Рішення № 14642908, 05.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2011 р.Справа № 11/5025/436/11 за позовом Приватного підприємства „РосІнМар”, м. Бар Вінницької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 24409,14 грн.

суддя Радченя Д.І.

представники сторін:

від позивача: Мельник Р.М. за дов. від 21.03.2011 р. № 25;

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні 05.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач - Приватне підприємство „РосІнМар”, м. Бар Вінницької області, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький, 24409,14 грн. заборгованості, у т. ч. 20000,00 грн. - заборгованість по видатковим накладним, 1067,31 грн. - інфляційні, 1579,50 грн. - штрафні санкції, 1762,33 грн. - пеня, яка, як вказує позивач, виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки товару №33/10 від 01.01.2010 р. Факт підтвердження поставки та отримання товару підтверджується :

- видатковою накладною № РН-0000414 від 30.07.2010 р.;

- видатковою накладною № РН-0000355 від 05.08.2010 р.;

- видатковою накладною № РН-0000455 від 27.08.2010 р.

Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між ПП „РосІнМар” (позивач) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач) укладено договір поставки №33/10 від 01.01.2010р. на поставку товару, за умовами якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобовязався виготовляти та систематично поставляти і передати у власність покупцю визначений договором товар, а Покупець зобовязався прийняти та своєчасно оплатити поставлений за цим договором товар.

П. 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору.

Згідно п. п. 2.2., 2.3. поставка товару здійснюється на підставі замовлення. Товар повинен бути поставлений покупцю на протязі трьох днів з моменту отримання замовлення покупця. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється визначається у накладних, які оформляються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковому та безготівковому порядку протягом 21 дня з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивачем згідно видаткових накладних: РН-000414 від 30.07.2010р., РН-000355 від 05.08.2010р., РН-000455 від 27.08.2010р. за довіреностями №0120 від 30.07.2010р., №0120 від 05.08.2010р. поставлено відповідачу воду мінеральну "Верхівська перлина" ємністю 1,5 літра в кількості 16200 одиниць по ціні 1,63 (ціна без ПДВ) на загальну суму 31590,00 грн.

Зобов'язання за договором, щодо оплати отриманого товару виконав частково на загальну суму 11590,00 грн. Часткове погашення заборгованості відповідачем проводилось в два етапи 16.09.2010р. - 5530,00 грн. та 14.01.2011р. - 6060,00 грн.

В результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 20000,00 грн.

Згідно п. п. 11.1., 11.2., 11.3. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність визначену договором та чинним законодавством України. За необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився. За прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За неналежне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1762,33 грн. за період з 20.08.2010р. по 11.02.2011р. та штраф в розмірі 1579,50 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу за період з вересня 2010р. по січень 2010р. включно інфляційних нарахувань в розмірі 1067,31 грн.

В звязку із невиконанням відповідачем зобовязань, позивач подав позов про стягнення з відповідача 24409,14 грн. в т.ч.: 20000,00 грн. основного боргу, 1762,33 грн. пені, 1579,50 грн. штраф, 1067,31 грн. індексу інфляції.

Окрім того позивачем заявлено до стягнення 4041,00 грн. витрат пов'язаних з юридичним супроводом справи в суді.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання за Договором та передав відповідачу товар на загальну суму 31590,00 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обовязку по його оплаті в строк встановлений Договором виконав частково на суму 11590,00 грн.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. (ст. 614 ЦК України).

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. п. 11.1., 11.2., 11.3. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність визначену договором та чинним законодавством України. За необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої покупець відмовився або ухилився. За прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальникові за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання.

Відповідач своєчасно зобов'язань за договором не виконав в зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1762,33 грн. пені та 1579,50грн. штрафу.

Проведеним перерахунком штрафних санкцій встановлено, що вони нараховані позивачем в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про стягнення останніх підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

На підставі цього позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача нараховано останньому 1067,31 грн. - нарахувань інфляції за період з вересня 2010р. по січень 2010р. включно, які підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Також, позивач, посилаючись на укладений між ним та ОСОБА_4 договір про надання юридичних послуг від 08.01.2011р. видатковий касовий ордер, платіжні доручення, тощо заявив вимогу про стягнення з відповідача 4041,00 грн. додаткових витрат.

Приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 48Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", згідно ст. 2 якого, адвокатом може бути особа,яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю таприйняла Присягу адвоката України.

Стаття 49 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що юридичні послуги були надані позивачу саме адвокатом.

З огляду на роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України "Про суміщення адвокатської та підприємницької діяльності" від 21.03.2008р., адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Матеріали справи свідчать про те, що правову допомогу позивачу було надано громадянином ОСОБА_4, який не є особою, послуги якої підлягають оплаті у порядку ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20000,00 грн. основного боргу, 1762,33 грн. пені, 1579,50 грн. штраф, 1067,31 грн. індексу інфляції.

В частині стягнення 4041,00 грн. витрат пов'язаних з юридичним супроводом справи в суді належить відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства „РосІнМар”, (вул. Соборна, 10 к. 2, м. Бар Вінницької області, код 34918635) 20000,00 грн. (двадцять тис. грн. 00 коп.) основного боргу, 1762,33 грн. (одна тис. сімсот шістдесят дві грн. 33 коп.) пені, 1579,50 грн. (одна тис. п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 50 коп.) штраф, 1067,31 грн. (одна тис. шістдесят сім грн. 31 коп.) індексу інфляції. 244,09 грн. (двісті сорок чотири грн. 09 коп.) витрат по оплаті державного мита та 202,49 грн. (двісті дві грн. 49 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 4041,00 грн. витрат пов'язаних з юридичним супроводом справи в суді відмовити.

СуддяД.І. Радченя

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею відповідно до ст. 85 ГПК України 08.04.2011 року.

Віддрук: 3 прим.: 1. - до справи; 2. - позивачу; 3. - відповідачу.