Ухвала суду № 14644928, 23.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р.Справа № 2-а-2540/09/2170 Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства «Кубань»на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року по справі за позовом фермерського господарства «Кубань»до Нововоранцовської міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, -

встановиЛА:

Позивач, фермерське господарство «Кубань», звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нововоранцовської міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року відмовлено в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Не погодившись з Постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року по справі № 2-а-2540/09/2170.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що підстав для проведення перевірки у Нововоранцовській МДПІ не було та перевірка проведена безпідставно.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, 10.12.2008 року було проведено перевірку дотримання субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, про що складено акт № 0596/21/22/23/32991687 від 10.12.2008 року. Під час перевірки було зафіксовано ряд порушень а саме:

- роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії;

- роздрібна торгівля алкогольним напоями за цінами нижчими від встановлених максимальних роздрібних цін на алкогольні напої;

- роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробником;

- не оприбутковано готівку що надходить до каси, відсутні записи про облік готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

На підставі зазначених порушень, заступником начальника Н.Воронцовської МДШ прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2008 року № 0001152301 на суму 2511,00 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2008 року № 0001162301 на суму 1000,00 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2008 року №0001172301 на суму 1000,00 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2008 року №0001182301 на суму 1700,00 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990 року (далі Закон № 509) органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з частиною 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин перелічених у підпунктах 1-9 частини 6 статті 11-1 Закону № 509.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'', "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною 1 статті 15 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про РРО) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно зі статтею 16 Закону про РРО контролюючи органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з підпунктами 5-9 статі 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідного рішення суду.

Виходячи з положень нормативних актів, викладених вище, перевірки щодо контролю порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вважаються також: позаплановими (ч. 7 ст. 11-1 Закону № 509). Однак враховуючи положення ч. 2 статті 16 Закону про РРО позапланово така перевірка може проводитися лише на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідного рішення суду.

Враховуючи співвідношення загальної та спеціальної норми права застосуванню підлягає спеціальна. Закону про РРО є спеціальною нормою по відношенню до Закону № 509 з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. До того ж, норми Закону про РРО не містять в собі вимог щодо попередження суб'єкта підприємницької діяльності про майбутню перевірку.

Таким чином, зазначені перевірки, за загальним правилом, мають проводитися у плановому порядку, тобто мають бути включені до плану-графіку перевірок органу державної податкової служби, позапланово - якщо вони не внесені до плану-графіку та з урахуванням вимог Закону про РРО.

Планові перевірки, передбачені статтею 11-1 Закону № 509, які являються виїзними, мають на меті перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не пов'язаної з нарахуванням і сплатою податків. Тому положення статті 11-1 Закону № 509, які встановлюють порядок проведення планових виїзних перевірок не можуть регулювати перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). При цьому, здіснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків проводиться з урахуванням статті 11-2 Закону № 509.

На виконання вимог ст. 11- 2 Закону № 509 посадовим особам відповідача вручені направлення № 000437/237 від 08.12.2008 року на імя ОСОБА_5, № 000437/237 від 08.12.2008 року на імя ОСОБА_6, (акт перевірки а.с. 6), які безпосередньо приймали участь у перевірці.

Ненадання платнику податків для ознайомлення під розпис перевіряючими наказу про проведення перевірки є формальним порушенням вимог частини першої статті 112. Разом з тим, наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Чого робітниками позивача не було зроблено. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій перевіряючих інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного наказу та направлень, в рамках та на підставі положень Законів України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Повідомлення-рішення Нововоранцовської МДПІ, як юридична форма акта державного органу - є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єкта цих відносин - Позивача.

В свою чергу, Акт перевірки лише фіксує правопорушення, є носієм інформації про правопорушення та не носить обов'язковий характер акту державного органу.

Відносно винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6211,00 грн. Посилання позивача на те, що він не мав змоги спростувати зазначені в Акті перевірки порушення судом не приймаються. Оскільки в Акті перевірки зазначено, що для ознайомлення з матеріалами перевірки, надання вмотивованих пояснень щодо фактів, викладених в Акті, було надано 3-х денний термін для прибуття до податкового органу та надання спростовуючу інформацію. Даним правом позивач не скористався, доказів по вчиненню таких дій суду позивачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Херсонський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Кубань»на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року по справі № 2-а-2540/09/2170, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року по справі за позовом фермерського господарства «Кубань»до Нововоранцовської міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль