Рішення № 14696663, 31.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/331.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та

об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства

холдингової компанії "Київміськбуд"

Про стягнення 102815,86 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Півень Д.О. –представник за довіреністю № Д07/2011/02/01-1

від 01.02.11.

Від відповідача не з’явився

Рішення прийнято 31.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 15.03.11. по 31.03.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 520253 від 01.06.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 102815,86 грн. (85733,88 грн. –основний борг, 5380,41 грн. –збитки від інфляції, 2006,30 грн. –3% річних; 4635,33 грн. –пеня, 5059,94 грн. - штраф).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 520253 від 01.06.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді в повному обсязі, внаслідок чого у Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" виникла заборгованість перед позивачем за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.11. порушено провадження у справі № 30/3; розгляд справи призначено на 25.01.11. о 14-50.

В судовому засіданні 25.01.11. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 520253 від 01.06.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді в розмірі 97755,92 грн. (85733,88 грн. –основний борг, 5380,41 грн. –збитки від інфляції, 2006,30 грн. –3% річних; 4635,33 грн. –пеня).

В судовому засіданні 25.01.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.02.11. о 10-30.

28.01.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання, відповідно до якого Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд замінити Житлове управління "Південне" дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об"єктів соціально-побутового призначення "Екос" холдингової компанії "Київміськбуд", як неналежного відповідача на Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 20. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.01.11. про порушення провадження у справі № 30/3 не виконав, але 09.02.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю повноваженого представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 10.02.11., та для надання йому можливості підготувати контррозрахунок суми позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.11. на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснено заміну неналежного відповідача –Житлового управління "Південне" дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об"єктів соціально-побутового призначення "Екос" холдингової компанії "Київміськбуд", на належного відповідача - Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд"; на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/3 відкладено на 24.02.11. о 09-40.

В судовому засіданні 24.02.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 24.02.11. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 24.02.11. представник відповідача проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/3 відкладено на 10.03.11. о 10-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.11. виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.02.11. у справі № 30/3 описку, розгляд справи призначено на 15.03.11. о 10-20.

10.03.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.03.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов.

В судовому засіданні 15.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 31.03.11. о 12-20.

В судовому засіданні 31.03.11. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.11. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/3.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.03. між АЕК «Київенерго»(далі –Енергопостачальна організація) та Житловим управлінням «Південне»ДП «Екос»(далі - Абонент) було укладено Договір № 520253 від 01.06.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Договір № 520253 від 01.06.03. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, позивач зобов’язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

При зміні тарифів (Додаток № 3 до Договору) повідомлювати Абонента у 5- денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.

Відповідач в свою чергу, згідно п. п. 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов’язувався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4;

Облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 4 до Договору, пунктами 1, 2, 3 якого передбачено, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними документами Абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував, що він фактично являється посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами –мешканцями, та дійшов висновку, що сума основного боргу, яку в своїй позовній заяві зазначає позивач, є сумою боргу мешканців за спожиту теплову енергію, а не безпосередньо відповідача, оскільки плату за спожиті мешканцями комунальні послуги отримує виробник цих послуг, а саме позивач, через ГЮЦ при КМДА після розщеплення платежів.

Крім того, Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" посилається на трьохсторонній акт, складений між сторонами, яким визначено різницю в тарифах.

Суд відзначає, що Абонентом за Договором № 520253 від 01.06.03. є саме відповідач, а не мешканці будинку. Останні, в свою чергу, сплачують кошти за послуги опалення та гарячого водопостачання будинку у метрах кубічних та квадратних на підставі відповідних розпоряджень КМДА, а відповідачу Енергопостачальна організація постачає теплову енергію у гігакалоріях, на підставі чого виникає різниця у тарифах, яку відповідач повинен оформляти трьохстороннім актом з АК «Київенерго»та ПАТ АК «Водоканал», інформацію щодо різниці у тарифах відповідач повинен подавати до КМДА.

З КМДА у позивача немає жодних договірних відносин, пов'язаних з Договором № 520253 від 01.06.03., а відповідальність за вчасне надходження коштів (згідно п. 3 та п. 3.1. Додатку № 4 до Договору) на рахунок Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»несе Абонент.

Згідно п. 6.2 Договору, Енергопостачальна організація не несе відповідальності за відносини Абонента з третьою стороною.

Таким чином, підписання договору з КП ГІОЦ КМДА на розщеплення грошових коштів, які надходять від населення, не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за спожиту теплову енергію.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.10.09. по 01.12.10. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 85733,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 85733,88 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 3.5 Додатку № 4 до Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 4635,33 грн. –пені.

Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, Енергопостачальна організація нараховує Абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з липня по листопад 2010 року.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4612,30 грн. –пені, перерахунок якої судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 5380,41 грн., та 2 006,30 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою, внаслідок чого відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає стягненню 2006,30 грн. –3 % річних.

Також, судом встановлено, що Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»завищено суму збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5257,27 грн. – збитків від інфляції, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання № 260070130718 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627; код ЄДРПОУ 00131305) 85733 (вісімдесят п’ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 88 коп. –основного боргу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 20, код ЄДРПОУ 23739162) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, розрахунковий рахунок № 26000306201 в Головному управлінні по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669; код ЄДРПОУ 00131305) 2006 (дві тисячі шість) грн. 30 коп. –3% річних, 5257 (п’ять тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 27 коп. - збитків від інфляції, 4612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) грн. 30 коп. - пені, 976 (дев’ятсот сімдесят шість) грн. 09 коп. - державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 64 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 123 (сто двадцять три) грн. 14 коп. –збитків від інфляції, 23 (двадцять три) грн. 03 коп. - пені –в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 05.04.11.