Рішення № 14656949, 16.03.2011, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-2/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 березня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретаріХоменко Н.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

за участю представника відповідача адвокатаОСОБА_4,

за участю третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, уточнивши позовні вимоги (Том 2 арк.с.57-59), просила ухвалити рішення, яким встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 квітня 1980 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1702 частково недійсним; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1; судові витрати просила покласти на відповідача.

В обґрунтування позовної заяви, позивач посилалась на те, що домоволодіння, що складалось із одного саманного будинку, критого очеретом, з глинобитною підлогою, в якому були дві кімнати та сіни, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було придбане її бабусею ОСОБА_11, згідно договору купівлі-продажу від 17.08.1949 року. На підставі договору дарування житлового будинку від 24.09.1955 р., ОСОБА_11 подарувала 1/2 частку належного їй житлового будинку своєму сину та рідному дядьку позивача ОСОБА_13, а решта 1/2 частки - залишалася належати їй. ІНФОРМАЦІЯ_5 бабуся - ОСОБА_11 померла, не залишивши заповіту. Спадкоємцями першої черги за законом після неї на 1/2 частки спірного домоволодіння стали у рівних частках її чоловік, дідусь позивача ОСОБА_10 та їх діти - дочка ОСОБА_9 (мати позивача) та син - ОСОБА_13 (рідний дядько позивача), які 14.03.1967 р. отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, а ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право власності на 1/4 спірного житлового будинку, як на частку чоловіку померлої ОСОБА_11, що було придбано ними у період шлюбу. У звязку з тим, що батьки позивача - батько ОСОБА_15 та мати ОСОБА_9, які проживали також в спірному житловому будинку і будували свій дім, одночасно за свої кошти, почали робити поліпшення і спірного житлового будинку, збільшивши в ньому за свій рахунок корисну площу будинку, суттєво змінивши спірне житлове домоволодіння, у звязку з чим, позивач вважає, що вона має право на ј частину домоволодіння у звязку із витратами її померлої матері, повязаними із поліпшеннями спільного майна.

Крім того, про порушення своїх прав, а саме про те, що Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 23.04.1980 року було видане свідоцтво про право на спадщину на імя ОСОБА_16, ОСОБА_3 і ОСОБА_17, по 11/36 часток спірного будинку, кожному, без врахування і виділення її частки, мама позивача дізналась лише в серпні 2005 року, коли отримала від нотаріуса копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тому вважає, що строк позовної давності на час звернення до суду з позовною заявою, нею пропущений не був.

Також, просила встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у звязку з тим, що її мама і її брат фактично прийняли спадщину, оскільки вступили в володіння спадковим майном, бо після смерті батька користувались належною ним присадибною ділянкою, засаджували город редискою, а потім її продавали.

У звязку з викладеним, позивач вимушена звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

В судовому засідання позивач, її представник, кожна окремо, підтримали уточнені позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач, її представник, в судовому засіданні, кожна окремо, позовні вимоги визнали частково в частині визнання за позивачем права власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині визнання за позивачем права власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити (Том 2 арк.с.68).

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити (Том 2 арк.с.69).

Представник третьої особи - Другої Павлоградської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив (Том 2 арк.с.64).

10 березня 2006 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічною позовною заявою, уточнивши позовні вимоги (Том 2 арк.с.15-19), просили ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 77/108 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_5 право власності на 11/54 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову, відповідачі за первісною позовною заявою, позивачі за зустрічною позовною заявою посилалися на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний їх рідною бабусею ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.1949 р. На підставі договору дарування житлового будинку від 24.09.1955 р., бабуся ОСОБА_11 подарувала 1\2 частку належного їй житлового будинку своєму сину та рідному батьку позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13, решта 1\2 частка житлового будинку залишилася належати на праві власності їй.

