Рішення № 14696083, 01.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/5601.04.11 За позовом          Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Україна»

про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Мостова Г.В. (довіреність № 9 від 23.02.2011р.);

від відповідача: не з’явились;

01.04.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі»(надалі ДП «Регіональні електричні мережі», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Україна»(надалі ТОВ «Будівельна Компанія Україна», відповідач) суми боргу 26903, 12 грн., в тому числі: основний борг 18505, 92 грн., інфляційні 6827, 64 грн. та 3% річних 1570, 16 грн..

В ході розгляду справи, при врахуванні документів підтверджуючих прострочення допущене в оплаті, позивачем надано новий розрахунок боргу на загальну суму 23984, 13 грн..

Зазначений розрахунок розцінюється судом як уточнення позовних вимог в частині, зокрема розміру штрафних санкцій у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 2/ст від 14.12.2007р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати наданих послуг. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення нараховані суми інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 11.02.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались за адресою відповідача, вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відмітками про незнаходження товариства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.02.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач повідомлений ухвалою від 14.03.2011р..

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2007р. між ТОВ «Будівельна Компанія Україна»та ВАТ «Укренерговугілля», правонаступником якого є позивач, укладено договір про надання послуг № 2/ст, згідно з яким в порядку та на умовах визначених договором, виконавець (позивач у справі) зобов’язувався за листами-заявками замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату механізми та автотранспорт для роботи на будівельних об’єктах замовника, а замовник (відповідач у справі) зобов’язувався приймати та оплачувати надані послуги.

За умовами договору (п. 5.1) виконані роботи виконавцем оформлюються шляхом підписання уповноваженим представником замовника шляхових листів, про кількість відпрацьованих машино-годин по кожному дню, кожній заявці, та підписання щомісячно загальних 2-х сторонніх актів виконаних робіт.

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується актом № 3 приймання виконаних робіт по наданню послуг автотранспортом і механізмами за лютий 2008р. на суму 18505, 92 грн., який підписано сторонами, скріплено печатками обох підприємств, на підтвердження наданих згідно вказаного акту послуг до справи долучені подорожні листи.

Відповідно до п. 7.1 договору, термін дії договору встановлюється з часу його підписання обома сторонами і діє до 30 листопада 2008р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг з приводу оплати яких виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначений у позовній заяві акт свідчить про виконання договірних зобов’язань - надання послуг в межах укладеного договору.

Виставлений рахунок-фактура № 20 від 29.02.2008р. відповідачем не сплачений, заборгованість по договору складає 18505, 92 грн. та станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 4.3 договору № 2/ст від 14.12.2007р. сторони погодили, що плата здійснюється щомісячно згідно актів виконаних робіт, виставлених виконавцем рахунків на протязі 5-ти банківських днів у національній валюті – гривнях.

Наданий до справи акт приймання виконаних робіт за лютий 2008р. не містить дати його складання та підписання сторонами, однак з метою вирішення питання про оплату робіт позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 02/3932 від 11.11.2008р. (доказом направлення відповідачу є витяг з журналу вихідної кореспонденції за 11.11.2008р.). Коштів в оплату боргу позивачем не отримувалось, відповідачем доказів сплати таких на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

З урахуванням направленої вимоги, а також положень договору (п. 4.3) строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт згідно акту за лютий 2008р. станом на час вирішення спору є таким що настав, і через відсутність доказів повної оплати наданих послуг, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 18505, 92 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги в межах укладеного договору, прострочення оплати за актом зазначеним у позовній заяві, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 4366, 36 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1111, 85 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 2/ст від 14.12.2007р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, відзиву на позов, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги суду не надано, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 239, 84 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Україна»(юрид. адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова 28, р/р 26006001313167 в ЗАТ «ОТП Банк»МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32956988) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе 85, п/р 2600786223001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, ідент. код 32402870) 18505, 92 грн. (вісімнадцять тисяч п’ятсот п’ять гривень 92 копійки) основного боргу, 4366, 36 грн. (чотири тисячі триста шістдесят шість гривень 36 копійок) інфляційних збитків, 1111, 85 грн. (одну тисячу сто одинадцять гривень 85 копійок) 3% річних, 239, 84 грн. (двісті тридцять дев’ять гривень 84 копійки) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 05.04.2011