Рішення № 14695950, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/27528.01.11 за позовомприватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ

довідкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова, м. Київ

про стягнення 112694,16 грн.

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

Представники: від позивача:Мезецький М.С., предст., дов. № 2 від 30.12.2010 року від відповідача:Лигін В.В., предст., дов. № 81 від 04.01.2011 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” про стягнення 112694,16 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеними між сторонами договорами облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту № 251/ю від 30.12.2003 року та № 295/ю від 29.12.2007 року, щодо своєчасного перерахування позивачу частини сум страхового відшкодування за підписаними рахунками-бордеро збитків за період лютий –травень 2010 року на суму 8702, 19 грн. та дебет-нотом № 429 від 28.05.2010 року на суму 88892,58 грн., дебет нотом № 122 від 16.02.2010 року (касовий збиток) на суму 15099,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010 порушено провадження по справі № 28/275 та призначено судове засідання на 26.10.2010.

Розгляд справи відкладався, в судових засіданнях оголошувалась перерва.

Відповідач двічі звертався до суду з зустрічним позовом до позивача. Ухвалами суду від 17.11.2010 року та 03.12.2010 року зустрічні позовні заяви були повернуті відповідачеві без розгляду.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з посиланням на їх безпідставність. При цьому, відповідач зазначив, що оскільки позивач мав заборгованість перед відповідачем щодо сплати перестрахувальних премій, то відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем було прийнято рішення про проведення заліку зустрічних однорідних вимог і направлено позивачеві відповідну заяву від 22.10.2010 року на суму 23801,59 грн., в яку увійшли заявлені позивачем вимоги, окрім заборгованості по дебет-ноту № 429 від 28.05.2010 року на суму 88892,58 грн. Заперечуючи проти позовних вимог щодо відшкодування заборгованості по дебет-ноту № 429 відповідач, з посиланням на умови договору № 251/ю від 20.12.2003 року, вказує на створення позивачем перешкод для ВАТ „СК „Нова” у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а саме: неповідомлення відповідача про надання першочергової відмови у виплаті страхового відшкодування, не надання копії позовної заяви страхувальника, відзиву на позовну заяву, ухвали Київського апеляційного господарського суду, тощо. Відповідач вважає, що позивач в такий спосіб порушив його право, як перестраховика на участь у розслідувані даного страхового випадку, визначення розміру збитку, внаслідок чого відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті частки страхового відшкодування.

Позивачем подано заперечення на відзив, в яких він зазначає про непогодження з заявою відповідача про залік зустрічних однорідних вимог. Позивач вказує, що суми боргу про яку заявляє відповідач фактично не існує, оскільки відповідачу неодноразово повідомлялось, що зазначені кошти не було йому перераховано в зв’язку з тим, що позивач не отримав від страхувальників чергових страхових платежів по оригінальним договорам страхування, що фактично призупиняє їх дію і у такому разі страховик не несе відповідальності по можливим страховим випадкам. Позивач стверджує, що направляв відповідачу повідомлення про необхідність зняття вказаної суми заборгованості та припинення страхового захисту по даним оригінальним договорам страхування. Також позивач зазначає, що зі свого боку направляв відповідачеві листи з угодою про проведення взаємозаліку однорідних вимог в березні та квітні 2010 року, однак відповідач відповіді на листи позивача не надав.

Щодо заперечень відповідача стосовно заборгованості по дебет-ноту № 429 від 28.05.2010 року на суму 88892,58 грн. позивач зазначає, що належним чином виконував свої зобов’язання по договору, на наступний день після страхового випадку відповідача було повідомлено про його настання у встановленій договором формі –повідомленням № 1907 від 18.10.2007 року, однак відповідач не скористався своїми правами щодо звернення до позивача з вимогами про надання додаткової інформації про страховий випадок або направлення свого представника для участі у розслідуванні страхового випадку, тощо. Також позивач вказує, що умовами договору не передбачено обов’язку позивача повідомляти відповідача про всі без виключення дії по врегулюванню страхового випадку. Згідно умов договору перестрахувальник самостійно проводить врегулювання збитків за договорами страхування. Позивач наголошує, що після виплати суми страхового відшкодування згідно рішення господарського суду м. Києва направив відповідачеві вимогу про відшкодування частини страхового відшкодування з усіма необхідними документами, однак відповідач жодних повідомлень по даному випадку у відповідь на вимогу позивача не направив.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2010 року замінено позивача –закрите акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія” на приватне акціонерне товариство „Українська транспортна страхова компанія”, в зв’язку зі зміною назви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2010 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

Під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на ухвалу від 03.12.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду та витребування від апеляційного суду доказів, що підтверджують прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання в зв’язку з його необґрунтованістю.

Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній з посиланням на порушення відповідачем строків сплати частин сум страхового відшкодування просить суд додатково стягнути в відповідача пеню в розмірі 9223,94 грн., втрати від інфляції в розмірі 4845,85 грн. та відсотки річних в розмірі 1695,04 грн.

Зазначена заява не прийнята судом до розгляду оскільки позивачем фактично було одночасно змінено і предмет і підстави позову, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України, окрім того, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. Заява позивача датована 14.12.2010 року та було подана до суду в судовому засіданні 17.12.2010 року, тобто після початку судового розгляду справи.

В судовому засіданні 28.01.2011 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

          Позов заявлено про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова” (надалі по тексту ВАТ „СК „Нова”, відповідач) на користь приватного акціонерного товариства „Українська транспортна страхова компанія” (надалі ПАТ „Українська транспортна страхова компанія”) заборгованості за Договорами облігаторного пропорційного страхування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 251/ю від 30.12.2003 року та № 295/ю від 29.12.2007 року.

Враховуючи підстави заявленого позову та заперечення відповідача щодо позовних вимог господарський суд вважає за доцільне спочатку розглянути позовні вимоги, що стосуються заборгованості за Договором № 295/ю від 29.12.2007 року.

Правовідносини у сфері страхування регулюються главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України “Про страхування”, за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобов’язання. Підстави виникнення страхових правовідносин є формалізованими в силу приписів законодавства, зокрема, стаття 981 Цивільного кодексу України визначає обов'язковість письмової форми договору страхування та наслідки її недотримання у вигляді нікчемності договору.

Згідно ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Стаття 12 Закону України "Про страхування" визначає поняття перестрахування, як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 29.12.2007 року між позивачем, Перестрахувальник та відповідачем, Перестраховик було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 295/ю (надалі по тексту Договір № 295/ю), предметом якого є страхування Перестрахувальником на визначених дійсним Договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 04 квітня 2006 року перед страхувальником у Перестраховика, який має статус страховика, згідно з законодавством України. Дія даного договору розповсюджується на всі Договори добровільного страхування засобів наземного транспорту, які укладено Перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) та на договори факультативного перестрахування (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.7 Договору № 295/ю Перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі за засаді ексцеденту сум. Ліміт власного утримання Перестрахувальника за кожним Договором страхування (перестрахування) наземних транспортних засобів складає 100000 грн. Розмір ексцеденту за цим договором становить 500000 грн. Частка Перестраховика в ексцеденті становить 20 відсотків. Перестрахувальник зобов’язується передавати, а Перестраховик зобов’язується приймати в перестрахування частину відповідальності Перестрахувальника по всіх транспортних засобах, прийнятих ним на страхування, починаючи з 01.01.2008 року, страхова сума за якими перевищує 100000 грн.

Згідно п. 3.9 Договору № 295/ю основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення Перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (Додаток № 4 до Договору), Рахунків-бордеро збитків (Додаток №5 до Договору) та Переліку збитків, які заявлені та не сплачені (щоквартально) (Додаток № 6 до Договору).

Рахунок-бордеро премій повинен містити повний перелік автотранспортних засобів, по яким почала діяти у звітному місяці відповідальність Перестраховика (пп. 3.9.1 п. 3.9 Договору № 295/ю). Рахунок-бордеро збитків повинен містити повний перелік здійснених Перестрахувальником у звітному місяці виплат страхового відшкодування по автотранспортним засобам, які перестраховані згідно з умовами цього договору (пп. 3.9.2 п. 3.9 Договору № 295/ю).

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 Договору № 295/ю Перестрахувальник зобов’язаний один раз на місяць, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати Перестраховику Рахунок-бордеро премій, Рахунок- бордеро збитків.

Перестраховик зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро премій та Рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу Перестрахувальника. Протягом 15-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків та документів передбачених в п. 4.2.5 договору, Перестраховик зобов’язаний сплатити Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому Рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 15 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків, надати Перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування. (пп. 4.4.2, 4.4.3 п. 4.4., п. 5.2 Договору № 295/ю).

Пунктом 5.4 Договору встановлено Касовий збиток Перестрахувальника в розмірі 100000 грн.

У разі, якщо остаточний розмір сплаченого Перестрахувальником страхового відшкодування перевищує розмір попередньо заявленого Перестрахувальником Касового збитку, Перестраховик повинен доплатити свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника відповідних документів (пп. 5.3.5 п. 5.3 Договору № 295/ю).

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем відповідачу на виконання умов Договору № 295/ю було направлено Рахунок-бордеро збитків № 14 за лютий 2010 року на суму 2931,6 грн., Рахунок-бордеро збитків № 15 за березень 2010 року на суму 1998,16 грн., Рахунок-бордеро збитків № 16 за квітень 2010 року на суму 3553,65 грн., Рахунок-бордеро збитків № 17 за травень 2010 року на суму 5,85 грн., а також розрахунок частки страхового відшкодування (касовий збиток) на суму 15099,39 грн. (страхувальник ВАТ „Миронівський хлібопродукт”).

Всі Рахунки-бордеро збитків підписані посадовими особами відповідача та містять його печатку. Матеріали справи не містять заперечень відповідача направлених позивачеві щодо сплати будь якої суми страхового відшкодування. Не заперечував і представник відповідача щодо неперерахування позивачу зазначених сум у встановлені договором строки.

Відповідач в відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні наполягав на наявності зустрічної заборгованості позивача перед ним за несплачені страхові премії за період 01.01.2008 року - 31.12.2008 року в розмірі 35391,10 грн. та відповідно направленні позивачу 22.10.2010 року заяви про залік зустрічних однорідних вимог, в зв’язку з чим відповідач стверджує про відсутність у нього заборгованості перед позивачем у визначеному останнім розмірі по Договору № 295/ю.

Позивач проти здійснення такого зарахування заперечував. Позивач зазначає, що не отримував коштів від страховиків за договорами страхування і відповідно в нього були відсутні підстави для їх перерахування відповідачеві про що він неодноразово повідомляв відповідача і пропонував йому провести звірку та підписати додаткову угоду по Рахункам-бордеро премій № 1-12 до Договору № 295/ю (лист від 19.03.2010 року № 212, лист від 02.04.2010 року, лист № 846 від 02.11.2010 року).

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповідей на зазначені листи позивача.

Натомість, відповідач після звернення позивача до суду (30.09.2010 року) та порушення провадження по справі 04.10.2010 року направив позивачеві заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 22.10.2010 року, в якій поставив питання про зарахування заборгованості щодо якої заперечував позивач в своїх листах до подачі позову до суду.

Стаття 601 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України визначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, які встановлюють, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В даному випадку законодавець запроваджуючи такий спосіб припинення зобов’язань, як залік зустрічних однорідних вимог, не встановив обов’язкової умови наявності у сторони, що подає таку заяву доказів безспірності таких вимог, однак на думку суду, заявлені вимоги, в будь-якому випадку, повинні бути дійсними, реально існуючими та в повному обсязі підтверджуватись належними доказами.

Суд враховує, що припинення зобов’язання зарахуванням означає відсутність предмета спору, однак, за умови, якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих) питань, якщо ж позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Крім того, суд вважає безпідставним направлення відповідачем позивачеві такої заяви після порушення господарським судом провадження по справі щодо стягнення з відповідача спірної суми заборгованості. Доказів того, що відповідач направляв позивачу відповідну заяву до порушення провадження по справі і позивач не надав на неї своїх заперечень матеріали справи не містять.

З урахуванням викладених обставин господарський суд не приймає доводів відповідача в цій частині та приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 30.12.2003 року встановлено наступне.

30.12.2003 року між позивачем Перестрахувальник та відповідачем, Перестраховик було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум (надалі по тексту Договір № 251/ю), предметом якого є страхування Перестрахувальником на визначених дійсним Договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів на умовах „Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 05.10.2001 року та договорів факультативного перестрахування (п.1.1 Договору).

Визначаючі розмір заборгованості за Договором № 251/ю позивач посилається на неоплачений відповідачем Рахунок-бордеро збитків № 14 за лютий місяць 2010 року на суму 212,93 грн. та розрахунок частки страхового відшкодування (касовий збиток) на суму 88892,58 грн. (страхувальник ТОВ „Українська транспортна група”).

Відповідно до пп. 3.4.2 , 3.4.3, 3.4.4 п. 3.4 , п. 4.2 Договору № 251/ю Перестраховик зобов’язаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро премій та Рахунку-бордеро збитків підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу Перестрахувальника. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків та документів передбачених в п. 3.2.5 договору, сплатити Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, зазначеному в такому Рахунку-бордеро збитків. У випадку відмови у виплаті своєї частки страхового відшкодування по окремому збитку, протягом 10 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків, надати Перестрахувальнику обґрунтовану відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом 5 робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника документів на виплату страхового відшкодування ( у випадку касового збитку сплатити свою частку страхового відшкодування.

Як убачається з матеріалів справи зазначений Рахунок-бордеро збитків підписаний відповідачем та містить печатку підприємства і також увійшов до заяви відповідача щодо зарахування заліку зустрічних однорідних вимог від 22.10.2010 року.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення частки страхового відшкодування (касовий збиток) на суму 88892,58 грн. (страхувальник товариство з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна група” (надалі по тексту ТОВ „Українська транспортна група”) судом встановлено наступне.

Відповідно до матеріалів справи 20.08.2007 року між ТОВ «Українська транспортна група»та позивачем в особі Львівської обласної дирекції було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 014704.

Пунктом 1.1 договору № 014704 від 20.08.2007 року застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки IVEKO, модель STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., реєстраційний номер ВС2655ВС.

16.10.2007 року о 23:35 год. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у м. Ленерт, по вул. Крайгхерьєва, 13 Республіка Словенія, автомобіль IVEKO STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., р/н ВС2655ВС отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку-спеціаліста № 25/01 експертного товарознавчого дослідження від 30.01.2008 року вартість відновлювального ремонту автомобіля IVEKO STRALIS AT440S45Т/Р, реєстраційний номер ВС2655ВС, на момент огляду становить 447789,27 грн., а відповідно до додатку до висновку (калькуляції) витрати на ремонт з ПДВ становлять 453986,44 грн.

ТОВ «Українська транспортна група»зверталось до позивача з вимогою щодо виплати страхового відшкодування. Позивач, листом вих. № 656/у від 21.05.2008 року повідомив ТОВ «Українська транспортна група», що комісія ЗАТ «УТСК»прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Не погодившись з позивачем ТОВ «Українська транспортна група»зверталось до господарського суду. Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 23/206-33/136 від 16.06.2009 року позов задоволено частково та присуджено до стягнення з позивача на користь ТОВ «Українська транспортна група»суму понесених витрат в розмірі 447866, 44 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4478,7 грн., 117, 17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач оскаржував зазначене рішення, однак за результатами апеляційного та касаційного перегляду рішення господарського суду м. Києва залишено без змін.

Згідно платіжних доручень № 130 від 24.06.2010 року, № 187 від 30.06.2010 року, № 93 від 21.06.2010 року, № 97 від 22.06.2010 року, № 4117 від 27.05.2010 року, № 4417 від 28.07.2010 року, № 467 від 21.07.2010 року, № 667 від 13.08.2010 року, № 4449 від 30.07.2010 року позивач сплатив ТОВ «Українська транспортна група»присуджені до стягнення рішенням господарського суду м. Києва кошти в розмірі 452462,31 грн.

01.06.2010 року (отримано 07.06.2010 року) позивач з посиланням на Договір № 251/ю звернувся з вимогою до відповідача щодо відшкодування частки страхового відшкодування (касовий збиток) по застрахованому КАСКО а/м IVEKO, модель STRALIS AT440S45Т/Р, 2007 р.в., реєстраційний номер ВС2655ВС в розмірі 88892,58 грн.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачеві відповіді на його вимогу.

03.07.2010 року позивач направив відповідачеві лист № 517 від 29.06.2010 року в якому просив в строк до 06.07.2010 року відшкодувати касовий збиток в розмірі 88892,58 грн. Відповідач отримав зазначений лист позивача 07.07.2010 року, однак матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на зазначений лист позивача або сплати коштів у визначеному розмірі чи надання будь-яких заперечень на викладені в ньому обставини.

Під час судового розгляду відповідач стверджував, що позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання по Договору № 251/ю, не повідомив відповідачеві всю необхідну інформацію про страховий випадок, не надав всіх передбачених умовами договору документів, чим фактично створив перешкоди для ВАТ „СК „Нова” у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відповідач вважає, що позивач в такий спосіб порушив його право, як перестраховика на участь у розслідувані даного страхового випадку, визначення розміру збитку, внаслідок чого відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті частки страхового відшкодування.

Господарський суд не приймає зазначені доводи відповідача в силу наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище, згідно висновку експерта-спеціаліста від 30.01.2008 року вартість відновлювального ремонту автомобіля IVEKO STRALIS AT440S45Т/Р, реєстраційний номер ВС2655ВС, на момент огляду становить 447789,27 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору сплата перестраховиком збитків сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками може перевищувати 50000 грн. може здійснюватися відповідно до умов п. 4.2 даного Договору або наступним чином:

При отриманні Перестрахувальником інформації від Страхувальника (його довіреної особи) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Перестрахувальник зобов’язаний протягом 5-ти робочих днів сповістити про це Перестраховика (4.3.1).

Повідомлення повинно містити інформацію про дату, місце та обставини настання страхового випадку, номер договору страхування, назву Страхувальника, страхову суму та попередній прогнозований розмір страхового відшкодування.

Перестраховик, після отримання від Перестрахувальника Повідомлення про настання збитку, має право направити свого представника для участі у розслідуванні такого страхового випадку.

Бажання Перестраховика прийняти участь у розслідуванні страхового випадку має бути оформлене відповідним листом на ім'я Перестрахувальника з зазначенням прізвища та посади уповноваженої особи, яка від імені та за дорученням Перестраховика буде представляти його інтереси в розслідуванні та врегулюванні страхового випадку. Письмове повідомлення про намір взяти участь у розслідуванні може бути направлено Перестрахувальнику протягом усього терміну розслідування по страховому випадку.

Перестрахувальник зобов'язаний надати можливість уповноваженим працівникам Перестраховика приймати участь в процедурі врегулювання збитків та надати їм всю наявну інформацію та документи (4.3.2).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище страховий випадок стався 17.10.2007 року. Повідомленням № 1907 від 18.10.2007 року, тобто на наступний день, позивач повідомив відповідача про зазначену обставину. При цьому в повідомленні позивач вказав інформацію про дату, місце та обставини настання страхового випадку, номер договору страхування, назву Страхувальника та попередній прогнозований розмір страхового відшкодування, що передбачено пп. 4.3.2 п. 4.3 Договору № 251/ю.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач, керуючись своїм правом, в будь-який спосіб проявляв бажання брати участь у розслідуванні такого страхового випадку, направляв своїх повноважних представників або звертався до позивача з письмовими запитами щодо отримання додаткової інформації, тощо, а позивач ухилявся від надання уповноваженим працівникам Перестраховика можливості приймати участь в процедурі врегулювання збитків, отриманні всієї наявної інформації та документів.

Обов’язку позивача повідомляти відповідача про всі свої дії направлені на розслідування та врегулювання страхового випадку після направлення повідомлення, в разі відсутності такого бажання відповідача, Договором № 251/ю не передбачено.

Відповідно до пп. 4.3.3, 4.3.4 п. 4.3 Договору після проведення розслідування причин настання страхового випадку та визначення розміру збитку Перестрахувальник оформляє всі необхідні документи та приймає рішення щодо виплати (відмови в виплаті) страхового відшкодування.

Перестрахувальник направляє Перестраховику копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. При цьому, копії документів, що надаються Перестраховику, мають бути завірені підписом уповноваженої особи та печаткою Перестрахувальника.

Цим Договором встановлюється Касовий збиток Перестрахувальника, який становить 50 000,00 грн.

Касовий збиток - розмір збитку, при перевищенні якого Перестраховик, при оформленні обґрунтованого розрахунку збитку, після заяви Перестрахувальника, сплачує свою частку відшкодування Перестрахувальнику раніше, ніж Перестрахувальник зробить виплату страхового відшкодування.

