Постанова № 14643230, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011                                                                                           № 52/441

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інтер-Ассіст"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2010

у справі № 52/441 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Фармація Запоріжжя"

до                                                   ТОВ "Інтер-Ассіст"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 56511,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року по справі №52/441 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя» до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ассіст» про стягнення 56511,10 грн. – задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.12.2010 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року відновлено ТОВ «Інтер-Ассіст» строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну ТОВ «Фармація Запоріжжя» вважає апеляційну скаргу ТОВ «Інтер-Ассіст» необґрунтованою та безпідставною, просить апеляційний господарський суду залишити її без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 16.03.2010 року, представник ТОВ «Фармація Запоріжжя» заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Інтер-Ассіст» без задоволення.

ТОВ «Інтер-Ассіст» будучи належним чином повідомлене про день та час розгляду справи в судове засідання 16.03.2011 року представник не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року про відновлення строку на подання апеляційної скарги та призначення справи до розгляду направлено ТОВ «Інтер-Ассіст» 05.03.2011 року за його поштовою адресою, яка зазначена самим же скаржником в апеляційній скарзі, а саме: м. Київ, вул. Фрунзе, 13-Є. Зазначені документи отримані скаржником 09.03.2011 року про що, свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 142).

Також, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 3.6 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Участь в судовому засіданні 16.03.2011 року ТОВ «Інтер-Ассіст», судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ассіст» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя» (виконавець) було укладено договір про медикаментозне забезпечення № 301, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання щодо забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення (медикаменти) клієнтів замовника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 12 (дванадцяти) місяців. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дня закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення, строк дії цього договору продовжується на наступні 12 (дванадцять) місяців (п.7.1 договору).

Згідно п.2.1.1. договору виконавець зобов’язаний на умовах цього договору забезпечувати клієнтів медикаментами, що зареєстровані в Україні, тільки на підставі наданої клієнтом заявки на придбання медикаментів («страхового рецепту»), завіреної особистою печаткою лікаря та виписаної на фірмовому бланку замовника, за формою, вказаною в додатку № 1 до цього договору або заявки на доставку та видачу медикаментів складеної за формою, вказаною в додатку № 2 до цього договору, отриманої від замовника за допомогою факсимільного або електронного зв’язку.

Відповідно до п.2.1.5 договору виконавець зобов’язаний до 5 (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику документи – рахунок-фактуру, акт наданих послуг, складений за формою, вказаною в додатку № 3 до цього договору, копії заявок (п.2.1.1 договору) та реєстр відпущених медикаментів, відпущених клієнтам у звітному місяці; їх прізвище, ім’я та по-батькові; номер посвідчення, номер заявки (п.2.1.1 договору); дату видачі медикаментів; вартість кожного з медикаментів; загальна сума, яка має бути оплачена замовником по кожному з медикаментів, та інші відомості передбачені в додатку 4 до цього договору.

Виконавець щомісяця оформлює звітні документи, вказані у п.2.1.5 цього договору та надає їх одним комплектом замовнику, не пізніше 5 (п’ятого) числа місяця наступного за звітним. Оплата рахунку замовником здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту одержання від виконавця належним чином оформлених документів (п.3.1 договору).

Згідно з п.2.3.1 договору, замовник зобов’язаний вчасно сплачувати вартість медикаментів, що були надані виконавцем клієнтам відповідно до умов цього договору.

На виконання умов договору позивач взяті на себе зобов’язання з надання послуг виконав належним чином, а відповідач в свою чергу не оплатив отримані послуги в зв’язку з чим за ТОВ «Інтер-Ассіст» утворилась заборгованість перед ТОВ«Фармація Запоріжжя» у сумі 56511,10 грн.

Як зазначалося вище у жовтні 2010 року ТОВ«Фармація Запоріжжя» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Інтер-Ассіст» про стягнення 56511,10 грн. заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором про медикаментозне забезпечення № 301 від 03.08.2009р. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з висновком суду першої інстанції про задоволення позову погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на виконання умов договору позивач згідно наданих відповідачем заявок у період з грудня 2009 року по березень 2010 року забезпечив клієнтів позивача медикаментами на суму 56511,10 грн. Даний факт підтверджується заявками, реєстрами відпущених медикаментів та актом надання послуг за даним договором від 31.12.2009 року, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, господарським судом міста Києва також правильно був встановлений факт надсилання відповідачу комплекту звітних документів згідно п.2.1.1 та п. 3.1 договору.

Так, листом № 01-87 від 09.06.2010 року ТОВ«Фармація Запоріжжя» відповідно до умов договору направило відповідачу оригінали документів, а саме: акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2010 року, реєстри відпущених медикаментів №1, №2, №3, акти наданих послуг від 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, рахунки-фактури № О-00000120 від 05.04.2010 року, № О-00000101 від 05.03.2010 року, № О-00000052 від 04.02.2010 року, № О-00000003 від 06.01.2010року для сплати TOB «Інтер-Ассіст» за договором № 301, копії заявок на придбання медикаментів («страхові рецепти»), відповідно до актів наданих послуг від 31.01.2010 року, 28.02.2010 року, 31.03.2010 року до договору про медикаментозне забезпечення № 301 від 03.08.2009 року, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення № 3354 від 09.06.2010 року та описом вкладення у цінний лист.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач взяті на себе зобов’язання з надання послуг по договору виконав належним чином, а відповідач в свою чергу не оплатив отримані послуги в зв’язку з чим за скаржником утворилась заборгованість перед ТОВ«Фармація Запоріжжя» у сумі 56511,10 грн. Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, відповідачем не було подано доказів сплати зазначеної суми боргу позивачу.

Що стосується доводів скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було встановлено факту отримання відповідачем документів, які були надіслані позивачем та те, що ТОВ«Фармація Запоріжжя» не було здійснено заходів щодо врегулювання спору шляхом переговорів, колегія суддів апеляційного господарського вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як зазначалося вище позивачем було направлено відповідачу оригінали документів згідно п.2.1.1 та п. 3.1 договору про що свідчить фіскальний чек поштового відділення № 3354 від 09.06.2010 року та опис вкладення у цінний лист (а.с 11, 12).

Крім того, відповідно до ст. 10 ГПК України спори, які виникають при укладенні госпо дарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ«Фармація Запоріжжя» зверталось до ТОВ «Інтер-Ассіст» з листом про вирішення даного спору та погашення заборгованості по договору (а.с. 113).

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 року № 04-5/212 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і пре зидії Вищого господарського суду України та про визнання такими, що втратили чинність, роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України, п.3.9.1-1», передбачено, що відпові дно до Рішення № 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулю вання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З огляду на наведене вище слідує, що місцевим господарським судом правомірно прийнято даний позов до свого провадження, так як в судовому порядку підлягають розгляду позовні заяви, як такі, що ґрунтуються на визнаних претензіях позивача, так і позови, щодо вимог яких не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спо ру.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Інтер-Ассіст» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року, прийняте після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Інтер-Ассіст» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ассіст» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 52/441 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі №52/441 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 52/441 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.03.11 (відправлено)