ІНФОРМАЦІЯ_5 бабуся - ОСОБА_11 померла, не залишивши заповіту, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті на 1\4 частки спірного домоволодіння стали у рівних частках чоловік бабусі ОСОБА_10 та їх діти: син ОСОБА_13 (батько позивача ОСОБА_3) та дочка ОСОБА_9 (мати відповідача ОСОБА_1 ), які 14.03.1967 р. отримали в держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом. Цього ж дня 14.03.1967 р. ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право власності на 1\4 частку спірного житлового будинку, як на частку чоловіка померлої ОСОБА_11 на майно, придбане ними у період шлюбу.

Станом на 14.03.1967 р. сумісними власниками житлового будинку АДРЕСА_1 стали: ОСОБА_13 (батько позивача ОСОБА_3), частка якого у спірному житловому будинку стала складати 7\12 часток; ОСОБА_10 (дідусь), частка якого стала складати - 1\3 від загальної частки у житловому будинку та ОСОБА_9 (мати відповідача ОСОБА_1), частка якої у спірному житловому будинку стала складати 1\12 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідусь ОСОБА_10, який заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом після померлого ОСОБА_10 на день відкриття спадщини - 1\3 частки у житловому будинку АДРЕСА_1, були батько позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13, який фактично і прийняв спадщину після померлого, так як вступив в управління та володіння його 1\3 часткою у спірному житловому будинку, та мати відповідача ОСОБА_1. - ОСОБА_9, яка фактично, на думку позивачів, відмовилася від своєї частки у спадщини, оскільки не вчинила, на думку позивачів, жодної із дій, що свідчать про прийняття спадщини.

У ІНФОРМАЦІЯ_10 помер батько позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_13, який заповіту не залишив, спадкоємцями першої черги за законом на день його смерті, на належне йому на праві власності майно - 7\12 часток спірного житлового будинку та на 1\3 частки спірного житлового будинку, яке він фактично прийняв після смерті спадкодавця - свого батька ОСОБА_10, стали у рівних частках: мати позивача ОСОБА_3 ОСОБА_16, позивач ОСОБА_3 та мати позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_17, які 23.04.1980 р. отримали у держнотконторі свідоцтво про право на спадщину за законом, на належну кожному із них окремо 11\36 часток у спірному житловому будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_17, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 11\36 часток спірного житлового будинку. ОСОБА_17, заповіту не залишила, спадкоємцями першої черги за законом після неї, в рівних частках стали двоє її неповнолітніх дітей - позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її брат ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2, які в силу неповноліття, на день смерті спадкодавця, вважалися такими, що прийняли спадщину, рідна мати померлої ОСОБА_16 та її чоловік ОСОБА_21, який заяву про прийняття спадщини до держнотконтори не подавав.

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла співвласниця житлового будинку - рідна мати позивача ОСОБА_3 ОСОБА_16, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 11\27 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Спадкодавця заповіту не залишила. На день її смерті спадкоємицею першої черги за законом стала позивачка ОСОБА_3, яка в установленому законом порядку надала до держнотконтори заяву про прийняття спадщини, проте, свідоцтво не отримала, з причини знаходження позову у суді.

ІНФОРМАЦІЯ_9 помер співвласник житлового будинку рідний брат позивача ОСОБА_5. - ОСОБА_20. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 11/108 часток спірного житлового будинку. Спадкодавець заповіту не залишив. На день його смерті спадкоємців першої черги за законом не було. Єдиною спадкоємицею другої черги за законом стала позивачка ОСОБА_5, яка не надала до держнотконтори заяви про прийняття спадщини по причині знаходження справи у суді.

Таким чином, позивачі за зустрічною позовною заявою вважають, що житловий будинок АДРЕСА_1 має бути розподілений між співвласниками: позивачу ОСОБА_3 має бути виділена частка у розмірі 77/108; позивачу ОСОБА_5 у розмірі 11/54; відповідачу ОСОБА_1. у розмірі 1/12.

У звязку з викладеним, позивачі за зустрічною позовною заявою, вимушені звернутися до суду.

Відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, її представник адвокат ОСОБА_2, кожна окремо, в судовому засіданні заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог, просили визнати за позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, за кожною.

Відповідачі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не зявилися, про день і час слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надавши на адресу суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (Том 2 арк.с.68,69).

Вислухавши думку позивача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, зясувавши заперечення відповідача ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4, вислухавши третю особу ОСОБА_5, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок частковому задоволенню, у звязку з наступним.

У судовому засіданні встановлено, що домоволодіння, яке складалось із одного саманного будинку, критого очеретом, з глинобитною підлогою, в якому були дві кімнати та сіни, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було придбане бабусею ОСОБА_11, згідно договору купівлі-продажу від 17.08.1949 року (Том 1 арк.с.188).

На підставі договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 24.09.1955 р., ОСОБА_11 подарувала 1/2 частку належного їй житлового будинку своєму сину та рідному дядьку позивача ОСОБА_13, а решта 1/2 частки - залишалася належати їй (Том 1 арк.с.189).

Відповідно до статті 119 ЦК УРСР (1963 року), коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Встановлено, що починаючи з 1956 року, за життя співвласників житлового будинку АДРЕСА_1, батьки позивача ОСОБА_15 та мати ОСОБА_9, які також проживали у спірному будинку та будували свій будинок, одночасно за свої кошти почали робити і поліпшення спірного житлового будинку.

Так, в 1957 році батько позивача - ОСОБА_15 в «Облкоммунбанку»під зобовязання підприємства, де працював на станції Павлоград Сталінської залізниці, для виконання будівельних робіт взяв позику в розмірі 5000 рублів, в тому числі і для виконання будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_1 у сумі 1800 рублів, які в подальшому були використані для закупки та транспортування будівельних матеріалів та оплати за виконані роботи (Том 1 арк.с.243-245).

Зазначені обставини підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_22, якій позивач ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою її померлого чоловіка, допитана в судовому засіданні, зазначила, що з 1974 року по 1984 рік, вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_23, мешкала біля будинку АДРЕСА_2. Померлий ОСОБА_15, працюючи на станції Павлоград Сталінської залізниці брав позику під зобовязання підприємства, де працював, виписував ліс матеріал для виготовлення дощок, з яких у спірному будинку зробив деревяну підлогу та зробив «столярку».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, який є другом померлому ОСОБА_15, показав, що товаришував з ОСОБА_15, знає, що він робив на станції начальником, мав можливість «виписувати»будівельні матеріали для будівництва.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання обєктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Також, в січні 1972 року, померлим ОСОБА_15 були закуплені труби для колодязя (скважини) (Том 2 арк.с.3), а в березні цього ж року, згідно укладеного між ОСОБА_15 і Павлоградською геологорозвідкою експедицією договору (Том 2 арк.с.1-2), були виконані роботи по бурінню скважини для водопостачання по АДРЕСА_1, за що останнім було сплачено 290 рублів 40 копійок.

Зазначене підтверджено дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: квитанціями, накладними, чеками, довідками та іншими документами, виданими на імя ОСОБА_15 та ОСОБА_9, організаціями та підприємствами, в яких померлі батьки позивача ОСОБА_1 проводили закупівлю будівельних матеріалів і якими надавались послуги по виконанню будівельних робіт, довідкою, розрахунковою книжкою про отримання та погашення позики, договором на буріння скважини №65/115 від 21.03.1972 року та платіжними документами (Том 1 арк.с.242, 243-245; Том 2 арк.с.1-2,3,4-14).

Таким чином, внаслідок зроблених батьками позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_15 та ОСОБА_9 за їх кошти поліпшень, житловий будинок АДРЕСА_1, суттєво змінився, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні характеристиками будівель і споруд. Так, в договорі купівлі-продажу від 17.08.1949 року (Том 1 арк.с.188), вбачається, що спірне домоволодіння складається з одного саманного дому, критого очеретом, підлогою глинобитною, який має дві кімнати і сіни, а в технічному паспорті на зазначене домоволодіння від 23.06.2005 року, вбачається наявність будинку, сіней обкладених цеглою, криті шифером, два сараї, погріб, вбиральня, колодязь огорожна (Том 1 арк.с.24-27).

