Постанова № 14643876, 23.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р. Справа № 2-а- 15772/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

представника позивача Нагорного Є.Ф.,

представника позивача Дядейка О.О.,

представника відповідача Часника А.М.,

розглянувши у відкритому судовому м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення-рішення №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, що податковим повідомленням-рішенням №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року позивачу було визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 208891,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 160685,00 грн. та за штрафними санкціями 48206,00 грн.). Підставою для прийняття вказаного повідомленням-рішенням був акт перевірки №1015/18/35314646 від 17.08.2010 року, висновки якого, на думку позивача не відповідають дійсним обставинам, оскільки в акті зроблено висновок про нікчемність операцій поставки товарів (робіт, послуг) з контрагентом ПП ВКФ "Віколі" від якого позивачем було отримано податкові накладні, за якими було задекларовано податковий кредит з ПДВ за травень 2010 року на загальну суму 160685,44 грн. Вказаний контрагент позивача не задекларували відповідних сум податкових зобов'язань, а тому позивач не мав права декларувати податковий кредит за вказаними операціями. Позивач вважає хибним висновок відповідача про нікчемність згаданих операцій, а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року.

Відповідачем були надані письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що

згідно висновків акту перевірки №1015/18/35314646 від 17.08.2010 року визнані нікчемними правочини позивача з контрагентом ПП ВКФ "Віколі", свідоцтво платника ПДВ, якого анульоване 19.07.2010 року. Крім того, ПП ВКФ "Віколі" не подано декларації по ПДВ та додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість (розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за травень 2010 року. Даний факт свідчить про відсутність на підприємстві трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, а тому правочини є нікчемними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав надані заперечення та просив в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову, письмові пояснення позивача та заперечення проти них, дослідивши наявні по справі докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", зареєстроване Красноградською районною державної адміністрацією Харківської області як юридична особа 08.02.2008 року за р/н №14631020000000364 та взяте на податковий облік в Красноградській міжрайонній податковій інспекції Харківської області 09.02.2008 року за №4756. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 19.02.2009 року №100099450, виданого Красноградською МДПІ.

17.08.2010 року Красноградською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" з питань своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП ВКФ "Віколі" за травень 2010 року, за результатами якої було складено акт №1015/18/35314646 від 17.08.2010 року.

Згідно висновків перевірки відповідачем встановлені порушення вимог чинного законодавства допущені позивачем, а саме: пп.7.2.3, п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі Закон "Про ПДВ") - в результаті занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму 160685,44 грн. Також на підставі ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України зроблено висновок про нікчемність правочинів здійснених ТОВ "Укрнафтогазресурс" з постачальником товару ПП ВКФ "Віколі".

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000011800/0 від 31.08.2010 року, яким позивачу було визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 208891,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 160685,00 грн. та за штрафними санкціями 48206,00 грн.).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано первинну скаргу, за результатами розгляду якої, відповідачем було прийняте рішення від 30.09.2010 року, яким податкове повідомлення-рішення №0000011800/0 від 31.08.2010 року залишене без змін, а скарга без задоволення, та відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000011800/1 від 06.10.2010 року.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням та подав до ДПА в Харківській області повторну скаргу, яка була залишена без розгляду.

Перевіривши, оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки, сума у розмірі 160685,44 грн., на яку на думку відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість, розрахована з 2 податкових накладних, отриманих позивачем від контрагента ПП ВКФ "Віколі".

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ПП ВКФ "Віколі" було укладено договір поставки від 03.05.2010 року на загальну суму 964112,62 грн. в т.ч. ПДВ 160685,44 грн. Проведення господарських операцій між контрагентом було підтверджено наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: податковими накладними, отриманими позивачем від контрагента - ПП ВКФ "Віколі": №450569 від 05.05.2010 року на суму 492529,03 грн. у тому числі ПДВ 98505,81 грн.; №200569 від 20.05.2010 року на суму 310898,15 грн. у тому числі ПДВ 62179,63 грн.

Зазначені податкові накладні, відповідають вимогам пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ", та були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки, про що зазначено в акті №1015/18/35314646 від 17.08.2010 року.

Також в акті перевірки зазначено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП ВКФ "Віколі" анульоване 19.07.2010 року, тобто після періоду за який провадилась перевірка травень 2010 року.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про ПДВ". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення вимог, що передбачені пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ПП ВКФ "Віколі" мав статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений субєкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".

Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У звязку з наведеним, суд вважає, що позивачем дотримані вимоги Закону "Про ПДВ" та правомірного включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПП ВКФ "Віколі".

Як зазначено в акті перевірки, ПП ВКФ "Віколі", з посиланням на ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій позивача з контрагентом ПП ВКФ "Віколі" через те, що вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підтвердження дійсності правочинів вчинених з ПП ВКФ "Віколі" позивачем були надані товарно-транспортні накладні: №521802 від 20.08.2010 року, №521804, №521812, №521811, №521810, №521809, №521808, №521807, №521806, №521805 від 05.05.2010 року, з яких вбачається, що на замовлення ПП ВКФ "Віколі" автопідприємством ФОП Стрелков М.О. було здійснено доставку до ТОВ "Укрнафтогазресурс" товару, що є предметом договору поставки від 03.05.2010 року, та зазначеного в податкових накладних №450569 від 05.05.2010 року та №200569 від 20.05.2010 року.

Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346.

Також позивачем, на підтвердження використання у власній діяльності, в сільськогосподарському підсобному господарстві, товару, придбаного за договором поставки від 03.05.2010 року, було надано копії матеріального звіту №№ 5, 6 за травень 2010 року, складених працівниками відповідача, а також копії дорожніх листків трактору №87 від 22.05.2010 року, №73 від 07.05.2010 року, №78 від 11.05.2010 року, №93 від 27.05.2010 року, №79 від 13.05.2010 року, №69 від 05.05.2010 року, №89 від 24.05.2010 року, №80 від 14.05.2010 року, №102 від 11.05.2010 року.

Крім того суд зазначає, що частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові зобовязання учасників правочину встановлюються податковим законодавством, а в межах правочину сторони набувають лише цивільних обовязків, в даному випадку обовязок позивача оплатити товар, (роботу, послуги) та обовязок його контрагентів поставити такий товар (роботу послуги). Тобто, податкові зобовязання, які виникають внаслідок вчинення правочину, лежать за межами цивільно-правового регулювання правочину.

Таким чином суд, приходить до висновку, що порушення контрагентом позивача податкових зобовязань, не впливає на юридичну силу правочину.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В ході розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вчиненні та прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкових повідомлень - рішень №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року, якими позивачу було визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 208891,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 160685,00 грн. та за штрафними санкціями 48206,00 грн.), належним чином не довів. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неспрямованість на реальне настання правових наслідків, правочинів, які відповідач вважає нікчемними.

Обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки №1015/18/35314646 від 17.08.2010 року як на підставу для складання та направлення позивачу податкових повідомлень-рішень №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані. .

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000011800/0 від 31.08.2010 року та №0000011800/1 від 06.10.2010 року про визначення податкового зобовязання ТОВ "Укрнафтогазресурс" з податку на додану вартість в сумі 208891,00 грн. у тому числі 160685,00 грн. за основним платежем та 48706,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Укрнафтогазресурс" судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 березня 2011 року.

Суддя Котеньов О.Г.