Рішення № 14696522, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/11630.03.11

За позовомСубєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доДержавного виробничого підприємства громадського харчування Київської обласної державної адміністрації

про стягнення 2710,33 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного виробничого підприємства громадського харчування Київської обласної державної адміністрації про стягнення 2710,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. порушено провадження у справі № 58/116, розгляд справи призначено на 18.03.2011 р.

В судове засідання 18.03.2011р. представник позивача зявився, на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані судом документи по справі.

Відповідач в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи неявку відповідача та необхідність витребування неподаних суду документів, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.03.2011 року.

28.03.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи пго справі.

У судове засідання 30.03.2011 року представник позивача зявився.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

У судове засідання 30.03.2011 року представник відповідача не зявився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 23.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

10.06.2011 року між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Позивач) та Державним виробничим підприємством громадського харчування Київської обласної державної адміністрації (надалі Відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №06161 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобовязувався здійснити поставку в кількості та асортименті накладних, а Відповідач прийняти та сплатити його вартість на умовах і в термін, визначений цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, предмет договору складає найменування товарів: 5 (пять) прилавків загальною вартістю 2200,00 (дві тисячі двісті) грн., 4 (чотири) металевих стелажі з полицями для кондитерських та інших виробів загальною вартістю 2000,00 грн., 1 (одні) ваги загальною вартістю 900,00 (девятсот) грн., 1 (один) кондиціонер SAMSUNG-24AQFCX загальною вартістю 2700,00 (дві тисячі сімсот) грн.

Товар переданий Відповідачу відповідно ннакладної від 20.06.2010р.

Відповідно до п. 2 Договору, Відповідач зобовязаний сплатити за товар загальну суму 7830,00 грн. рівними частками по по 1305,00 грнпротягом шести місяців, починаючи оплату з 01 липня 2010 року, здійснюючи оплату не пізніше 20 числа поточного місяця.

В порушення умов Договору, Відповідач починаючи з листопада 2010 року припинив здійснення оплати товару, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2610,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Керуючись положеннями вищезазначеної статті, Позивачем на адресу Відповідача 01.12.2010 р. було направлено Лист №12/335 від 01.12.2010 р. з вимогою здійснити оплату за Договором (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

В звязку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобовязання та не прореагував на Лист-вимогу від 01.12.2010 р., та враховуючи неможливість врегулювання спору у досудовому порядку, Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості за Договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого Позивачем розрахунку, з Відповідача підлягає стягненню витрати повязані з інфляцією у розмірі 24,82 грн., три відсотки річних у розмірі 12,34 грн., які суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. 2.2 Договору, у випадку прострочення платежу нараховується пеня у розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, з Відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 63,17 грн., яку суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1, ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного виробничого підприємства громадського харчування облдержадміністрації (01196, м. Київ, площа Л.Українки, 1; код ЄДРПОУ 23378333) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу за Договором купівлі-продажу від 10.07.2010 року у розмірі 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 00 коп., витрати повязані з інфляцією у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 82 коп., три відсотки річних у розмірі 12 (дванадцять) грн. 34 коп., пеню у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 17 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 04.04.2011 р.