Рішення № 14696015, 29.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/6529.03.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг"

про стягнення 37 713,26 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Звада Р.В. - представник за довіреністю № 40 від 04.01.2011р.;

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 29.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський лізинг" про стягнення 37 713,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.11.07 р. між сторонами було укладено кредитний договір №11260071000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в національній валюті в сумі 338 810 грн, а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 29.11.10 та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,5 % річних. Позивач стверджує, що Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання. Внаслідок чого, станом на 21.12.10 заборгованість Відповідача по поверненню кредитних коштів становить 35 923,73 грн, заборгованість по процентам - 1 771,24 грн, пеня за прострочення сплати процентів - 18,29 грн.

Ухвалою суду від 28.01.11 порушено провадження у справі № 40/65 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.02.11.

Ухвалою суду від 15.02.11 відкладено розгляд справи на 01.03.11 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судове засідання, призначене на 01.03.11, представники сторін не з’явились.

Представник позивача через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його відрядженням.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд справи на 29.03.11 у зв’язку з неявкою представників сторін та клопотанням позивача.

У судове засідання 29.03.11 представник позивача з’явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив. хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача: 03038 м. Київ, вул. Ямська, 28-А, що вказана в позовній заяві та в довідці з ЄДРПОУ № 184066, копія якої наявна в матеріалах справи. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

29.11.07 між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Європейський лізинг” (відповідач) було укладено Кредитний договір № 11260071000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), відповідно до п.1.1 якого банк зобов’язується надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 338810 грн. та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 29 листопада 2007 року.

Згідно з п.1.2.2 кредитного договору Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 29.11.2010 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 8.4 договору.

Таким чином, як вбачається з умов кредитного договору № 11260071000, Позичальник зобов’язався повернути основну суму кредиту та сплатити проценти, штрафи та інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739011260071, відкритий в банку.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного договору відповідач зобов’язаний повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 11415 грн. в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно із п.п. 1.3.1, 10.2 цього договору.

Відповідно до преамбули кредитного договору „день сплати ануїтетного платежу” –це 28 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позивальник зобов’язаний сплатити ануїтетний платіж.

Згідно з п.1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 14,5 % річних. По закінченню 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.10.2 даного договору.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору у забезпечення виконання зобов’язань позичальника за даним договором банком приймається застава транспортних засобів, а саме вісім автомобілів марки ИЖ, модель 27175, два автомобілі марки ИЖ, модель 27175, вантажний малотоннажний фургон – В.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, заборгованість відповідача за Кредитним договором, у передбачені в ньому строки у повному обсязі погашена не була.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте, відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати нарахованих за останнім процентів в повному обсязі не виконав.

Згідно з п.8.1 кредитного договору у випадку порушення зобов’язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищені проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу збільшеної на 14,5 %. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу –(дня сплати ануїтетного платежу).

Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви довідки-розрахунку заборгованості за кредитом станом на 21.12.2010 року заборгованість відповідача по Кредитному договору № 11260071000 складає: 35 923,73 грн. - сума заборгованості за кредитом; 1 771,24 грн. - сума заборгованості по процентам.

Таким чином, факт наявності у відповідача станом на 21.12.2010 заборгованості за кредитом в сумі 35 923,73 грн.; за процентами в сумі 1 771,24 грн. банком належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п.8.1 кредитного договору у випадку порушення зобов’язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором на суму прострочених процентів, банк може нараховувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, та умовам Кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 18,29 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Відтак, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” (03038 м. Київ, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 33934787) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, 61050, м. Харків, просп. Московський, 60, ідентифікаційний код 09807750) заборгованість за кредитним договором № 11260071000 від 29.11.2007 в розмірі 37 713 (тридцять сім тисяч сімсот тринадцять) грн 26 коп., з яких 35 923 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот двадцять три) грн 73 коп. – заборгованість по кредиту, 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн 24 коп. – заборгованість по процентам, 18 (вісімнадцять) грн 29 коп. – пеня за прострочення сплати процентів, 377 (триста сімдесят сім) грн 13 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 04.04.2011р.