Рішення № 14642844, 01.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2011 р.

Справа № 1/18/5022-209/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О. при секретарі Дем"яновій І.І.

Розглянув справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Індекс-Банк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт плюс К", м. Збараж Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 1 088 888 грн. 88 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Панчук Світлана Василівна, представниця за довіреністю

відповідача: Гриб Олег Васильович, представник за довіреністю.

Публічне акціонерне товариство "Індекс-Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (надалі –Банк) звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт плюс К" (надалі –Товариство) 1 084 888 грн. 88 коп. боргу, відсотків і пені за кредитним договором.

Провадження по справі порушено ухвалою від 16 лютого 2011р. Ухвалами суду від 9 і 25 березня 2011р. розгляд справи відкладався, відповідно, на 25 березня і 1 квітня 2011р. з підстав, зазначених в ухвалах.

Відповідно до поданої 09 березня 2011р. представницею позивача заяви хід процесу фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідач 24.03.2011р. подав клопотання про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України. Клопотання було відхилене з підстав, зазначених в ухвалі суду від 25 березня 2011р.

Того ж 24.03.2011р. відповідач подав до суду заяву про витребування доказів. Суд прохання про витребування доказів відхилив з підстав, зазначених в ухвалі від 25 березня 2011р.

31 березня 2011р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним. При цьому, заява була подана після того, як суд приступив до розгляду справи по суті в судовому засіданні 25 березня, про що свідчить звукозапис судового засідання. Крім того, до зустрічної заяви додано доказ сплати державного мита в розмірі 17 гривень. Відповідно до підпункту б) пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень. Таким чином, зустрічну позовну заяву слід визнати такою, що подана без доказів сплати державного мита у встановленому розмірі. Виходячи з вищенаведеного і керуючись статтями 22, ч.5 статтею 60, статтею 63, ч.1, п.4 суд в судовому засіданні 1 квітня ухвалив повернути зустрічну позовну заяву без розгляду і видати довідку про повернення сплаченого державного мита з бюджету.

Суть справи:

07 серпня 2008р. між Банком як кредитором і Товариством як позичальником був укладений кредитний договір №41/08-КЛ (надалі –Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Банк відкрив позичальнику відновну кредитну лінію у розмірі 100000 доларів США (п.1.1. Кредитного договору). Кожне надання кредиту повинно було супроводжуватися клопотанням позичальника (там же). Кредитна лінія мала "функціонувати" з 07 серпня 2008р. до 06 серпня 2009р. (п.1.2. Кредитного договору). Розмір кредитної лінії поступово зменшувався з тим, щоб на 06.08.2009р. дорівнювати нулю (там же). Відсоткова ставка встановлювалася на рівні 15 річних (п.1.4. Кредитного договору). Сплата відсотків мала відбуватися щомісячно, не пізніше останнього банківського дня поточного місяця (п2.9. Кредитного договору).

Кредит був фактично наданий 23 травня 2007р., що підтверджується наступними обставинами. 8 серпня 2008р. директор Товариства Адамович Р.М. звернувся до Тернопільської дирекції Банку з клопотанням (в матеріалах справи), в якому просив перерахувати кредитні кошти по кредитному договору №41/08-КЛ в сумі 100000 дол. США на рахунок 29000840000501 з метою конвертації в національну валюту для подальшої оплати за будівельні матеріали. Так була виконана вимога п.1.1. Кредитного договору про надання кредитних коштів після надходження клопотання позичальника. Того ж 8 серпня 2008р. Товариство доручило Банку продати іноземну валюту під кодом 840 –долари США –в сумі 100000, про що свідчить заява про продаж іноземної валюти від 08 серпня 2008 року. Відповідно до цієї заяви, валюту слід було списати з кредитного рахунку №29000840000501, тобто, з того самого рахунку, на які були зараховані кредитні кошти. Внизу заявки стоїть відмітка "100000,00 дол. США продано на МВРУ 08.08.08р.", і штамп Банку. Заявку на продаж валюти з кредитного рахунку з відміткою про виконання суд розглядає як прямий доказ надання кредиту. Крім того, про те, що кредит дійсно був наданий свідчить той факт, що позичальник перераховував Банку кошти на сплату відсотків. Про це свідчать підписані позичальником і виконані Банком заявки про купівлю іноземної валюти і платіжні доручення в іноземній валюті від 29 серпня, 30 вересня, 31 жовтня, 08 грудня, 30 грудня 2008 року і 03 лютого 2009р. В заявах, в графі "підстава купівлі іноземної валюти", зазначено: "Кредитний договір №41/08-КЛ від 07.08.2008", "Сплата % за користування кредитом зг. кред. дог. №41/08-КЛ від 07.08.2008р.", "Погашення % за користування кредитом зг. кр. дог. №41/08-КЛ від 07.08.2008". Підписання цих документів позичальником і надання їх до Банку на виконання свідчить про намір позичальника виконувати умови Кредитного договору, зокрема, щодо сплати відсотків. Оскільки неможливо припустити, що позичальник платив би відсотки, якщо б кредит не був наданий, остільки суд визнає факт надання кредиту достовірно встановленим.

Як встановлено на підставі згаданих заявок і платіжних доручень, а також на підставі розрахунку заборгованості по кредиту (надалі –Розрахунок), позичальник сплачував відсотки регулярно до січня 2009р. і ще один раз 30.04.2009р. Основної суми заборгованості він взагалі не повернув, за винятком 99 американських центів. Не сплачував позичальник і пені.

Беручи до уваги п.2.10. Кредитного договору, Розрахунок, стягненню підлягають 99999,01 доларів США наданих кредитних коштів, 25 624,76 дол. США прострочених відсотків за користування кредитом і 1 291,65 дол. США нарахованих відсотків станом на 09.02.2011р.

У випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язався сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідно непогашеного платежу за кожен день прострочення (п.4.1. Кредитного договору). Враховуючи положення статей 546-549 ЦК України, статей 231, 232 ГК України, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", беручи до уваги Розрахунок, стягненню підлягає 76 545,87 гривні в якості пені за період з 01.08.2010р. до 31.01.2011р.

При перерахунку сум заборгованості в національну валюту –гривню –застосовувався курс 1 ам. дол. = 7,94 гривні, який підтверджено довідкою заступника директора відділення "Вінницька міжрегіональна дирекція" ПАТ "Індекс-банк" і копіями першої шпальти газети "Урядовий кур'єр" за 1 лютого 2011р.

Відповідач заперечує проти позову. В заяві про припинення провадження по справі, поданій до суду 21 лютого 2011р., посилається на ту обставину, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже вирішено Тернопільським міськрайонним судом. Крім того, в зустрічній позовній заяві, яку суд приймає як відзив на первісний позов, просить визнати недійсним Кредитний договір, посилаючись на відсутність повноважень директора Товариства на підсисання цього договору. Ці доводи відповідача спростовуються наступним:

1. В заяві про припинення провадження по справі від 21 лютого 2011р. відповідач посилається на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 червня 2010р. Цим рішенням задоволено позовні вимоги акціонерного товариства "Індустріально-експортний Банк" до кількох відповідачів, серед яких –товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт плюс К". Підставою того позову був, поміж інших, і кредитний договір №41/08-КЛ від 07.08.2008р. Відповідач в заяві від 21.02.2011р. зазначав, що рішення по справі №2-3815/10 "не було скасоване, а тому провадження у справі повинно бути припиненим а позовна заява повинна бути залишеною без розгляду". Однак, це твердження не відповідає дійсності. В матеріалах справи міститься ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2010р. В ухвалі, зокрема, говориться:

Рішення Тернопільського від 30 червня 2010р. в частині солідарного стягнення суми заборгованості з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт плюс К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременецька кераміка" в користь Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" скасувати і в цій частині провадження у справі закрити.

Відповідно до статті 319 Цивільного процесуального кодексу України ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Відтак, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010р. –скасоване.

Таким чином, на час вирішення цієї справи не існує рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Підстав для припинення провадження по справі в силу п.2 ч.1 статті 81 ГПК не існує.

2. Як зазначається в зустрічній позовній заяві, до Товариства на час укладення Кредитного договору входило 4 учасники. Відповідно до п.7.11 Статуту Товариства на його директора, який підписав Кредитний договір, було покладено обов'язок "управління поточною діяльністю Товариства". Питання укладення кредитного договору відповідач вважає "квінтесенційним", чи таким, що віднесено до "головних напрямків діяльності Товариства, оскільки укладення подібного роду договорів тягне за собою зобов'язання за якими Товариство відповідає усім йому належним майном та активами". З цього робиться висновок, що питання укладення Кредитного договору мало вирішуватися зборами учасників. З цим висновком погодитися не можна.

Поняття "квінесенційне питання" не вживається в законодавстві. З цієї причини суд не може його застосовувати при вирішенні справи, тим більше, що сам відповідач не дає пояснення його значення. З приводу того заперечення, що укладення Кредитного договору тягне за собою відповідальність усім належним Товариством майном суд зазначає, що теж саме можна сказати про будь-який інший укладений Товариством договір. Було б практично недоцільно і законодавчо необґрунтовано обмежувати директора товариства в праві укладати всі і будь-які договори. Власне, для цього директор і обирається, щоб позбавити учасників товариства необхідності збиратися для вирішення великої кількості щоденних питань діяльності товариства. Відповідно до п.7.13. Статуту ТзОВ "Еліт плюс К" директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів. Ця компетенція, визначена п.7.5. того ж статуту, не включає укладення кредитних договорів, та і будь-яких інших договорів взагалі.

У судовому засіданні 1 квітня представник відповідача зіслався в обґрунтування свого заперечення про перевищення директором своїх повноважень на статтю 98 Цивільного кодексу України. Однак, як видно з тексту частини 2 цієї статті, вона стосується, зокрема, порядку прийняття господарським товариством рішень про відчуження свого майна. За Кредитним договором Товариство жодного майна не відчужувалося. Стаття 98 ЦК не може тут застосовуватися.

Нарешті, відповідач посилається на статтю п.2 ст. 203 ЦК –"особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності". Ця стаття непрямо відсилає до іншої –статті 92 ЦК "Цивільна дієздатність юридичної особи". Відповідно до ч.3 статті 92

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обставини.

Стосовно до даної справи ч.3 ст. 92 ЦК України означає, що саме Товариство зобов'язане довести, що Банк знав про те, що його, Товариства, директор діяв з перевищенням повноважень. Доказів такої поінформованості з боку Банку відповідач не надав. Відтак, суд не може погодитися з доводом відповідача про укладення Кредитного договору з перевищенням повноважень.

При таких обставинах, позовні вимоги в розмірі 794492,13 гривень заборгованості по кредиту, 213850,88 гривень заборгованості по відсотках і в розмірі 76545,87 гривні пені підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені і підтверджені матеріалами справи.

Державне мито в розмірі 10848,87 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 гривні на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Плюс К", 47302, м.Збараж Тернопільської області, вул. Данила Галицького, будинок 56 (ідентифікаційний код 35068921) на користь публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", 01004, м.Київ, вул. Пушкінська, будинок 42/4 (ідентифікаційний код 14361575) 794492 (сімсот дев'яносто чотири тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 13 коп. основного боргу, 213850 (двісті тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 88 коп. відсотків, 76545 (сімдесят шість тисяч п'ятсот сорок п"ять) грн. 87 коп. пені, 10848 (десять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 86 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. рівно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом десяти днів з дня складення повного тексту цього рішення сторони, третя особа мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2011р.

Суддя Ю.О. Чопко