Постанова № 14643613, 07.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р. Справа № 2а-2042/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача Опанасенко І.Ю. Крейси Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства у м. Києві про визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, - ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача Криворізької митниці з позовними вимогами про: - визнання нечинним Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000332/1 від 18.12.2009 року;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/9/000845 від 18.12.2009 року;

- стягнення з Криворізької митниці (50075, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 20, код ЄДРПОУ 04879911) на користь Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) кошти на відшкодування шкоди, задані неправомірним рішенням субєкта владних повноважень у розмірі 36 657,69 грн.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 12 жовтня 2010 року отримано уточнення до позовної заяви Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», у якому викладено позовні вимоги про:

- визнання протиправним Рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000332/1 від 18.12.2009 року;

- стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 27 153,84 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 24262621) на користь Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 9503,85 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року в адміністративній справі №2а-2042/10/0470 допущено заміну первинного відповідача Криворізьку митницю, її правонаступником Дніпропетровською митницею.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Відкритим акціонерним товариством «Белшина», Республіка Беларусь, м. Бобруйськ було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1352/8941-37-09, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався здійснити поставку товару Позивачу, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у Специфікаціях до Контракту. 18.12.2009 року при митному оформленні партії товару Криворізькою митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000332/1, на підставі якого стосовно придбаного Позивачем у Постачальника товару 18.12.2009 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/9/000845, в якій зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з причини коригування митної вартості митним органом. При цьому, при обґрунтуванні Рішення і Картки відмови Відповідач-1 як на підставу зміни митної вартості товару посилався на Митний кодекс України, Постанову Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», Постанову Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.08 р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», цінову інформацію ЄАІС ДМСУ. Позивач не погоджується із прийнятим Відповідачем-1 Рішенням та винесеною ним Карткою відмови, оскільки вважає їх незаконними, а дії Відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси Позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 Дніпропетровська митниця, в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач 2 Головне управління державного казначейства у м. Києві судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та письмові пояснення, в яких зазначив, що є неналежним відповідачем по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2009 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана вантажна митна декларація №113050000/9/009659. Відповідно до зазначеної декларації до митного оформлення був поданий вантаж - шини розміром 33.00-51. Виробником товару заявлено: ОАО «Бєлшина» Білорусія.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України - принципи митного регулювання - визначено виключну компетенцію митних органів України щодо здійснення митної справи.

Отже, перевірка правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, - виключна компетенція митного органу.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього кодексу.

Перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, відповідно до положень постанови КМУ від 09.04.2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» митний орган здійснює шляхом:

- перевірки документів поданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких вже здійснено;

- застосування інших форм контролю, які передбачені митним кодексом України.

Отже, під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені, виявилось, що заявлена ціна товару - 8 250 дол. США за штуку, а шини цього ж виробника, цієї ж марки ввозились на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) за ціною 8 960 дол. США за штуку.

Згідно пункту 11 постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 року № 1766 для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний додаткові документи. Так, згідно пункту 11 Постанови митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів додаткові документи, а саме:

-прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;

-калькуляцію фірми виробника товару.

Згідно вимог даної Постанови декларанта ознайомлено з цим записом під підпис.

Крім того, згідно постанови КМУ № 1766 декларант може самостійно надати інші документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів.

Також, з декларантом проведено консультацію згідно вимог статті 267 Митного кодексу України, та повідомлено про можливість оформлення під гарантійні зобов'язання. Того ж дня, декларантом надані інформаційні листи та комерційну пропозицію, що являє собою листування між продавцем та покупцем. Згідно вимог Постанови 1766 перелік (реквізити) наданих декларантом документів зазначається в Декларації митної вартості та завіряється печаткою та підписом декларанта. Але в даному випадку декларант відмовився завіряти зазначений перелік печаткою. Отже, враховувати надані декларантом додаткові документи митний орган під час перевірки правильності визначення митної вартості не зміг.

Крім того, запропоновані до надання для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів документи, а саме: прейскуранти (прайс-листи) та калькуляцію надано не було.

На підставі вище викладеного, митним органом було винесено рішення визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000332/1 від 18.12.2009 року з використанням резервного методу відповідно до положень статті 273 Митного України.

Отже, в документах, а саме: в декларації митної вартості не відображено, що декларантом надано додаткові документи, що підтверджували б заявлену ним митну вартість товарів. Також декларант не скористався правом здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання згідно наказу Держмитслужби України «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» від 17.03.2008 року № 230, який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів, що дало б можливість уникнути простоїв вантажів та довести заявлену декларантом митну вартість товарів.

Стаття 273 Митного кодексу України (резервний метод) під час визначена вартості товарів застосована з наступних причин.

Частиною 5 статті 266 МКУ передбачено, що кожний наступний метод визначення митної вартості товару застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 268 МКУ передбачено, що при застосуванні другого методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

До цього ж, згідно частини 2 статті 13 МКУ передбачено обов'язок Держмитслужби України спрямовувати, координувати та контролювати діяльність митних органів щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видавати накази, організовувати та контролювати їх виконання.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

Розділом 5 Методичних рекомендацій передбачено: «5.1 При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. 5.4 У розумінні статті 268 МКУ митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 268 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу 2 статті 267 МКУ.».

Розділом 6 Методичних рекомендацій передбачено: «6.4 У розумінні статті 269 МКУ митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 МКУ та скоригована відповідно до вимог абзацу 5 статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 МКУ.».

Митницею при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів №113000006/2010/000332/1 від 18.12.2009 року використано інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ, та приймалась згідно зі статтею 273 МКУ, тобто за резервним методом.

Витяг з бази даних ЄАІС ДМСУ не містить інформацію про митну вартість ідентичних товарів, яка приймалась згідно зі статтею 267 МКУ та коригувалась відповідно до вимог абзацу 5 статті 268 МКУ чи абзацу 5 статті 269 МКУ та пунктів 5, 6, 7 абзацу 2 статті 267 МКУ.

Таким чином, митниця не мала правових підстав визначати митну вартість товару за другим, або третім методом, на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митна вартість яких визначалась за шостим методом.

Також, законодавством не надано визначення, в яких часових межах має «час експорту збігатися з часом експорту оцінюваних товарів або е максимально наближеним до нього» (години, дні, місяця, роки). Гнучке застосування другого та третього методів насамперед стосується термінів ввезення ідентичних та подібних товарів, можливості використання як основи для митної оцінки ідентичних чи подібних, вироблених не у країні, де виготовлені оцінювані товари.

Методи визначення митної вартості застосовуються послідовно. В даному випадку методи 2, 3 не можуть бути застосовані за неможливістю визначення терміну максимально наближеного часу. Для застосування методів 4,5 відсутня необхідна інформація.

В таких випадках, якщо митну вартість товарів неможливо визначити жодним з п'яти перших методів або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, - митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики за резервним (шостим) методом.

Шостий метод використовується шляхом гнучкого застосування п'яти попередньо розглянутих методів митної оцінки.

Тому, при визначенні митної вартості за рішенням № 113000010/2009/000332/1 від 18.12.2009 року був застосований шостий метод визначення митної вартості, відповідно до положень статті 273 МКУ.

Враховуючи зазначене, Відповідачем відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 року №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за №1562/11842, було видано Картку відмови у митному оформленні зазначеного товару за ВМД №113050000/9/000845 від 18.12.2009 року.

Отже, Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000332/1 від 18.12.2009 року є таким, що винесено на підставі вимог чинного законодавства, і тому не підлягає визнанню його протиправним.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державного Казначейства у м. Києві про визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 28 березня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова