Постанова № 14643608, 07.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. Справа № 2а-16545/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача Сіренко Т.М. Кекуатової Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсними податкових повідомлень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України з позовними вимогами про визнання недійсними податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 року № 130, № 131 про сплату 139 901, 77 грн., в тому числі: ввізне мито - 46 478, 99 грн., штрафні санкції 2 323, 95 грн., ПДВ - 86 760, 79 грн., штрафні санкції -4 338, 04 грн. скасувати у сумі 139901, 77 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот одна грн. 77 коп.). В обґрунтування позову зазначено, що 02 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» отримало податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 року № 130, 131 про сплату податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі разом із штрафними санкціями 91098, 83 грн., застосованих за порушення Закону України від 05.04.2001 року № 2371-111 «Про Митний тариф України», п. 4.3. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та мито на товар, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі разом із штрафними санкціями 48802, 94 грн., застосованих за порушення Закону України від 05.04.2001 № 2371-111 «Про Митний тариф України», виданих Дніпропетровською митницею на підставі Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та акту камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 27.10.2010 року № К52/10/110000000/0036942565.

Позивач вважає, що акт камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 27.10.2010 року № К52/10/110000000/0036942565 не відповідає дійсності та податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 року № 130, № 131 не відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що згідно з наказом Дніпропетровської митниці від 06.10.2010 року № 814 «Про проведення камеральної перевірки» посадовими особами митниці було проведено камеральну перевірку стану дотримання ТОВ «Компанія ЛПК» законодавства України при митному оформленні за вантажною митною декларацією від 04.06.2010 року № 110000011/2010/111696 товару «пристосування ортопедичні, включаючи медико-хірургічні пояси, бандажі та корсети, шини для фіксації шийних хребців. Виробник OPPO Medical Corporation. Країна виробництва - Тайвань.

Відповідач зазначає, що перевірка здійснювалась на підставі письмового розпорядження керівника митного органу і посадові особи митниці під час перевірки діяли в порядку і в межах, наділених законодавством. Тобто, відповідач вважає, що винесені на підставі акту № К52/10/110000000/0036942565 податкові повідомлення форми «Р» від 29.11.2010 року № 130, № 131 є правомірними і такими, що відповідають закону.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 06.10.2010 року № 814 «Про проведення камеральної перевірки» посадовими особами митниці було проведено камеральну перевірку ТОВ «Компанія ЛПК» (код ЄДРПОУ-36942565, юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лоцманська, буд. 25) з питань додержання вимог законодавства України при митному оформленні товару «пристосування ортопедичні» за вантажною митною декларацією № 110000011/2010/111696 від 04.06.2010 року.

Перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2010 року №SLPK-1 заявляло до митного оформлення, на ВМО № 1 Дніпропетровської митниці товар «пристосування ортопедичні, включаючи медико-хірургічні пояси, бандажі та корсети, шини для фіксації шийних хребців. Виробник OPPO Medical Corporation. Торговельна марка «ОТТО». Країна виробництва Тайвань.

В результаті перевірки складено акт камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 27.10.2010 року № К52/10/110000000/0036942565.

28 жовтня 2010 року ТОВ «Компанія ЛПК» отримало від Дніпропетровської митниці Державної Митної служби України для ознайомлення і підписання Акт № К52/10/110000000/0036942565 камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 27.10.2010 року із супровідним листом до вищезазначеного Акту. В акті Дніпропетровська митниця зазначає, що ТОВ «Компанія ЛПК» допустила методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування та розрахунку відповідного податкового зобовязання, яке виникло у платника податків за ВМД № 110000011/2010/111696 від 04.06.2010 року внаслідок невірної класифікації товару «прилади ортопедичні» при його декларуванні митному органу.

ТОВ «Компанія ЛПК» 03.11.2010 року (вих. № 32) подало до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України заперечення на Акт від 27.10.2010 року № К52/10/110000000/0036942565.

Проте, висновком на заперечення до акту камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи №17-10-2/8614 від 17 листопада 2010 року Дніпропетровською митницею були відхилені заперечення позивача, обґрунтовуючи це тим, що при складанні акту посадові особи Дніпропетровської митниці діяли у відповідності та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством.

02 грудня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» отримало податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 року № 130, 131 про сплату податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі разом із штрафними санкціями 91098, 83 грн., застосованих за порушення Закону України від 05.04.2001 року № 2371-111 «Про Митний тариф України», п. 4.3. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та мито на товар, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у сумі разом із штрафними санкціями 48802, 94 грн., застосованих за порушення Закону України від 05.04.2001 № 2371-111 «Про Митний тариф України», виданих Дніпропетровською митницею на підставі Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та акту камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 27.10.2010 року № К52/10/110000000/0036942565.

Суд не погоджується з висновком Дніпропетровської митниці, відображеним в акті перевірки та вважає, що податкові повідомлення від 29.11.2010 року № 130, 131 є незаконними та підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно до п.п. "б" п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Пункт 2.4 ст. даного Закону визначає, що це будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно із п. 10.4 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Абзацом 2 підпункту 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 року контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця згідно підпункту "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до п.п. "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року № 06-10/167 під терміном «методологічна помилка» слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи (аналогічна позиція висловлена в узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, повязаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 року).

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Зазначене відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 02.06.2009 року, справа № 21-474) та правовій позиції Вищого адміністративного суду України (постанова від 23.03.2010 року, справа № к-19658/08).

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки податкові повідомлення форми "Р" від 29.11.2010 року № 130, 131 були прийняті відповідачем не у спосіб та не у межах повноважень визначений законодавством.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсними податкових повідомлень задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 29.11.2010 року № 130, № 131 про сплату 139 901, 77 грн., в тому числі: ввізне мито - 46 478, 99 грн., штрафні санкції 2 323, 95 грн., ПДВ - 86 760, 79 грн., штрафні санкції -4 338, 04 грн. та скасувати у сумі 139901, 77 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот одна грн. 77 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30 березня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова