Постанова № 14643370, 29.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.03.11 Справа № 2/121

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Персей Агро», с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2011р.

у справі № 2/121

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»», м.Львів

до відповідача Фермерського господарства «Персей Агро», с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області

про стягнення 98706,93 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кравцова В.Є.

відповідача: не з’явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2011р. у справі № 2/121 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»та стягнуто з Фермерського господарства «Персей Агро»(77423, вул.Калуське шосе, 2А, с.Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34217403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(79057, м.Львів, вул.Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) –92361,34 грн. основного боргу, 2949,37 грн. інфляційних, 3396,22 грн. - 25% річних, 987,07 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що відповідача не було повідомлено про розгляд справи в Господарському суді Івано-Франківської області, чим порушено його процесуальні права; борг відповідача перед позивачем на час заявлення позову склав 79635,47 грн., а не 92361,34 грн., як вказано в позові, а відтак позивачем неправильно нараховано інфляційні та річні.

Відповідач участі представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом, про причини неявки не повідомив, пояснень з приводу апеляційної скарги не надав.

Відтак, виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»та Фермерського господарства «Персей Агро»укладено договір фінансового лізингу № 442/0708 від 27.07.2008р. Предмет лізингу передано Лізингоодержувачу згідно з актом прийому-передачі 14.08.2008р. (а.с.16).

Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.п.4.1, 4.3, 6.2 зазначеного договору Лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів (додаток № 3 до договору).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач порушив умови вказаного договору, в зв"язку з чим станом на 10.12.2010р. борг з лізингових платежів становив 92361,34 грн. за період з вересня 2010р. по листопад 2010р.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 174 ГК України, передбачено, що господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 ЦК України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно з ст.526 ЦК України ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач доказів оплати лізингових платежів в сумі 92361,34 грн. не подав, наявності боргу не спростував.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням повинен сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відповідно до п.9.2 договору - 25% річних. Відтак, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з 15.09.2010р. по 15.11.2010р. - 2949,37 грн., а також 25 % річних за той самий період - 3396,22 грн.

Розмір суми заборгованості перевірений судом, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Як зазначив позивач в запереченні на апеляційну скаргу, 25.11.2011р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, відповідачем було сплачено позивачу 92361,32 грн. основного боргу по лізингових платежах, в підтвердження чого позивач подав довідку.

Доводи апелянта про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Івано-Франківської області спростовується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвал господарського суду від 17.12.2010р., від 05.01.2011р., від 27.01.2011р. (а.с.2 ,33, 46). А відтак, відповідач не був позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 ГПК України. Однак, цього не зробив. Тому, виходячи з приписів ст.75 ГПК України, місцевий господарський суд не був позбавлений права розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких було достатньо для вирішення спору по суті.

Відтак, з огляду на вищевстановлене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов в повному обсязі.

Тому виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Отже, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2011р. у справі № 2/121 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства «Персей Агро», с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.