачем позовні вимоги на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України, якою визначені правові наслідки передання товару неналежної якості, не врахували приписів ст. 679 ЦК України, якою визначені недоліки товару, за які відповідає продавець. Також, не з’ясували виконання сторонами умов договору № 480-03/11-7 від 30.12.2003 року, а саме пунктів 4.4, 4.7, 4.8, 4.9, 5.5 та 5.6 договору, не надали належної оцінки актам приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, та встановленню їх відповідності приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Резолюцією заступника Голови Господарського суду міста Києва справу № 42/197-6/333 передано на новий розгляд судді Дідиченко М.А.

Ухвалою суду від 26.03.2010 року справу № 42/197-6/333 прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 42/197-6/333-27/148 та призначено на 20.04.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.2010 року подав витребувані судом письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що матеріали справи містять достатні докази, які підтверджують факт наявності недоліків у поставлених автобусах, за які має відповідати саме відповідач, який знав про їх наявність ще до моменту передачі позивачеві та мав їх усунути.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 20.04.2010 року не з’явились, вимоги ухвали суду від 26.03.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 року відкладено розгляд справи на 18.05.2010 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні 18.05.2010 року заявив клопотання про залучення ЗАТ «Завод комунального транспорту»у якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору.

Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2010 року подав витребувані судом докази та надав усні заперечення на заявлене третьою особою клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.05.2010 року підтримав клопотання про залучення третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 18.05.2010 року, на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та оголошено перерву до 07.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2010 року подав письмові пояснення по справі та заперечення проти заявленого третьою особою клопотання про залучення ЗАТ «Завод комунального транспорту»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2010 року підтримав клопотання про залучення ЗАТ «Завод комунального транспорту»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи у судове засідання 07.06.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.06.2010 року залучено ЗАТ «Завод комунального транспорту»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 21.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2010 року подав витребувані судом докази.

Представники відповідача, третіх осіб 1,2 у судове засідання 21.06.2010 року не з’явились, вимоги ухвали суду від 07.06.2010 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010 року відкладено розгляд справи на 13.07.2010 року.

12.07.2010 року представник ВАТ «Пасавтопром» через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про призначення колегіального розгляду даної справи

Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва клопотання ВАТ «Пасавтопром»про колегіальний розгляд справи відхилено.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 13.07.2010 року підтримали подану 05.07.2010 року через загальний відділ діловодства суду заяву про затвердження мирової угоди.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 13.07.2010 року подав письмові пояснення по суті п. 3 поданої сторонами мирової угоди від 24.06.2010 року, яка зазначає, що відповідач зобов’язується забрати автобуси, що знаходяться на зберіганні у філіях позивача, протягом трьох місяців після затвердження цієї мирової угоди Господарським судом м. Києва, про що оформити та підписати з позивачем акти приймання-передачі даних автобусів. Так, третя особа 1 вказує, що вищезазначена вимога зачіпає права власника відповідних автобусів на володіння та користування майном. Позивачем не доведено наявність права власності на дані автобуси за відповідачем, що в свою чергу не дає підстав для затвердження даної умови мирової угоди стосовно вивозу автобусів відповідачем, так як, відповідна дія стосується власника зазначеного майна. Крім того, представник третьої особи 1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи. Дане клопотання представник третьої особи 1 обгрунтовує тим, що вирішення даної справи неможливо до вирішення пов'язаної з нею справи № 41/261 за позовом ЗАТ «Завод комунального транспорту»до ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»про припинення права володіння майном та витребування його з чужого незаконного володіння.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 13.07.2010 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року відкладено розгляд справи на 13.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 року подав письмові пояснення, заперечення проти зупинення провадження у справі та повторно заявив клопотання про затвердження мирової угоди.

Представник відповідача підтримав клопотання позивача про затвердження мирової угоди.

Представник третьої особи 1 заперечував проти затвердження мирової угоди.

Представник третьої особи 2 подав письмові поясненя та витребувані судом докази. Зокрема, третя особа 2 зазначає про те, що 11.10.2004 року між ЗАТ «Завод коммунального транспорту»та ВАТ «Львівський автобусний завод»було укладено договір купівлі-продажу про зобов'язання ЗАТ «Завод коммунального транспорту»передати у власність та для потреб ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»спірні автобуси, які дійсно були поставлені останньому та передані на відповідальне зберігання. Однак, в подальшому ДП «Укрнафтлогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»відмовився прийняти дані автобуси та підписати акт прийому-передачі, посилаючись на невідповідність автобусів заявленим в специфікації вимогам. Крім того, ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»(відповідачем) було подано позов до ВАТ «Пасавтопром»про стягнення коштів сплачених за спірні автобуси, який рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2008 року задоволено. Отже, відповідач фактично відмовився від даних автобусів, не набував на них права власності і не міг передати у власність позивачу. Таким чином, як відзначає представник третьої особи 2, власником вказаних автобусів є ЗАТ «Завод коммунального транспорту»(третя особа 2), який заперечує проти затвердження поданої позивачем мирової угоди.