Позивачем після закінчення судового розгляду справи та остаточного визначення розміру страхового відшкодування (Постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2010 року) було 14.05.2010 року складено страховий акт № 2115-07-UA та 01.06.2010 року направлено відповідачеві розрахунок частки страхового відшкодування з додатками.

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 Договору № 251/ю Перестраховик, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання документів, зазначених в п. 3.2.5. сплачує Перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування.

Згідно пп. 3.2.5 п. 3.2 Договору № 251/ю у випадку коли сума виплати страхового відшкодування перевищує 50000 грн. необхідно подати наступні документи: повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку та Заява на виплату страхового відшкодування; договір страхування; технічний паспорт; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія особи, яка була за кермом під час страхової події; документи, на підставі яких здійснюється керування застрахованим транспортним засобом; подорожній лист службового транспортного засобу; довідка компетентних органів про факт і обставини страхового випадку (довідка ДАІ, постанова про відкриття та призупинення кримінальної справи, тощо); розрахунок частки Перестраховика у страховому відшкодуванні; страховий акт або рішення суду, на підставі якого у Перестрахувальника виникло зобов'язання виплатити страхове відшкодування; платіжний документ, який підтверджує факт сплати Перестрахувальником страхового відшкодування (за виключення випадків, коли сума нарахованого страхового відшкодування перевищує касовий збиток, розмір якого зазначений у п.4.4. цього Договору).

Судом встановлено, що позивачем в повному обсязі було виконано зазначений пункт Договору № 251/ю та разом з розрахунком частки страхового відшкодування надано копію договору страхування № 14704 от 20.08.2007 р.; копію повідомлення Страхувальника про страховий випадок № 1518/1 від 17.10.2007р.; копію Висновку спеціаліста №25/01 експертного автотоварознавчого дослідження від 30.01.2008 р.;копію Рішення Господарського суду № 23/206-33/136 від 16.06.09 р.; копії паспорту, ідентифік. коду, водійське посвідчення Зайченко О.А.; копію Свідоцтва про реєстрацію ТЗ; копію Наказу № 12/02/07К про призначення на работу; копію відрядного посвідчення, подорожнього листа; копію Довідки про пошкодження з іноземною реєстрацією (відділ дорожньої поліції Марибор); копію листа Надра Банка; копію листа Страхувальника про виплату страхового відшкодування; копію Страхового акту № 2115-07-ИА от 14.05.2010 р.

Платіжні документи позивачем не надавались, оскільки сума страхового відшкодування перевищує касовий збиток і відповідно на дату звернення не була сплачена позивачем.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, а доводи відповідача є безпідставними та не приймаються судом.

Обставин, що визначені в пп. 3.3.7 п. 3.7 Договору № 251/ю, які б надавали відповідачу право відмовити в виплаті страхового відшкодування судом не встановлено. Посилання відповідача на пп. 3.7.7.4 не приймаються судом в зв’язку з викладеними вище обставинами.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до умов Договору № 251/ю відповідач взяв на себе обов’язок відшкодовувати частину вартості страхового відшкодування за договорами страхування та перестрахування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору. Крім того, відповідач зобов’язався відшкодовувати позивачу свою частку в витратах позивача на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розмірів збитку (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ) (пп. 3.4.5 п. 3.4 Договору № 251/ю).

Як убачається з розрахунку суми страхового відшкодування позивачем до суми збитку по застрахованому КАСКО в розмірі 452462,31 грн. включено окрім визначеного та присудженого судом страхового відшкодування в розмірі 447866 грн. ще і судові витрати за розгляд справи в суді в розмірі 4595,87 грн.

Зазначені витрати не є сумою страхового відшкодування та не відносяться до витрат визначених пп. 3.4.5 п. 3.4 Договору № 251/ю і відповідно не повинні відшкодовуватись відповідачем.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, ід. код 31241449 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ід код 22945712) 111792,91 грн. (сто одинадцять тисяч сімсот дев’яносто дві гривні дев’яносто одну копійку) основного боргу, а також 1117,93 грн. (одну тисячу сто сімнадцять гривень дев’яносто три копійки) державного мита та 234,11 грн. (двісті тридцять чотири гривні одинадцять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

СуддяО.С. Копитова