Рішення № 14696517, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/2928.03.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії

ДоОрендного підприємства Київське управління «Системавтоматика»

Простягнення 433,59 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:                     Середа В.В. –дов. № 392 від 12.10.10 р.

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії до Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»про стягнення 419,83 грн. основного боргу, 2,56 грн. інфляційних нарахувань, 1,17 грн. трьох процентів річних та 10,03 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р. та додатковою угодою № 7700014832 від 08.02.2002 р. щодо оплати послуг електрозв’язку.

Ухвалою суду від 07.02.11 р. було порушено провадження у справі № 37/29 та призначено її розгляд на 28.03.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

25.03.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про визнання належним відповідачем у справі № 37/29 Орендне підприємство Київське управління «Системавтоматика», оскільки з витягу з ЄДРПОУ № 21-10/346-5 від 25.01.11 р. позивачу стало відомо, що за кодом ЄДРПОУ 00228950, який належав Міжгалузевому державному об’єднанню «Захист»Київського обласного державного кооперативного управління «Системавтоматика», значиться юридична особа з назвою «Орендне підприємство Київське управління «Системавтоматика». При цьому юридична адреса та керівник підприємства не змінені.

Розглянувши подану заяву, суд вважає за необхідне її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 28.03.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.02.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 28.03.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.01 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(підприємство зв’язку) та Міжгалузевим державним об’єднанням «Захист»Київського обласного державного кооперативного управління «Системавтоматика», яке було перейменоване на Орендне підприємство Київське управління «Системавтоматика»(споживач), були укладені договори № 1483 на користування місцевим телефонним зв’язком від 23.05.1996 р. та № 4400009483 на надання послуг телефонного зв’язку від 23.03.1994 р., за умовами яких підприємство зв’язку забезпечує встановлення та підключення кінцевого (их) пристрою (їв) споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування, надає споживачу в користування номер (и) телефону (ів) (більше одного –оформлюється додаток) та послуги електрозв’язку, а споживач сплачує плату за встановлення (якщо установка вже здійснена, тоді п. 2.1.1 та 2.2.1 терміни підкреслюють) та вартість послуг, які надаються.

Статтею 63 Закону України «Про телекомунікації»врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

У відповідності до п. 3.1. договорів № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р., плата за користування телефонною мережею включаєв себе абонементну плату та плату за послуги, які надаються.

Згідно з п. п. 3.2. та 3.3. вищевказаних договорів, абонементна плата, похвилинна плата, якщо вона передбачена, та плата за послуги встановлюються діючими тарифами; про заміну тарифів підприємство зв’язку повідомляє додатково в засобах масової інформації або письмово.

Відповідно до п. п. 3.4. та 3.5. договорів № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р., допускається готівковий та безготівковий розрахунок; при оплаті готівкою місце оплати визначається підприємством зв’язку; абонементна плата вноситься до 20-го числа наступного місяця; за послуги електрозв’язку плата вноситься протягом 10 діб з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа наступного місяця після повного розрахункового періоду (з 1-го числа по останнє число поточного міяця).

Статтею 33 Закону України «Про телекомунікації»встановлений обов’язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору були надані відповідачу послуги електрозв’язку та направлені відповідні рахунки від 30.09.10 р. на суму 56,80 грн., від 31.10.10 р. на суму 369,91 грн., від 30.11.10 р. на суму 430,46 грн. та від 31.12.10 р. на суму 470,87 грн. (належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи), однак оплату за надані послуги отримав не в повному обсязі.

Таким чином, станом на 18.01.11 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з вересня 2010 р. до грудня 2010 р. у розмірі 419,83 грн.

За таких обставин Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»про стягнення 419,83 грн. основного боргу, 2,56 грн. інфляційних нарахувань, 1,17 грн. трьох процентів річних та 10,03 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р. та додатковою угодою № 7700014832 від 08.02.2002 р. щодо оплати послуг електрозв’язку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до частини 5 статті 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 419,83 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії в частині стягнення з Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»суми основного боргу за договорами № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р. у розмірі 419,83 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»у разі затримки оплати за надані телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі вимог п. 4.2.1. договорів № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р. та частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»позивач просить стягнути з відповідача –Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»пеню в розмірі 10,03 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача –Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»пеню в розмірі 10,03 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 2,56 грн. інфляційних нарахувань та 1,17 грн. трьох процентів річних за неналежне виконання ним зобов’язань по оплаті послуг за договорами № 4400009483 від 23.03.1999 р., № 1483 від 23.05.1996 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 419,83 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 2,56 грн. інфляційних нарахувань та 1,17 грн. трьох річних процентів.

Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії до Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика»підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 551, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Орендного підприємства Київського управління «Системавтоматика» (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 9-А, код ЄДРПОУ 00228950) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) 419 (чотириста дев’ятнадцять) грн. 83 коп. основного боргу, 10 (десять) грн. 03 коп. пені, 2 (дві) грн. 56 коп. інфляційних нарахувань, 1 (одну) грн. 17 коп. три проценти річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 І.О. Гавриловська