Рішення № 14695769, 24.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/5824.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Трест № 9» До Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж»

Про стягнення 71551,56 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гаврилюк Т.А. –по дов. № 17/03 від 11.03.2011

Від відповідачів Шекера С.В. –по дов. № б\н від 21.04.2009

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.03.2011 оголошувалась перерва до 24.03.2011 на 15 годину 45 хвилин.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Трест № 9»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж»64240,00 грн. основного боргу, 5927,26 грн. пені та 3% річних в розмірі 1384,30 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 1-03/2010 на надання послуг вантажопідіймальною технікою від 29.03.2010.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Позивачем в судовому засіданні 24.03.2011 було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошової суми, що належать відповідачу у розмірі, який дорівнює суми ціни позову та відшкодуванню судових витрат, що становить 72503,11 грн., мотивуючи клопотання тим, що відповідач ухиляється від отримання кореспонденції та уникав вирішення спору в досудовому порядку, а тому відсутні гарантії того, що відповідач намагатиметься уникнути виконання рішення суду.

Представник відповідач проти задоволення даного клопотання заперечував.

Розглянувши подане позивачем клопотання відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Отже, накладення арешту може бути здійснено або на грошові суми або на майно, виходячи із предмету позовних вимог.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми та майно відповідача може зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

Представником відповідача в судовому засіданні 24.03.2011 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв‘язку з тим, що директор перебуває у відрядженні.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що відрядження керівництва відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в даному випадку відповідач скористався правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України та направив в судове засідання повноважного представник відповідача.

Після оголошеної в судовому засіданні перерви представник відповідача в судове засідання не з‘явився.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Трест № 9»(виконавець) було укладено договір № 1-03/2010 на надання послуг вантажопідіймальною технікою (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає на умовах, обумовлених даним договором, замовнику послуги крана КС 4574 А на шасі КРАЗ 260, рег. № 10253 в подальшому кран для виконання робіт за ціловим призначенням на обкті замовника : Миколаївська область, первомайський район, с. Бандурка, «Бандурський масло-екстракційний завод».

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 64240,00 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 5927,26 грн. та 3% річних в сумі 1384,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір укладено строком до 31.12.2010 (п. 4.1. договору).

За умовами договору виконавець зобов‘язаний надавати на підпис акти виконаних робіт замовнику (п. 2.1.8. договору), а замовник в свою чергу по закінченню виконання заявлених робіт підписати акти виконаних робіт (п. 2.2.7. договору).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

В матеріалах справи наявні акт № 1 здачі-прийняття робіт - надання послуг крана у період з 29 березня по 21 квітня 2010 року загальною вартістю 38060,00 грн. та акт № 1 здачі-прийняття робіт - надання послуг крана у період з 29 травня по 16 червня 2010 року загальною вартістю 26180,00 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, та підтверджують надання послуг позивачем.

Зазначені акти підписані сторонами без зазначення дати їх підписання.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за надання послуг краном замовник здійснює в безготівковій формі за фактично відпрацьовані виконавцем години, на підставі підписаних актів виконаних робіт в термін 3 (трьох) банківських днів із дати їх підписання.

Враховуючи те, що акти здачі-прийняття робіт не містять дати їх підписання та відповідно не можливо встановити строк виконання зобов’язання по сплаті за наданні роботи крану, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 67581,68 грн. (претензія № 9/09 від 16.09.2010) була надіслана позивачем відповідачу 21.09.2010, що підтверджується оригіналом конверту в якому було надіслано претензію та описом вкладень кореспонденції від 21.09.2010.

Проте зазначена претензія була повернута відділенням поштового зв‘язку без вручення адресату, в зв‘язку з закінченням строку зберігання, що підтверджується довідкою пошти про причини повернення від 26.10.2010.

Частина 3 статті 212 Цивільного кодексу України визначає, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов‘язок відповідача по сплаті вартості наданих послуг краном виник з 26.10.2010, та з урахуванням семиденного строку його виконання відповідач мав сплатити вартість наданих послуг до 03.11.2010.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг крану, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по за надані послуги в сумі 64240,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги, понад установлений термін замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за затримку платежів за кожну добу затримки, від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду за період з 03.11.2010 (початок перебігу прострочення) по 07.01.2011 (визначена позивачем дата нарахування) становить 1800,48 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

6424003.11.2010 - 07.01.2011667.7500 %0.042 %*1800,48 Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1800,48 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в позові частині розміру пені в сумі 4126,78 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 1384,30 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що 3% річних мають бути нараховані за час прострочення.

За розрахунками суду інфляційні збитки на суму боргу 64240,00 грн. за період 03.11.2010 (початок перебігу прострочення) по 04.02.2011 (дата визначена позивачем) становить 496,32 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

6424003.11.2010 - 04.02.2011943 %496,32 Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 496,32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволення та відповідно в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 887,98 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки нараховані у період, в який строк зобов‘язання по сплаті суми основного боргу не настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Трест № 9»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ Спеценергопроммонтаж»(м. Київ, вул. Оболонська, 21, код ЄДРПОУ 34482476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Трест № 9»(Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Желябова, 17, код ЄДРПОУ35964724) 64 240 (шістдесят дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 48 коп. пені, 3% річних в розмірі 496 (чотириста дев‘яносто шість) грн. 32 коп., 665 (шістсот шістдесят п‘ять) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті дев‘ятнадцять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 30.03.2011.