Рішення № 14642133, 22.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/6922.03.11 За позовом прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро»

Про стягнення 66179,04 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від прокуратури:          Коваль О.М.           (посвідчення № 339 від 20.10.10)

Від позивача:           Чайка Т.В. –          представник за довіреністю № 14/20-57-11

від 14.01.2011

Від відповідача:           не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі ВАТ «НАК «Украгролізинг»з позовом до відповідача про стягнення з останнього загалом 66179,04 грн., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 справу Господарського суду Київської області прийнято до свого провадження під № 47/69, призначено розгляд справи на 02.03.2011.

В судовому засіданні 02.03.2011 представник позивача надав суду документи, що вимагалися ухвалою від 09.02.2011, а також додаткові письмові пояснення з уточненням розміру позовних вимог та відповідними розрахунками.

Ухвалою від 02.03.2011 розгляд справи № 47/69 було відкладено на 22.03.2011.

В судовому засіданні 22.03.2011 представник позивача позовні вимоги з уточненнями від 01.03.2011 підтримав в повному обсязі, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, мотивуючи тим, що 09.06.2009 ухвалою Господарського суду Київської області затверджено мирову угоду у справі в справі № 20/89, яка укладена між позивачем та відповідачем про зобов’язання відповідача повністю погасити суму заборгованості, яка виникла у останнього перед позивачем, у строк до 20.05.2010. Оскільки відповідач взяті на себе зобов’язання у строк, передбачений затвердженою мировою угодою виконав частково, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача несплаченої суми заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних.

Відповідач своїх представників в судові засідання 02.03.2011, 22.03.2011 - не направив, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, яка відповідає даним, зазначеним в довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одержаної на запит Господарського суду Київської області, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 09.02.2011 та від 02.03.2011 не виконав, відзиву на позовну заяву, клопотань та пояснень по суті спору через канцелярію Господарського суду м. Києва - не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось і ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.03.2011 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 09.06.2009, судом було затверджено мирову угоду у справі № 20/89, яка була укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро»та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Згідно з умовами вказаної мирової угоди відповідач визнав, що його заборгованість перед позивачем на момент укладення мирової угоди складає 185813,90 грн. та зобов’язався в повному обсязі погасити суму заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в строк до 20 числа кожного місяця фіксованими платежами по 15484,50 грн. в червні та липні 2009 (2 місяці), по 15484,49 грн., в серпні 2009 і до 20 травня 2010 року (10 місяців) включно. Відповідно до довідки Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» про проведення перевірки надходжень від відповідача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за укладеною між сторонами мировою угодою від 09.06.2009, позивачем встановлено, що станом на 02.03.2011 в рахунок погашення заборгованості за мировою угодою від відповідача на розрахунковий рахунок позивача надійшло 86937,98 грн., що підтверджується карткою по рахунку 37.4 (розрахунки за претензіями) та частково виписками з банківського рахунку позивача за 15.05.2009, 20.07.2009, 14.08.2009, 08.10.2009, 14.12.2009, 02.03.2010, 30.03.2010,

Відповідно до письмових пояснень представника позивача від 01.03.2011 станом на 01.03.2011 відповідачем сплачено в рахунок погашення боргу за мировою угодою 123438 грн. і, оскільки, відповідач, взяті на себе зобов’язання у строк, передбачений мировою угодою від 09.06.2009 виконав частково, заборгованість в розмірі 62376,00 грн. не погасив, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3 % річних (з урахуванням уточнення позовних вимог).

В силу ст.ст.11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За змістом ст.ст.599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

П.п. 3.9.6. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зокрема визначено, що якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем умов мирової угоди від 09.06.2009 щодо погашення заборгованості перед позивачем в порядку та строки, передбачених цією мировою угодою (до 20.05.2010), свідчить про наявність в його діях складу цивільної відповідальності, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за мировою угодою від 09.06.2009, яка є новацією щодо попередніх зобов’язань, за якими відповідач не виконує свої обов’язки, є цілком обґрунтовані, відповідають нормам чинного законодавства та підлягають задоволенню частково, оскільки різниця між 185813,90 грн. (загальним розміром боргу по мировій угоді від 09.06.2009) та 123438,00 грн (коштами, сплаченими відповідачем в рахунок погашення боргу по мировій угоді від 09.06.2009) складає 62375,90 грн., а тому стягненню з відповідача на користь позивача за мировою угодою від 09.06.2009 підлягає борг за період з 20.01.2010 по 20.05.2010 у розмірі 62375,90 грн., строк виплати якого настав, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 0,10 грн. - суд відмовляє.

Також, позивачем у позові було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2277,73 грн., 3% річних в сумі 237,99 грн., пені в сумі 1287,32 грн. Жодних уточнень позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про їх уточнення –суду у встановленому процесуальним законом порядку не надавалось.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов’язання по сплаті заборгованості за мировою угодою від 09.06.2009 за період з 20.01.2010 по 20.05.2010, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, погоджується з розрахунком позивача, наведеним у позові, а саме: 2277,73 грн. інфляційних втрат, 237,99 грн.3% річних, пені в сумі 1287,32 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро»(код ЄДРПОУ 31171162, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(код ЄДРПОУ 25979249, місцезнаходження: 01061, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а) 62375,90 (шістдесят дві тисячі триста сімдесят п’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 237 (двісті тридцять сім) грн. 99 коп. 3% річних, пені в сумі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп. В іншій частині позову відмовити.

3.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Агро»(код ЄДРПОУ 31171162, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, 29) в дохід державного бюджету України 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 79 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення –28.03.2011