Суд відхилив клопотання позивача про затвердження мирової угоди, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про передачу спірних автобусів ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»(відповідачем) на відповідальне зберігання ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(позивачу).

У судовому засіданні 13.09.2010 року оголошено перерву до 21.09.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2010 року подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 року по справі № 41/261 законної сили.

Представник відповідача підтримав подане позивачем клопотання.

Представники третьої особи 1, 2 у судове засідання 21.09.2010 року не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Заявлене клопотання позивач обґрунтовує тим, що підставою зупинення провадження у справі № 42/197-6/333-27/148 є вирішення Господарським судом м. Києва спору про припинення права володіння спірними автобусами та витребування їх з чужого незаконного володіння у справі № 41/261 за позовом ЗАТ «Завод комунального транспорту»до ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 року по справі № 41/261 позовні вимоги ЗАТ «Завод комунального транспорту»задоволено в повному обсязі, спірні автобуси витребувано з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 року зупинено провадження у справі № 42/197-6/333-27/148 до набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 року по справі № 41/261 законної сили.

17.02.2011 року до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява від Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»про поновлення провадження у справі № 42/197-6/333-27/148 у зв’язку із набранням рішення Господарського суду міста Києва по справі № 41/261 законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.03.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2011 року подав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року по справі № 41/261 не є обов’язковим для застосування при розгляді справи № 42/197-6/333-27/148, яка має вирішуватись згідно тих доказів, що наявні в матеріалах справи і які підтверджують правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2011 року зауважив на тому, що рішення у справі № 41/261 не має преюдиційного значення при розгляді та вирішенні даної справи, оскільки у зазначених справах різний суб’єктний склад сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 року відкладено розгляд справи до 29.03.2011 року.

У судовому засіданні 29.03.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.03.2011 року проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року відкладено розгляд справи до 05.04.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2011 року подав заяву, відповідно до якої просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5668422, 18 грн. Решту позовних вимог задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2011 року проти позову заперечував та просив суд задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30.12.2003 року між Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –постачальник, відповідач) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –покупець, позивач) було укладено договір № 480-03/11-7 (далі –договір 1), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов’язується постачати покупцю матерільно –технічну продукцію (далі –товар), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, що передбачені даним договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору 1 розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

11.10.2004 року між Закритим акціонерним товариством «Львівський автомобільний завод», яке було перейменоване на Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»(далі –продавець, третя особа 2) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський автобусний завод», яке було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром»(далі –покупець, третя особа 1) було укладено договір купівлі –продажу № б/н (далі –договір 2), згідно з умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов’язався передати у власність для потреб Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»автобуси (надалі - товар), а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах EXM м. Львів, відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000, виданих Міжнародною торговою палатою під № 560, в асортименті, кількості та за ціною згідно специфікації, яка додається до договору і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.2. договору 2 продавець зобов'язався передати товар протягом сімдесяти календарних днів третій особі - Дочірній компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за місцем знаходження відповідних структурних підрозділів останньої у кількості: автобуси ЛАЗ-10L (модель - 4207 DLY) - дві одиниці; ЛАЗ-12L (модель - 5207 DLY) - три одиниці, а саме передати:

філії Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки «СІАТ»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(юридична адреса: 08153, Київська обл., м. Боярка, вул. Білгородська, 61) один автобус ЛАЗ-12L модель 5207 DLY;

філії Управління «Укравтогаз»Філія ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(юридична адреса: 03134, місто Київ 34, вул. Григоровича-Барського, 2) один автобус ЛАЗ-12L модель 5207 DLY та один автобус ЛАЗ-10L модель 4207 DLY;

філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(юридична адреса: місто Черкаси, Сумгаїтська, 3) один автобус ЛАЗ-12L модель 5207 DLY та один автобус ЛАЗ-10L модель 4207 DLY.

Згідно з пунктом 2.1 договору 2 загальна вартість усього товару (автобусів), що є предметом даного договору, згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору), становить 5 005 752,00 грн. (вартість вказано із врахуванням ПДВ, що становить 1 001 150,40 грн.).

Пунктом 2.2 договору 2 сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість переданого за даним договором третій особі товару протягом вісімнадцяти місяців з моменту фактичної передачі товару (автобусів) ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

11.10.2004 року між Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –покупець, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський автобусний завод», яке було перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «Пасавтопром»(далі – постачальник, третя особа 1) було укладено договір № 421-04 (далі –договір 3), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, надалі «продукцію», а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі.

