Ухвала суду № 1469610, 15.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД 

Справа № 22а-162/08(22а-1524/07)                                       Головуючий суддя у 1-ій   Категорія статобліку – 33                                                       інстанції –  Садовий І.В.

                                                                                                  (23/757/06-АП)

У Х В А Л А

15.01.2008                                                                                        м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  –  Туркіної  Л.П. (доповідач),

суддів              –  Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі –  Кудіновій О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:  Софієнко С.М.  (довіреність № б/н від 09.01.2008);

від позивача: Романенко М.В. (довіреність № б/н від 09.01.2008);

від відповідача:  Сиваш А.М. (довіреність № б/н від 25.06.2007);

від відповідача:  Крошка В.В. (довіреність № б/н від 29.10.2007);

від відповідача:  Козиряцький О.І. (довіреність № б/н від 09.08.2007);

прокурор: Зіма В.Б., посвідчення № 117 від 13.08.2007

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на  постанову господарського суду Запорізької  області від 21.05.2007 по справі № 23/757/06-АП

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг», м. Запоріжжя

доспеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

за участю прокуратури Запорізької області

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою від 15.11.2006 відкритопровадження по справі № 23/757/06-АП за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг», м. Запоріжжя до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071313/0 від 20.06.2006.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.05.2007 по справі № 23/757/06-АП позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 0000071313/0 від 20.06.2006, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Запоріжалюмінторг» , м. Запоріжжя 03 грн. 40 коп. судового збору та 3 995 грн. 20 коп. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

При винесенні вищезазначеної постанови місцевий господарський суд виходив з того, що суми податку на додану вартість, які сплачені грошовими коштами в якості компенсації  вартості товарів комісіонером на користь комітента, враховуються в рядку 3 Розрахунку сум бюджетного відшкодування, виходячи з норм п. 4.7. ст. 4, підпунктів 7.7.1., 7.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки комісіонер є отримувачем товарів за договором комісії згідно п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звернулася з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного  суду, у якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, постанову господарського суду Запорізької  області від 21.05.2007 по справі № 23/757/06-АП скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог  ТОВ «Запоріжалюмінторг» , м. Запоріжжя відмовити.

У своїх доводах відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови по справі.

Виходячи з пояснень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, судом не застосовано ст. 1018 цивільного кодексу України якою передбачено, що майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Таким чином, право власності на товар за комісіонером чинним законодавством України в межах договору комісії не передбачено.

Пунктом 1.4. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів та інші будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Разом з тим, ч. 2 вищезазначеної норми передбачає, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. А отже має бути застосована норма, викладена у ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, якщо  у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом  7.7.1.  даної статті  має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

Господарський суд Запорізької області не дав належної оцінки і фактичним даним по справі, що проявилося у ненаданні відповідної правової кваліфікації факту передачі продукції від комітента до комісіонера для подальшої її передачі без будь-яких податкових наслідків у податковому обліку, оскільки, право власності на таку продукцію не переходить, а отже дана операція не є продажем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі, колегія суддів дійшла висновку щодо законності та обґрунтованості постанови господарського суду Запорізької області виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 09.06.2006 № 6/08-03/32573524 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071313/0 від 20.06.2006, відповідно до змісту якого ТОВ «Запоріжалюмінторг» , м. Запоріжжя завищило суму бюджетного відшкодування у квітні  2006 року на суму 221773 грн. 55 коп.

В акті перевірки зазначено порушення підпункту 7.7.2.«а» п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Запоріжалюмінторг» , м. Запоріжжя, що полягає у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування  за квітень 2006 року на вищезазначену суму.

Відповідно до тверджень, висловлюваних в акті, при перевірці розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлено, що в порушення   підпункту 7.7.2.«а» п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) підприємством зайво включено до  рядку 4 «Розрахунку бюджетного відшкодування» суму ПДВ у розмірі  221773 грн. 55 коп., що є сумою податку фактично сплаченою по договору комісії № 830 Д (2005) від 21.04.2005, згідно умов якого комітент (ВАТ «ЗАлК») доручає, а комісіонер (ТОВ «Запоріжалюмінторг») бере на себе обов’язки за винагороду від свого імені, за рахунок та в інтересах комітента здійснити операцію з продажу продукції, яка належить комітенту на умовах, найбільш вигідних для комітента. Тобто власником товару  є   ВАТ «ЗАлК», передачі права власності на товар до ТОВ «Запоріжалюмінторг» не передбачено.

Виходячи з пояснень відповідача та змісту апеляційної скарги, податкова інспекція  дійшла висновку щодо неможливості комісіонера бути отримувачем товару, а комітента – постачальником, оскільки до комітента не переходить право власності на товар за договором комісії.

Керуючись п. 5.12.2. Наказу  Державної податкової адміністрації  України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 № 166, де передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), податкова дійшла висновку, що заповнення рядку 3 є неможливим виходячи з того, що комісіонер не є отримувачем товарів за договором комісії. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування на суму ПДВ, сплаченого позивачем комітенту за договором комісії.

Колегія судів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо невідповідності рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі діючому законодавству України.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на наступному.

Відповідно до п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, поруки, доручення, довірчого утримання , інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податків (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим законом. Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами встановленими п. 7.3. цього закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товару від комісіонера.

Отже, згідно тексту зазначеної норми   сума ПДВ, нарахована з продажної вартості товарів, переданих за договором комісії, може бути включена комісіонером до податкового кредиту, а сам комісіонер згідно вказаної норми  Закону України «Про податок на додану вартість», є особою, що здійснює діяльність з товарами, отриманими у межах договору комісії, тобто отримувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1021 ЦК України якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Наведена норма прямо встановлює, що комісіонер є особою, яка приймає (отримує) майно комітента.

Оскільки, згідно п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» комісіонер має право на збільшення податкового кредиту при здійсненні розрахунків з комітентом за товар, право власності на який у комітента припинилося, слід дійти висновку, що комітент відповідно до п. 1.4. ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» набув статусу постачальника цього товару.

Таким чином, комісіонером-отримувачем (не власником) здійснюється оплата постачальнику товару, статус якого набуває комітент згідно податкового законодавства у момент переходу права власності від нього до нового власника.

Відповідно до підпункту 7.7.2.«а» п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо  у наступному податковому періоді сума розрахована згідно з підпунктом  7.7.1.  даної статті  має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), згідно п. 5.12.2. Наказу  Державної податкової адміністрації  України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 № 166 передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, платником як при формуванні податкового кредиту,  згідно п. 4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» так і при формуванні суми бюджетного відшкодування не було допущено порушень податкового законодавства, зокрема норм підпункту 7.7.2.«а» п. 7.7. ст. 7 вказаного закону.

Слід також зазначити, що аналогічного висновку дійшла Державна податкова адміністрація України у Запорізькій області у роз’ясненні, наданому ТОВ «Запоріжалюмінторг»  за № 2485/10/16-013 від  28.07.2006.

            Виходячи з наведеного, постанова господарського суду Запорізької  області від 21.05.2007 по справі № 23/757/06-АП  є обґрунтованою та правомірною.

            Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206  КАС України, колегія суддів Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької  області від 21.05.2007 по справі           № 23/757/06-АП – залишити без змін.

Ухвала  набирає законної  сили відповідно до ст. 254 КАС  України.

Ухвала може бути  оскаржена відповідно  до ст. 212 КАС  України.

Ухвалу  складено у повному  обсязі  01.02.2008.

   Головуючий суддя:                                                                        Л.П. Туркіна

   Суддя:                                                                                             А.О. Коршун

   Суддя:                                                                                              О.А Проценко