Рішення № 14695890, 21.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/2921.03.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія"

про стягнення боргу у розмірі 1 382 159,01 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Рямушкін І.Є.-довіреність №25/11-09Н від 17.02.2011;

від відповідача: Яровий Я.В.-довіреність б/н від 21.01.2011;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" про стягнення боргу у розмірі 1 382 159,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач частково не виконав своїх договірних зобов’язань щодо своєчасності та повноти повернення кредиту згідно умов кредитного договору № 012/95-04/05/714М від 16.05.2008, заборгувавши позивачеві 1382159,01 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1382159,01 грн. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати: 13821, 59 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 18.02.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.03.2011.

10.03.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на позовну заяву, в якому посилався на необґрунтованість вимог позивача та зазначав про неможливість визначення суми боргу відповідача, оскільки виконавчою службою здійснюється стягнення на заставне майно відповідача і проводиться його реалізація, а тому не можливо визначити, яку частину заборгованості покриє розмір коштів, отриманих від реалізації заставного майна відповідача.

Також відповідачем у судовому засіданні було подано заяву про зупинення провадження по справі до вирішення пов’язаної справи № 13/70 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 21.03.2011 та зазначено, що розгляд поданої відповідачем заяви відбудеться у наступному судовому засіданні.

21.03.2011 представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану у попередньому судовому засіданні заяву про зупинення провадження по справі, у задоволенні якої судом було відмовлено, у зв’язку з її необґрунтованістю. Також представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв’язку з його необґрунтованістю, оскільки розмір заборгованості підтверджується первинними документами, які оформленні у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача 21.03.2011 у судовому засіданні надав пояснення на відзив відповідача, підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №012/95-04/05/714М (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов’язався відкрити відповідачеві не відновлювану кредитну лінію (надалі-кредит) у сумі 202200 дол. США (ліміт кредитування), а відповідач зобов’язався використати одержані кредитні кошти на зазначені у договорі цілі і забезпечити у строки, визначені Договором, повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодувати витрати та збитки позивача, викликані неналежним виконанням умов Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору строк повернення кредиту встановлений до 13.05.2011 включно. За користування кредитними коштами відповідач сплачує позивачеві 14,5% річних (п. 1.3. Договору).

Додатковими угодами №012/95-04/05/714/1М від 12.01.2009, №012/95-04/05/714/2М від 12.08.2009 і №012/95-04/05/714/ЗМ від 13.01.2010 сторони неодноразово змінювали Додаток 1 до Договору, яким визначений графік повернення кредиту та сплати відсотків у іноземній валюті (копії в матеріалах справи). Додатковою угодою №012/95-04/05/714/ЗМ від 13.01.2010 сторони уклали Додаток 2 до Договору, яким визначили графік повернення кредиту та сплати відсотків у національній валюті, за яким розмір основної заборгованості склав 200383, 64 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору виконання зобов’язання відповідачем забезпечується заставою та порукою, у зв’язку з чим 16.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання № 012/95-04/06/070М, іпотечний договір № 012/95-04/06/069М, договір застави основних засобів № 012/95-04/06/166М від 12.08.2009, за якими відповідно предмет застави оцінений в 842000,00 грн., предмет іпотеки –в 1275000,00 грн., предмет застави –119084,00 грн. (копії договорів містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 3.5. Договору видача кредитних коштів відповідачеві здійснюється на підставі заяви відповідача шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою продажу на міжбанківському валютному ринку з подальшим зарахуванням гривневого еквіваленту на поточний рахунок відповідача.

Відповідач відповідно до п.3.7.Договору зобов’язався здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом.

Згідно з п.7.3 Договору у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування ним та штрафні санкції.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання належним чином, згідно умов Договору надав відповідачеві кредит шляхом перерахування суми кредиту на його позичковий рахунок №2600837156911 на загальну 200000 дол. США, що підтверджується:

-          заявою відповідача від 16.05.2008 № 152/08 про зарахування кредитних коштів (копія в матеріалах справи);

-          виписками з банку, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи;

-          заявою позивача від 20.05.2008 про продаж валютних коштів відповідача на МВРУ та зарахування гривневого еквіваленту цих коштів на його позичковий рахунок (копія в матеріалах справи);

-          розпорядженням позивача від 20.05.2008 про переказ коштів з позичкового рахунку відповідача на його транзитний рахунок №290061 (копія розпорядження міститься в матеріалах справи);

-          витягом про рух коштів по транзитному рахунку відповідача за період з 16.05.2008 по11.03.2011 (копія в матеріалах справи).

Однак, відповідач у встановлені Договором строки кредитні кошти у повному обсязі не повернув, нараховані проценти та пеню не сплатив, у зв’язку з чим у останнього перед позивачем станом на 15.01.2011 виникла заборгованість у розмірі 1382159, 01 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Згідно з п.6.1 Договору відповідач зобов'язаний використати одержані кредитні кошти на зазначені у договорі цілі і забезпечити у строки, визначені Договором, повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодувати витрати та збитки позивача, викликані неналежним виконанням умов Договору.

З наданої суду вимоги-розпорядження (претензії) № 09-07/09/5734 від 08.10.2010 слідує, що позивач звертався до відповідача з вимогою про дострокове погашення заборгованості в розмірі 138 730, 93 дол. США не пізніше 30 діб з моменту отримання претензії. Однак з наданої відповідачем відповіді №302-10 від 08.11.2010 вбачається, що відповідачем у задоволенні претензійних вимог відмовлено (належним чином завірені копії претензії та відповіді на неї містяться в матеріалах справи).

Також судом встановлено, що вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач 13.01.2010 уклав з відповідачем додаткову угоду №012/95-04/05/714/3М до Договору, за умовами якої здійснене рефінансування частини суми заборгованості за основним договором (валютним кредитом) та укладено два нові графіки: графік повернення кредиту та сплати інших платежів у іноземній валюті (дол. США) та графік повернення кредиту та сплати відсотків у національній валюті (грн.), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є кредитним договором.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надав відповідачеві кредит у відповідності до умов Договору та додаткових угод.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 10.03.2011 посилається на неможливість визначити точну суму заборгованості, оскільки виконавчою службою здійснюється стягнення на заставне майно відповідача і проводиться його реалізація, тому невідомо, який розмір коштів буде отримано від реалізації цього майна та яку частину заборгованості він покриє.

Однак суд приходить до висновку, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки відповідач як майновий поручитель у відповідності до ст. 11 Закону України "Про іпотеку", несе відповідальність виключно в межах вартості предмета іпотеки, заставна вартість якого визначена сторонами у відповідних договорах.

Також відповідач у відзиві зазначає про можливе подвійне стягнення заборгованості: за рішенням суду та на підставі виконавчого напису нотаріуса. Однак дані доводи є безпідставними з огляду на те, що згідно ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються в одне провадження, що виключає "повторне стягнення" з відповідача заборгованості за Договором.

Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування ним та штрафні санкції.

Таким чином, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань у встановлений Договором строк, що дає позивачеві право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Окрім того, частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, за таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (04074. м.Київ, вул. Бережанська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 30554557) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7Б, код ЄДРПОУ 23494105) 1382159 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 01 коп. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати 13821 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 59 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко