Рішення № 14696339, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/829.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000»

Про стягнення 167300,74 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Півень Д.О. - по дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011

Від відповідача Тугай А.С. –голова правління

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 10.03.2011, 15.03.2011 та 22.03.2011 оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000»149331,56 грн. основного боргу, 6464,89 грн. пені, 8458,70 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3045,59 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 154-0554-3 від 01.03.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач у поданій в судовому засіданні 27.01.2011 заяві зазначив наступне. 17 грудня ОСББ «ТВК-2000»звернулося з позовною заявою до господарського суду про стягнення заборгованості за комунальні послуги до Підприємства із 100% західними інвестиціями «ОРСІ»на суму 98 062, 66 грн. Ухвалою про порушення провадження від 29.12.2010 у Господарському суді міста Києва розглядається справа № 11/470, в даній справі борг за опалення перед АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго, на дане приміщення, яке являється власністю підприємства із 100% західними інвестиціями «ОРСІ», більше як 64000 грн. В свою чергу Підприємство із 100% західними інвестиціями «ОРСІ», здавало приміщення Селянському комерційному Банку «Дністер», який і накопичив даний борг. Постановою Правління Національного банку України від 16.04.2009 № 229 у Відкритому акціонерному товаристві «Селянський Банк «Дністер»з 17.04.2009 введено мораторій. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). ОСББ «ТВК-2000»неодноразово попереджувало боржника, але ст. 82 Закону України «Про банки і банківську діяльність»особа що здає приміщення в оренду чи надає комунальні послуги, послуги зв'язку не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг через призначення тимчасового адміністратора. Частина боргу перед Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», виникла з вини банку, що в свою чергу відобразилась на мешканцях будинку по вул. Вузівська 5 (ОСББ «ТВК-2000») та накопичила заборгованість перед постачальником послуг. ОСББ «ТВК-2000»зверталось до позивача з вимогою виключити з розрахунку категорію інші споживачі та не нараховувати борги Банку на мешканців будинку, які ніяким чином не можуть нести на собі борги ліквідованого банку. ОСББ «ТВК-2000»виконало всі умови припису компанії «Київенерго»і «Банк»був відключений, в договір внесені поправки. В результаті довгої клопіткої роботи основний боржник був відключений, потім ОСББ «ТВК-2000»подало до суду з можливістю розглянути справу та сплати борг перед АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго». Враховуючи викладене просив суд відкласти розгляд справи до моменту вирішення питання про стягнення заборгованості за комунальні послуги до Підприємство із 100% західними інвестиціями «ОРСІ»; залучити до розгляду у справі Відкрите акціонерне товариство «Селянський Банк «Дністер»; відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»не нараховувати на суму боргу пеню, індекс інфляції та 3% річних та признати борг Відкритого акціонерного товариства «Селянський Банк «Дністер»та не враховувати його, як заборгованість ОСББ «ТВК-2000».

Відповідачем в судовому засіданні 08.02.2011 подано відзив, в якому відповідач визнає борг в сумі з 01.07.2009 по 01.12.2010 в розмірі 66180,17 грн., як борг за сплату теплової енергії мешканцями будинку. Вважає, що суми погашення боргу за вказаний період не відповідають фактичним надходженням. Так за липень 2009 року сплачено 7564,74 грн., за квітень 2010 року сплачено 37100,02 грн., за травень 2010 року сплачено 19802,46 грн., за червень 2010 року сплачено 12009,28 грн.

Позивачем в судовому засіданні 17.02.2011 було подано письмові пояснення щодо порядку визначення обсягів спожитої теплової енергії орендарями та мешканцями.