Пунктом 3.1 договору 3 сторони узгодили, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 3.2 договору 3 умови оплати продукції: попередня оплата або оплата після поставки продукції, зазначаються в кожній специфікації.

Згідно з пунктом 3.3 договору 3 попередня оплата продукції (100% або часткова) здійснюється покупцем за кожну узгоджену до поставки партію продукції протягом 3-х банківських днів після надходження грошових коштів від споживача продукції - ДК «Укргазвидобування», ДК «Уктрансгаз», які перераховуються покупцем на рахунок постачальника на підставі рахунку. Постачальник надає рахунок окремо на кожну узгоджену партію продукції. Передплата може здійснюватись виключно у випадку забезпечення постачальником своїх зобов'язань шляхом банківською гарантією першокласного Українського банку.

Як встановлено судом, кінцевий споживач (позивач) п’ять спірних автобусів на виконання умов укладених договорів не прийняв, у зв’язку з тим, що їх комплектація не відповідає специфікації.

Враховуючи те, що спірні автобуси не були прийняті позивачем як належні згідно умов договору, третя особа 2 передала їх позивачеві на відповідальне зберігання, що засвідчується актами приймання –передачі № 168 від 21.03.2006 року, № 162 від 10.04.2006 року, № 720 від 26.03.2006 року, № 165 від 10.04.2006 року, № 718 від 26.03.2006 року.

Акти приймання –передачі, які б засвідчували факт передачі спірних автобусів позивачу іншими особами, відсутні.

Крім того, факт не прийняття автобусів, а саме: ЛАЗ-12L модель 5207 DLY, номер кузова (шасі) Y8А5207006DLY0168, номер двигуна А440В5000093, рік виготовлення 2006; ЛАЗ-12L модель 5207 DLY, номер кузова (шасі) Y8А5207006DLY0162, номер двигуна А440В5000177, рік виготовлення 2006; ЛАЗ-10L модель 4207 DLY, номер кузова (шасі) Y8А4207006DLY0720, номер двигуна А440В5000088, рік виготовлення 2006; ЛАЗ-12L модель 5207 DLY, номер кузова (шасі) Y8А5207006DLY0165, номер двигуна А440В5000017, рік виготовлення 2006; ЛАЗ-10L модель 4207 DLY, номер кузова (шасі) Y8А4207006DLY0718, номер двигуна А440В5000014, рік виготовлення 2006 та їх знаходження у позивача не заперечується всіма учасниками судового процесу.

Статтею 690 ЦК України передбачено, що якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки, фактично поставка п’яти спірних автобусів за договорами не відбулася, позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача повернути передплату за поставку автобусів у сумі 5668422, 18 грн. та забрати з відповідального зберігання автобуси шляхом самовивозу.

В ході розгляду справи, позивач подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача передоплати у сумі 5668422, 18 грн. у зв’язку укладеням сторонами акту № 12/10-75 від 23.06.2010 року про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 20570703, 08 грн., до кого увійшла в тому числі, сума заборгованості відповідача перед позивачем з додатковими угодами № 220 та № 322-5 у розмірі 5668422, 18 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору у випадку, якщо спір врегульовано самими сторонами, шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 Роз’яснень ВАСУ № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процессуального кодексу України»).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині зобов’язання відповідача повернути суму передоплти у розмірі 5668422, 18 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача забрати автобус із відповідального зберігання шляхом самовивозу, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із листа Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України у Львівській області від 26.07.2010 року та Свідоцтва про присвоєння Міжнародного ідентифікаційного коду виробника дорожніх транспортних засобів (WMI), власником та виробником спірних автобусів на момент розгляду справи є Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту».

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З положень частини 1 статті 317 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із статтею 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частиною 1 статті 937 ЦК України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З положень статті 953 ЦК України вбачається, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом, відповідач –Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»не є ні власником, ні поклажодавцем спірних автобусів.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року у справі № 41/261 за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод коммунального транспорту»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»зобов’язано Дочірню компанію «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»передати Закритому акціонерному товариству «Завод комунального транспорту»транспортні засоби, які є предметом спору по даній справі. Зазначене рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 року.

Згідно із ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на встановленні факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача забрати з відповідального зберігання п’ять автобусів ЛАЗ Л-12L та ЛАЗ Л-10L шляхом самовивозу не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 та ч. 3 ст. 80 ГПК України, враховуючи те, що зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 5668422, 18 грн. відбулося між сторонами 23.06.2010 року, тобто після подання позовної заяви, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59, 00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись та ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині зобов’язання Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»повернути суму передоплати у розмірі 5668422, 18 грн.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04112, м. Київ, вул. І. Гонти, 3-А; код ЄДРПОУ 30167006) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 06.04.2011 року