Отже, позивач ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, довела за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини на підтвердження будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, за власні кошти батьків позивача ОСОБА_15 та ОСОБА_9

За таких обставин, суд вважає, що частки учасників у спільній власності на спірний будинок підлягають відповідній зміні у звязку із збільшенням учасниками спільної часткової власності батьками позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_15 та ОСОБА_9, за свій рахунок, корисної площі будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, що відповідає положенням ст. 119 ЦК УРСР (1963 року).

ІНФОРМАЦІЯ_5 бабуся ОСОБА_11 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (Том 1 арк.с.10). ОСОБА_11 заповіту не залишила.

Відповідно до частини 1 статті 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_11 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 стали у рівних частках її чоловік, дідусь позивача ОСОБА_10 та їх діти - дочка ОСОБА_9 (мати позивача) та син - ОСОБА_13 (рідний дядько позивача), які 14.03.1967 р. отримали в Павлоградській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом (Том 1 арк.с.46-47), а ОСОБА_10 14.03.1967 р. було видано Павлоградською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на 1/4 спірного житлового будинку, як на частку чоловіку померлої ОСОБА_11, що було придбано ними у період шлюбу (Том 1 арк.с.46-47).

Отже, станом на 14 березня 1967 року власниками житлового будинку АДРЕСА_1 стали: ОСОБА_13 (рідний дядько позивача), частка якого у спірному житловому будинку складала 7/12 часток; ОСОБА_10 (дід позивача), частка якого у спірному житловому будинку складала 1/3 частку та ОСОБА_9 (мати позивача), частка якої у спірному житловому будинку складала 1/12 часток.

Встановлено, що на момент прийняття спадщини 1/12 частки спірного житлового будинку АДРЕСА_1, мати позивача - ОСОБА_9 перебувала у шлюбі з батьком позивача ОСОБА_15 і проживала з ним у АДРЕСА_3. За її згодою та згодою інших співвласників, вони володіли та користувались всією спільною частковою власністю - ОСОБА_10 (дід позивача), ОСОБА_13 (рідний дядько позивача), його дружина ОСОБА_16 та діти останніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_17.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер дідусь позивача материн батько - ОСОБА_10, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (Том Т арк.с.10).

Згідно частини 1 статті 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадкоємцями першої черги за законом, що мають право на спадкування майна померлого (1/3 частки спірного будинку) була мати позивача ОСОБА_9 та її рідний брат ОСОБА_13 Із заявами про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори ніхто не звертався.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР (1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Встановлено, що мати позивача - ОСОБА_9 та її рідний брат ОСОБА_13 фактично прийняли спадщину, оскільки вступили у володіння спадковим майном, бо після смерті батька ОСОБА_10, вони користувалися належною йому присадибною ділянкою а саме городом. Так з березня 1976 року вони засіювали город редискою і протягом трьох років вирощену редиску возили з братом до Москви, де і продавали.

Зазначені обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22, якій позивач ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою її померлого чоловіка, зазначила, що її померлий чоловік до 1980 року допомагав ОСОБА_9 грузити редиску на поїзд, яку остання возила на продаж до Москви.

Свідок ОСОБА_24, допитаний в судовому засіданні показав, що був другом померлому ОСОБА_15, знає, що він користувався городом, який знаходився на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1, садив на ньому редиску та помідори. Оскільки померлий працював на залізничній дорозі, у нього були безкоштовні квитки, і тому, йому було зручно возити редиску на продаж до Москви.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26, показала, що вона познайомилась з батьками позивача у 1966 році. Вони товаришували, знає, що ОСОБА_15, як і ОСОБА_13, сіяли редиску на городі, а потім возили її до Москви на продаж.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання обєктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що мати позивача - ОСОБА_9, відповідно до вимог статті 549 ЦК УРСР (1963 року), прийняла спадщину, бо вважається такою, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_13.

Мати позивача - ОСОБА_9, маючи право на збільшення своєї частки у спільній частковій власності, як спадкоємець спадщини померлого батька і як співвласник, який поліпшив спільне часткове майно, своєчасно, із заявою про прийняття спадщини не звернулася і не вирішувала питання про збільшення своєї частки у спільній частковій власності, через те, що розраховувала на порядність членів сімї померлого брата, з яким, ще за його життя була досягнута угода щодо користування спільним майном.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, про порушення своїх прав, а саме про те, що Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 23 квітня 1980 року було видано свідоцтво про право на спадщину на імя ОСОБА_16, ОСОБА_3 і ОСОБА_19 по 11/35 часток спірного житлового будинку АДРЕСА_1, кожному, без врахування і виділення її частки, мати позивача - ОСОБА_9 та вона позивач - ОСОБА_1, дізналися лише у серпні 2005 року, коли отримали від нотаріуса копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій (Том 1 арк.с.8), у звязку з чим і вимушені були звернутися до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_17, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (Том 1 арк.с.21). Її чоловік ОСОБА_21 та син ОСОБА_20, також померли, що підтверджено копіями свідоцтва про смерть (Том 1 арк.с.226,227).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла мати відповідача ОСОБА_16, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (Том 1 арк.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_9, що підтверджено копією свідоцтва про смерть (Том 1 арк.с.164). А ще раніше, у 1981 році помер батько позивача ОСОБА_15. Після смерті матері - ОСОБА_9, відкрилася спадщина.

Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, позивач ОСОБА_1, її рідні брати - ОСОБА_6, ОСОБА_7 є спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до вимог ч.1 ст.1261 ЦК України як діти спадкодавця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спадкоємиць першої черги за законом - ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_9 на користь дочки померлої ОСОБА_1, що підтверджено копією нотаріально посвідченої заяви (Том 1 арк.с.249).

Також, спадкоємиць першої черги за законом - ОСОБА_7 відмовився від прийняття спадщини, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_9 на користь його сестри ОСОБА_1, що підтверджено копією нотаріально посвідченої заяви (Том 1 арк.с.250).

Отже, позивач ОСОБА_1, відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, є єдиною спадкоємицею першої черги за законом на спадкове майно своєї матері ОСОБА_9, а саме на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, її представник, за первісною позовною заявою, повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст.57-59 ЦПК України, зазначені ними обставини того, що саме їх померлі батьки робили будівельні роботи за свій рахунок щодо збільшення в ньому корисних поліпшень, таких доказів вони не надали суду.

Питання про належність та допустимих доказів до справи, вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

Крім того, інші посилання відповідача, її представника, за первісною позовною заявою, не можуть бути взяті судом до уваги, бо не основані на законі і є такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, крім того, вони спростовуються доказами, наданими позивачем, її представником в матеріали справи.

У звязку з викладеним, суд вважає можливим встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 квітня 1980 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1702 частково недійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з: 1/12 частки житлового будинку, яка належала матери позивача - ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право на спадщину від 14.03.1967 року; Ѕ частки від загальної 1/3 частки спадщини маминого померлого батька ОСОБА_10, яке мама позивача успадкувала після його смерті, фактично прийнявши спадщину (що складає 1/6 частку всього спірного житлового будинку) та ј частку спірного житлового будинку, у звязку з витратами матері позивача щодо збільшення в ньому корисних поліпшень.

Таким чином, зібрані у справі докази та наявна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, і відповідно, часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5, і визнання за останніми право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, за кожною.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнено сплачений судовий збір у розмірі 51 грн., та на користь державного бюджету - витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідачів за зустрічною позовною заявою, повинно бути стягнено на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 120 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 119 ЦК УРСР (1963 року), ч.1 ст.529 ЦК УРСР (1963 року), ст.549 ЦК УРСР (1963 року), ч.1 ст.261 ЦК України, 1261 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті її батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 квітня 1980 року Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1702 частково недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 51 (пятдесят одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн.

Позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012 судовий збір в дохід держави в сумі 51 (пятдесят одна) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь державного бюджету м.Павлограда Дніпропетровської області на р/р 31217259700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області МФО 805012 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Н. В. Токар