Відповідач у поданому 11.03.2011 через відділ діловодства суду відзиві зазначає наступне. Відповідно до листа «Київенерго»«Про внесення змін до договору постачання теплової енергії»№ 048-231-4284 від 15.04.2010 теплопостачання житлового будинку за згаданою адресою (м. Київ, вул. Вузівська 5), в тому числі нежитлового приміщення здійснюється на підставі договору від 01.03.2001 № 154-0554-3, укладеного між Київенерго та ОСББ «ТВК-2000». Згідно з актом обстеження від 07.04.2010 №1-04/010, складеним фахівцем СВП «Енергозбуд Київенерго»Банк «Дністер»- підключений до загальнобудинкової системи житлового будинку. З моменту підписання договору «Енергозбут Київенерго», проводило нарахування споживання теплової енергії будівлі по вул. Вузівська 5, по двом категоріям, житлово-експлуатаційні організації усіх форм власності (мешканці будинку) та інші споживачі (юридична комерційна структура). ОСББ «ТВК-2000», відповідно до умов договору надавало правдиву інформацію по споживанню, відповідно лічильника теплової енергії. Подальші розрахунки, а саме розмежування тарифів та нарахувань за теплову енергію здійснювало «Київенерго», надаючи табуляграму для подальшої сплати. Відповідно до договору від 01.03.2001 № 154-0554-3 до п.6 (відповідальність сторін), та пб.1. «Енергопостачальна організація»несе відповідальність за: 6.1.3. Правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «Абоненту». «Київенерго»надавало не достовірний розрахунок, який не підтверджений відповідними документами, в період дії даного договору від 01.03.2001 до листопада 2010 року. Відповідно з діями різних тарифів на оплату теплової енергії ОСББ «ТВК-2000»заперечує проти перерахування тарифів для комерційної структури по тарифу Житлово-експлуатаційні організації усіх форм власності (населення). Враховуючи викладене просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачем в судовому засіданні 15.03.2011 було подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи підписів на додатку № 8 до договору № 154-0554-3 від 01.03.2001, при цьому посилаючись на те, що підписи виконані від імені керівника та головного бухгалтера ОСББ «ТВК-2000»виконані не цими особами, тобто підроблені.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні, оскільки ухвалою суду від 22.02.2011 судом у позивача витребовувався оригінал додатку № 8 до договору № 154-0554-3 від 01.03.2001, проте вимоги суду не було виконано, оскільки оригінал цього додатку у позивача відсутній та як зазначав сам відповідач у нього оригінал додатку № 8 також відсутній. Отже, неможливе призначення судово-почеркознавчої експертизи за відсутності оригіналу документа, підписи на якому мають бути досліджені експертом.

Відповідачем в судовому засіданні 15.03.2011 було подано клопотання про винесення окремої ухвали, якою повідомити органи внутрішніх справ про факт підробки підпису в додатку № 8 до договору № 154-0554-3 від 01.03.2001 від імені керівника та головного бухгалтера ОСББ «ТВК-2000».

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне

Частина 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

З урахуванням того, що суд не володіє спеціальними знаннями для встановлення факту підробки підписів, виявлення в діях позивача ознак, переслідуваних у кримінальному порядку, в даному випадку є неможливим.

В судовому засіданні 29.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2011 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» (абонент) було укладено договір № 154-0554-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов‘язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв’язку з чим у відповідача станом на 01.12.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 149331,56 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 6464,89 грн., інфляційні витрати в сумі 8458,70 грн. та 3% річних в сумі 3045,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1956 від 03.11.2000, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

При цьому п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з серпня 2008 року по листопад 2010 року на загальну суму 427953,59 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 278622,03 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 149331,56 грн.

Твердження відповідача про те, що позивачем враховано оплати здійснені відповідачем у розмірах, що не відповідають дійсності не приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви довідки про надходження коштів за спожиту за договором теплоенергію, суми на які посилається відповідач включені до розрахунку позову, згідно якого розмір боргу становить 149331,56 грн.

Посилання відповідача на те, що борг в розмірі більше ніж 64000,00 грн. є боргом Банку «Дністер», який орендував приміщення у ПІІ «ОРСІ», який є співвласником будинку по вул. Вузівській, 5, не підтверджено матеріалами справи. Крім того, за умовами договору обов‘язок по наданню щомісяця звіту про фактичне споживання теплової енергії лежить на відповідачеві.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 149331,56 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 3.5 додатку 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті за використану енергію відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 3.5 додатку 4 до договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 6464,89 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6464,89 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних –3045,59 грн. та 8458,70 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування інфляційних витрат в сумі 8458,70 грн. та 3% річних в сумі 3045,59 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТВК-2000» (м. Київ, вул. Вузівська, 5, код ЄДРПОУ 25836024) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 149 331 (сто сорок дев‘ять тисяч триста тридцять одну) грн. 56 коп. основного боргу, 6464 (шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 89 коп. пені, 8 458 (вісім тисяч чотириста п‘ятдесят вісім) грн. 70 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3045 (три тисячі сорок п‘ять) грн. 59 коп. - 3% річних, 1673 (одну тисячу шістсот сімдесят три) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 04.04.2011