Рішення № 14696143, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/518-52/49010.03.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»про стягнення 71877, 37 грн. за участю представників позивача –Цурки Н.О. довіреність № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 року, відповідача –Кіщук Т.В., довіреність № 105 від 22.11.2010 року, ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»про стягнення 71877, 37 грн., а саме 49198,92 грн. основного боргу, 19109,19 грн. інфляційних сум, 3569,26 грн. 3% річних, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за угодою про реструктуризацію заборгованості № 729-04 від 15.10.2004р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690271 від 01.0.2002р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.04.2010 року позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 41425 (сорок одну тисячу чотириста двадцять п’ять) грн. 95 коп. – основного боргу, 16753 (шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят три) грн. 99 коп. –інфляційної складової, 3121 (три тисячі сто двадцять одну) грн. 30 коп. –3% річних, держмито в розмірі 718, 77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010 року зазначене судове рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2010 року скасовано зазначені постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2010 року справу прийнято до провадження з присвоєнням номеру 1/518-52/490 та призначено справу до розгляду на 12.01.2011 року.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.02.2011р.

В судовому засіданні 02.02.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначаючи про відсутність заборгованості перед позивачем, оскільки борг за угодою № 729-04 про реструктуризацію заборгованості до договору № 690271 повністю погашений.

У зв’язку з необхідністю витребувати у позивача письмові пояснення щодо порядку зарахування сплачених грошових коштів на погашення боргу за теплову енергію, або на погашення боргу за угодою про реструктуризацією боргу, ухвалою від 02.02.2011р. відкладено розгляд справи до 24.02.2011 та зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 24.02.2011р. оголошувалась перерва на 10.03.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, 01.06.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Восток»(абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді за № 690271, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

15.10.2004 року сторонами укладено угоду № 729-04 про реструктуризацію заборгованості до договору № 690271 від 01.06.2002р., відповідно до п.п. 2-3 якої ОСББ «Восток»визнало заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 50032, 53 грн. наявну станом на 01.09.2004 року і зобов’язалось її сплатити АЕК «Київенерго»протягом 10.2004 - 09.2009 років щомісячними платежами сумою 833, 88 грн. до 15 числа кожного місяця (Додаток № 1 до Угоди).

Пунктом 4 угоди обумовлено, що при проведенні сплати заборгованості Боржник зобов’язується посилатись в реквізитах «призначення платежу»платіжного документа на наведену угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані Кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) –на виконання цієї угоди.

Пунктом 5 Угоди встановлено, у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості Боржник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Судом встановлено, що в порушення умов додаткової угоди, ОСББ «Восток»не сплачував кошти на погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію з зазначенням чіткого призначення платежу, як це передбачено п.4 Угоди № 729-04 від 15.10.2004 про реструктуризацію заборгованості до договору № 690271 від 01.06.2002.

З пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що відповідач 14.05.2010р. листом від 06.05.2010 № 80 повідомив позивача про зміну призначення платежу у платіжних дорученнях № 157, № 5, № 47, № 60, № 83, № 98 та № 113, які просив зараховувати як погашення угоди про реструктуризацію.

Проте, зазначений лист не можна розцінювати як доказ узгодження між сторонами питання перезарахування грошових коштів, сплачених відповідачем за іншим призначенням, оскільки він є одностороннім виявом волі відповідача.

Позивачем відмовлено у здійснення такої заміни, оскільки кошти, які сплачувались відповідачем, зараховувалися позивачем відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, та внутрішнього положення АК «Київенерго»про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005 (далі - Положення), складеного на підставі вищезазначеної інструкції та чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній відмовився перезарахувати сплачені платіжними дорученнями № 157, № 5, № 47, № 60, № 83, № 98 та № 113 грошові кошти в рахунок погашення боргу за угодою № 729-04 від 15.10.2004 р., оскільки це призвело б до плутанини в бухгалтерських документах, до необхідності внесення змін до звітної податкової документації, тощо.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (далі –закону) при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 30.4 ст. 30 зазначеного Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В подальшому всі зміни по призначенню платежу здійснюються у встановленому законодавством порядку, за взаємним погодженням.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

В силу Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Доказів внесення змін щодо призначення платежу у встановленому порядку до суду подано не було, що свідчить про порушення п.п. 2, 4 Угоди про реструктуризацію, як і не було подано доказів відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту згідно договору № 690271 від 01.06.2002 теплову енергію у період з жовтня 2004 по квітень 2010.

У квітні 2006 року частина коштів в сумі 29 352, 35 грн. була перерахована Управлінням Державного казначейства в м. Києві на рахунок позивача на виконання протоколів-погоджень розрахунків підприємств, установ, організацій, які приймають участь в розрахунку згідно ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.2005.

Відповідно до Порядку проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 № 664, встановлено, що погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян України, вкладеними до 02.01.1992 здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, з послуг водопостачання та водовідведення, плати за користування житлом, що утворилася станом на 01.09.2004.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення вбачається, що перерахування суми в розмірі 29352, 35 грн. Управлінням Державного казначейства у м. Києві здійснено згідно ст. 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 09.02.2006 та згідно зведеного протоколу-погодження № 23 від 06.12.2005.

Статтею 36 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України забезпечити завершення розрахунків з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР, які здійснюються за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян, що утворилася станом на 01.09.2004 року, за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання та водовідведення, квартирну плату, розпочаті у 2005 році згідно із ст.39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"

Отже, виділення державою субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості громадян здійснюється тільки за заборгованість за спожиті електричну та теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання та водовідведення, квартирну плату, яка утворилась станом на 01.09.2004. Іншого періоду для таких розрахунків не передбачено.

Кошти отримані позивачем у квітні 2006 року мали призначення платежу «одноденний кредит»відповідно до якого позивач не мав змоги визначити правову природу даної суми, тому дана сума була зарахована як погашення заборгованості за спожиту у березні 2006 теплову енергію.

Дослідивши матеріали справи, докази подані сторонами суд приходить до висновку, що кошти у розмірі 29352,35 грн. мають бути зараховані як часткове погашення зобов’язань за спірною угодою про реструктуризацію заборгованості, а провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 11658, 81 грн. основного боргу за угодою про реструктуризацію, а подані відповідачем пояснення та заперечення не спростовують розміру позовних вимог та не доводять суду належного виконання ним своїх зобов’язань за угодою, тому позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»суми основного боргу у розмірі 11658, 81 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати коштів за угодою у встановлені у п. 2 строки, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню інфляційна складова боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та здійснивши перерахунок інфляційної складової боргу та 3% річних відповідно до зарахованих судом коштів, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційна складова боргу у сумі 1999, 97 грн. та 448, 10 грн. –3% річних, в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розмірам задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 49, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 15, код ЄДРПОУ 22878269) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 11 658 (одинадцять тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 81 коп. основного боргу, 1 999 (тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 97 коп. інфляційної складової боргу, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 10 коп. 3% річних, 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 59 коп. витрат по оплаті державного мита та 142 (сто сорок дві) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 29 352, 35 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна