Рішення № 14642145, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/8723.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 11714,68 грн. в порядку регресу

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Мартинюк О.С. - представник за довіреністю від 12.01.2011 р.

Від відповідача - Стовбир О.О. - представник за довіреністю № ГО-10/299 від 29.12.2010 р.

У судовому засіданні 23.03.2011 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 11714,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2011 порушено провадження у справі №47/87, розгляд якої призначено на 09.03.2011.

Ухвалою від 09.03.2011, у зв??язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 23.03.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 23.03.2011 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено позивачу в порядку регресу 11714,68 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2011 надав суду витребувані ухвалами від 22.02.2011 та 09.03.2011 документи, в тому числі відзив на позовну, в якому не погоджується з заявленим позивачем розміром страхового відшкодування в 11714,68 грн. оскільки фактично було відшкодовано 9097,31 грн. та не визнає випадок, який стався 29.05.2009 страховим, оскільки відсутні підтверджуючі документи на керування ОСОБА_1. забезпеченим транспортним засобом на законних підставах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2009 між ЗАТ «УСК «Княжа», як страховиком, правонаступником якого є позивач - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», та громадянином ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено Комплексний договір № 06/02-052660 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) (далі-Договір № 06/02-052660 страхування транспортного засобу від 21.01.2009), згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням зазначеним у договорі транспортним засобом марки «FORD Focus C 307», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП (п. 13.1).

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування міста Кіровограда № 301 від 01.06.2009, 29.05.2009 по пр. Училищному в м. Кіровоград сталася ДТП за участю транспортного засобу «FORD Focus C 307», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_2 під його керуванням та транспортного засобу «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, під керуванням гр. ОСОБА_1.

Відповідно до Постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.07.2009 по справі № 3-2646/09, гр. ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді сорока годин громадських робіт.

Згідно з рахунком фактурою № АМ-0000330 від 01.06.2009, складеною ТОВ «Автомир-Кіровоград», вартість деталей та робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля «FORD Focus C 307», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_5 складає 18099,45 грн.

Відповідно до страхового акту № 132729920-1, затвердженого Начальником Управління врегулювання випадків з автострахування у регіонах України ЗАТ УСК «Княжа»Масина С.А. 03.08.2009 та розрахунку № 132729920-1 розміру страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу «FORD Focus C 307», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 29.05.2009 по пров. Училищному в м. Кіровораді за участю застрахованого автомобіля, що належить гр. ОСОБА_2. та транспортного засобу «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, що належать ОСОБА_3, під керуванням гр. ОСОБА_1., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9091,31 грн., які виплачені страхувальнику гр. ОСОБА_2. згідно платіжного доручення № 14737 від 03.09.2009.

Згідно полісів загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 7332225 від 21.01.2009 та ВС № 7332226 від 21.01.2009, між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договора загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 22.01.2009 по 21.01.2010, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 51 000 грн. (по кожному полісу), забезпечені транспортні засоби автомобіль «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «НОМЕР_3», державний номерний знак НОМЕР_4, розмір франшизи 0,00 грн.

17.02.2010 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 947 від 16.02.2010 з вимогою сплатити на користь позивача в порядку регресу суму заборгованості в розмірі 11714,68 грн., яку відповідач, відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення поштової установи, отримав 19.02.2010.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що 21.01.2009 між громадянином ОСОБА_2, як страхувальником та ЗАТ «УСК «Княжа», як страховиком, правонаступником якого є позивач - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»було укладено Комплексний договір № 06/02-052660 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО),

згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням зазначеним у договорі транспортним засобом марки «FORD Focus C 307», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 29.05.2009 по пр. Училищному в м. Кіровораді за участю транспортного засобу «FORD Focus C 307», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_5, що належить гр. ОСОБА_2 під його керуванням та транспортного засобу «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «НОМЕР_3», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, під керуванням гр. ОСОБА_1. відбулось пошкодження автомобілів, а громадянина ОСОБА_1. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124, ч.1. ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07.07.2009 по справі № 3-2646/09.

На виконання умов укладеного комплексного договору № 06/02-052660 добровільного страхування транспортного засобу від 21.01.2009 та на підставі страхового акту № 132729920-1, пошкодження транспортного засобу марки «FORD Focus C 307», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_5 внаслідок ДТП, яке сталося 29.05. 2009 по пр. Училищному в м. Кіровораді за участю застрахованого автомобіля під керуванням власника ОСОБА_2. та автомобіля «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «НОМЕР_3», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_1. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9 091,31 грн., які виплачені страхувальнику ОСОБА_2. згідно платіжного доручення № 14737 від 03.09.2009.

В свою чергу, оскільки автомобіль «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 та причеп «НОМЕР_3», державний номерний знак НОМЕР_4 є джерелом підвищеної небезпеки, якими під час ДТП керував водій ОСОБА_1. і зазначений автомобіль з причепом належить ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача в обсязі 51000,00 грн. згідно полісів загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС № 7332225 від 21.01.2009 та ВС № 7332226 від 21.01.2009 виник обовязок відшкодувати в порядку регресу виплачену позивачем суму страхового відшкодування в розмірі 9 091,31 грн, а тому суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 091,31 грн.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків саме в розмірі 9 091,31 грн грн., по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), зокрема сплата позивачем 9 091,31 грн., а по-третє: наявний причинно-наслідковий звязок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків в розмірі 9 091,31 грн грн., право на відшкодування яких позивач має в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 11 714,68 грн. суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, однак такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 9 091,31 грн., оскільки сума в 2 623,37 грн. не підлягає відшкодуванню в порядку регресу страховиком, так як згідно ст.ст. 10, 21 Закону України «Про страхування»сплата страхових платежів є обов?язком страхувальника у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п.12. Договору № 06/02-052660 страхування транспортного засобу від 21.01.2009, тобто носить договірний характер між позивачем та ОСОБА_2

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо ненадання позивачем доказів того, що гр. ОСОБА_1. керував транспортним засобом марки «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3 на законних підставах, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем в силу вимог ст. 33 ГПК України не доведено протилежне, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про притягнення гр. ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності в звязку з керуванням транспортним засобом марки марки «КАМАЗ-5320», державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом «НОМЕР_3», державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3 без належних на те правових підстав.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 9091,31 грн. страхового відшкодування. Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: 03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 65) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: 04050 м. Київ, вул. Глибочицька, 44) суму страхового відшкодування в розмірі 9091 (девять тисяч девяносто одна) грн. 31 коп., а також 90 (девяносто) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині прозову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 28.03.2011