Рішення № 14696432, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/3304.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Покетбук»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»

про стягнення 159873, 43 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Шпак С.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 159873, 43 грн. за договором поставки № 21/06-10 П від 21.06.2010 р., з яких: 29703, 03 грн. основного боргу, 120898, 23 грн. –процентів за користування грошовими коштами, 9272, 17 грн. –інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за поставлений товар відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 21.03.2011 р. не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 04.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

21.06.2010 р. між сторонами був укладений договір поставки № 21/06-10 П, за умовами якого позивач зобов’язався постачати і передавати у власність відповідачу, а відповідач –приймати та оплачувати товари згідно з замовленням відповідача та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Відповідач зобов’язався надавати замовлення позивачу на підставі прайс-листа, затвердженого діючого на дату замовлення, в якому наведено перелік товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, якщо інше додатково не встановлено сторонами у специфікаціях чи інших додатках та додаткових угодах до цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.8 договору позивач буде вважатися таким, що виконав зобов’язання поставки товару, якщо він поставив товари в пункт поставки визначений цим договором, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок приймання товарів було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення відповідача та цього договору.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 3 договору, відповідно до якого оплата відповідачем товару проводиться в безготівковій формі на банківський рахунок позивача.

Відповідач здійснює оплату отриманого товару з відстроченням платежу на 21 календарний день з дати отримання товару, зазначеній у видатковій накладній. Факт отримання товару підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними (п. 3.2 договору).

Згідну п. 3.3 договору у разі несвоєчасної сплати будь-якого платежу із платежів, передбачених п. 3 цього договору, позивач має право відвантажувати відповідачу товар на умовах 100 % попередньої оплати, при цьому позивач звільняється від будь-якої відповідальності перед відповідачем за невиконання наданих йому відповідачем замовлень на поставку товару.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що відповідач має право зменшити оплату, що належить позивачу, за товари на суму штрафів, вартості товарів, повернених позивачеві, а також на інші суми, що мають бути сплачені позивачем згідно з цим договором та додатками до нього, які складають невід’ємну частину цього договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог.

Відповідно до п. 3.5 договору ціна товарів, суми до сплати, зазначені у додатку до цього договору, а також інші суми, що належать до сплати відповідачем або позивачем, передбачені у цьому договорі, повинні враховувати суми ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов’язань.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором, сторона яка винна оплачує добросовісній стороні заподіяні цим збитки відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності з п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення належного до сплати платежу в порядку передбаченому цим договором за весь час прострочення до дня фактичної оплати.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання узятих на себе зобов’язань за даною угодою (п. 5.5 договору).

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору поставки № 21/06-10 П від 21.06.2010 р. на загальну суму 164703, 03 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000047 від 24.06.2010 р. на суму 72248, 77 грн. та видатковою накладною № РН-0000058 від 05.07.2010 р. на суму 92454, 26 грн. (копії - у матеріалах справи).

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу для оплати рахунки-фактури, зокрема, рахунок-фактура № СФ-000049 від 23.06.2010 р. на загальну суму 72248, 77 грн. та рахунок-фактура № СФ-000065 від 05.07.2010 р. на загальну суму 92454, 26 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 135000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідач не виконав своє зобов’язання щодо сплати коштів за поставлений товар, зокрема, по видатковій накладній № РН-0000058 від 05.07.2010 р. та рахунку-фактури № СФ-000065 від 05.07.2010 р., у зв’язку з чим він звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 29703, 03 грн. основного боргу, 120898, 23 грн. процентів за користування грошовими коштами, 9272, 17 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.07.2010 р. до 31.01.2011 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів, що заперечують наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 29703, 03 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 120898, 23 грн. процентів за користування грошовими коштами, згідно з п. 5.2 договору, за період з 15.07.2010 р. до 31.01.2011 р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення належного до сплати платежу в порядку передбаченому цим договором за весь час прострочення до дня фактичної оплати.

Згідно з статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з розрахунку, представленого позивачем, він нараховує проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення належного до сплати платежу, в той час як договором поставки № 21/06-10 П від 21.06.2010 р. не передбачений розмір процентів за користування грошовими коштами, тому суд приходить до висновку, що мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України, а саме ст. 625 ЦК України –3 % річних.

Згідно розрахунку суду, сума процентів за користування грошовими коштами, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 15.07.2010 р. до 31.01.2011 р. складає 1987, 37 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 9272, 17 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.07.2010 р. до 31.01.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань, здійснений позивачем, та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9272, 17 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.07.2010 р. до 31.01.2011 р. визнаються правомірними та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 40962, 57 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, ідентифікаційний код - 36385367) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Покетбук»(02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, кв. 108, ідентифікаційний код –37036192) 29 703 (двадцять дев’ять тисяч сімсот три) грн. 03 коп. заборгованості за поставлений товар, 1987 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 37 коп. процентів за користування грошовими коштами, 9272 (дев’ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 409 (чотириста дев’ять) грн. 95 коп. державного мита, 60 (шістдесят) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 05.04.2011 р.