Рішення № 14642523, 29.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11 Справа№ 5015/1015/11

За позовом: ВАТ „Львівобленерго", м. Львів

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Львів;

Про: стягнення 10448,68 грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Свідрик Г.Р. предст. (дов.№ 502-6100/2 від 29.12.2010р.)

Відповідача: не зявився;

Представнику роз'яснено права та обов'язки у відповідності до вимог ст. ст. 20,22 ГПК України, відводу щодо складу суду не поступало.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ВАТ „Львівобленерго", м. Львів до відповідача Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 6674,58 грн. боргу за електроенергію, 891,42 грн. - 3% річних та 2882,68 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

Обставини справи:

Ухвалою Господарського суду від 28.02.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2011р. Розгляд справи відкладався до 29.03.2011р., з причини неявки відповідача в судове засідання.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

29.03.2011р. в судове засідання позивач подав усі документи витребовувані Ухвалою суду від 28.02.2011р.

Розгляд справи двічі відкладавсі, про що свідчать відповідні ухвали суду, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання двічі не зявився, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог по суті не заперечив, правом на захист своїх прав не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (ухвала надсилалась на адресу відповідача рекомендованим листом).

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

28.01.2004р. між ВАТ “Львівобленерго” (Позивачем) укладено договір №66894 про постачання електричної енергії з СПД-ФО ОСОБА_2 (Відповідачем).

За умовами договору енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобовязаний оплачувати за спожиту електроенергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

Порушуючи умови договору, відповідач не оплатив за спожиту електроенергію. Так, за період з 01.02.2009р. до 01.02.2011р. заборгованість за спожиту електроенергію становить 6674,58грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України відповідачу нараховано три проценти річних від простроченої суми в розмірі 891,42 грн. та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції в розмірі 2882,68грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно із вимогами ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, при цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема - договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно статті 175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем відповідно до умов договору було здійснено постачання електроенергії з 01.02.2009 року до 01.02.2011 року на суму 6674,58 грн. Заперечень щодо заявленої суми боргу чи доказів її погашення відповідач не надав, відтак в цій частині заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання(неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач прострочив виконання зобовязання по Договору №66894 від 28.01.2004 року, відтак позивачем правомірно нараховано три проценти річних від простроченої суми в розмірі 891,42 грн. та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції в розмірі 2882,68 грн., відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, шо підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати слід віднести на відповідача, в порядку ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись вимогами ст.ст. 2, 33, 43, 47-1, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) - 6674,58 грн. основного боргу, 891,42 грн. - 3% річних та 2882,68 грн. інфляційних нарахувань, 104,48 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя