Рішення № 14641990, 28.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/4428.03.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»

до          Міністерства оборони України

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           Войніканіс-Мирський Я.С. (довіреність № 50Ю від 19.06.2010р.);

від відповідача:          Романенко Ю.М. (довіреність № 220/587/д від 27.12.2010р.);

В судовому засіданні 28.03.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»(надалі ТОВ «Західна паливна компанія», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (надалі відповідач) 419038, 19 грн., що включає суму основної заборгованості в розмірі 409020 грн., пеню у розмірі 4863, 42 грн., інфляційні втрати у розмірі 43272, 16 грн., три проценти річних у розмірі 1882, 61 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті поставленого вугілля по договору № 303/26/7-10 від 17.05.2010р. на суму 409020 грн., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, посилаючись на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов. Заперечення обґрунтовані порушенням умов договору щодо якості поставленого вугілля, і як про те зазначав відповідач посвідчення якості видане виробником із зазначеною позивачем партією вугілля на адресу представника замовника не надходило, з накладними на вантаж сертифікатів, паспортів та інших документів, що підтверджували якість його не поступало.

З посиланням на п. 3.2 договору, відповідач стверджував, що підтвердженням приймання товару за кількістю і якістю є акт, якого оформлено не було, у зв’язку з чим відповідач вважає наявними підстави не прийняття представником замовника КЕВ м. Херсона, неякісного вугілля в кількості 401 тонна.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2010р. між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «Західна паливна компанія»укладено договір № 303/26/7-10 згідно з яким, постачальник зобов’язувався поставити, а замовник (відповідач у справі) забезпечити приймання та оплату вугілля камінного в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною у п. 1.1 специфікацією.

В силу положень договору (п. 9.1) договір діє з дати набрання ним чинності до 31 грудня 2010 року.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, а згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виконання позивачем договірних зобов’язань підтверджується накладними за формою 1 № 50995738, № 50995745 які свідчать про приймання одержувачем вугілля кам'яного у кількості 401 тонна 22 та 23 жовтня 2010 року.

Згідно з п. 2.4 Договору одержувачами товару є військові частини, установи, організації, склади тощо згідно з виданими рознарядками Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України.

Пунктом 5.1.2 договору визначено зобов'язання позивача письмово, не пізніше ніж за 24 години, повідомити відповідача про дату відвантаження вугілля, кількість, номера залізничних вагонів.

Позивач листами № 18/21 від 18.10.2010 року та 20/23 від 20.10.2010 року повідомив відповідача про найменування одержувача товару, кількості вагонів, станції відвантаження, відправника, повної фактичної адреси з якого буде здійснено відправлення, дати відвантаження, кількості тонн вугілля, номеру залізничних вагонів.

Поставка вугілля з приводу оплати якого виник спір здійснена позивачем згідно рознарядки № 2 за якою постачальником (відправник зі ст. Постнікове - ТОВ «Східне-регіональне підприємство «Шельф») залізничним транспортом для потреб (одержувач) МЧ-4 для КЕУ м. Херсона направлено:

- 18 жовтня 2010 року згідно залізничної квитанції про приймання вантажу форми № 4 за № 50995738 вугілля марки АС у кількості 69 тонн (вартістю за договором 70 380 грн.);

- 20 жовтня 2010 року згідно залізничної квитанції про приймання вантажу форми № 4 за № 50995745 вугілля марки АС у кількості 332 тонни (вартістю за договором 338 640 грн.).

Відповідно до п. 5.2. замовник зобов'язаний забезпечити приймання товару відповідно до п. 1.1. договору як тільки постачальник належним чином надасть її для приймання представнику замовника на умовах договору.

Дотримання виконання з боку позивача вимог п. 4.4 договору підтверджують надані до справи копії посвідчень якості на обидві партії товару - № 8 від 18-19.10.2010р., № 9 від 20-21.10.2010р., видаткові накладні № РН-0000112 від 27.10.2010р., № РН-0000111 від 27.10.2010р. та рахунки-фактури № СФ-0000102, № СФ-0000101 від 27.10.2010р., квитанції дорожніх відомостей на обидві партії товару; лист відправника про передачу товару у власність постачальника на обидві партії товару.

Посилання відповідача з приводу не передання позивачем документів посвідчення якості виданих виробником, ненадання з накладними на вантаж сертифікатів, паспортів та інших документів, що підтверджували якість його судом не приймається з огляду на наступне.

Статтею 666 Цивільного кодексу України на законодавчому рівні визначені правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, та зокрема згідно з ч. 1 вказаної статті якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

В силу положень ч. 2 вказаної статті закону якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Жодних належних доказів звернення відповідача до позивача щодо надання відповідних документів якості суду не представлено, строк для надання документів відповідачем не встановлювався, відповідних вимог позивачу з моменту приймання вугілля не пред’являлось, про повернення товару не заявлялось.

Представлені відповідачем документи, що підтверджують надання претензії щодо вугілля поставленого на адресу Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (ст. Спартак) у липні 2010р. не мають відношення до партії вугілля поставленого для Квартирно-експлуатаційного управління м. Херсона у жовтні 2010р. і твердження про неодноразові поставки позивачем неякісного вугілля не свідчить про недоліки якості вугілля поставленого згідно квитанцій № 50995738, № 50995745.

Акти відбору зразка вугілля марки АС (6-13) для проведення експертизи та акт контрольної топки від 28.10.2010р. складені відповідачем в односторонньому порядку, а відтак не можуть підтверджувати проби чи якість вугілля поставленого у вагонах № 67144980, 64411515. 66731704, 76174474, 64881774, 65768871 згідно залізничних квитанцій № 50995738, № 50995745, не є належним доказом поставки неякісного вугілля відповідної партії товару.

Представлені до справи копії залізничних квитанцій № 50995738, № 50995745 суд визнає належними доказами виконання позивачем своїх договірних зобов’язань за договором № 303/26/7-10 від 17.05.2010р., і такі в свою чергу є підставою вимагати оплати їх виконання. Письмове пояснення з посиланням на Правила оформлення перевізних документів, Правила видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. № 644 щодо належності представлених доказів викладене позивачем у наданих суду поясненнях за вих. № 1/3-Ю від 04.03.2011р. і з такими суд повністю погоджується.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача з позовом до суду складала 409020 грн., та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень п. 3.2 договору приймання за кількістю і якістю оформлюється актом, який складає представник замовника в останній день приймання товару; належним чином оформлений акт є підтвердженням приймання товару; товар вважається поставленим постачальником: - по кількості, у відповідності з фактично одержаною представником замовника (згідно виданої рознарядки) вагою; - по якості у відповідності з якістю, вказаною у посвідченні якості відправника з урахуванням вимог п. 3.1 договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, враховуючи виконання постачальником своїх зобов’язань по договору від 14.05.2010р., отримання відповідачем вугілля поставленого згідно залізничних квитанцій № 50995738, № 50995745 за укладеним договором та відсутність належних доказів відмови від отримання товару, повернення неякісного вугілля та інше, що відповідно свідчить про прийняття виконаного за договором та порушення замовником своїх обов’язків щодо оформлення акту про приймання товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3 договору порядок розрахунку за договором - це оплата фактично поставленого та прийнятого товару протягом 30 календарних днів з дати отримання всіх документів, визначених у п. 4.4. договору, за наявності бюджетних призначень на 2010 рік.

При вирішенні спору судом враховуються зазначені положення договору, однак наведене не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов’язань по оплаті отриманої партії вугілля, оскільки вказані положення договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені –розрахунок здійснюється на протязі 30 днів з дати отримання документів.

Проведення оплати поставлених за договором товарів є обов’язком замовника (п. 5.2.2 договору), а питання щодо здійснення фінансового забезпечення зобов’язань замовника не є предметом даного спору, такі відповідно, не можуть вирішуватись в межах заявленого позову. Обов’язок виконання договору не залежить від наявності вини щодо неможливості його виконання тощо, і суду не представлено належних доказів неможливості виконання зобов’язань по оплаті партії поставленого вугілля у 2010р., не надано документів які б підтверджували відсутність на рахунку коштів протягом тривалого строку.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого вугілля згідно залізничних квитанцій 50995738, № 50995745, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 409020 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 6.2 договору у разі прострочення термінів перерахування платежів замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 в періоді нарахування пені з 27.11.2010р. по 10.01.2011р. в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 4863, 42 грн. (розрахунок суми пені наведений в позовній заяві).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 3272, 16 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1882, 61 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення виконання зобов’язань щодо оплати поставленої партії вугілля у жовтні 2010р. по договору № 303/26/7-10 від 17.05.2010р. відповідачем не спростовано, доказів сплати поставки товару у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 4 191 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський 6, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна паливна компанія»(02140, м. Київ, вул. Олександра Мишуги 3-В, р/р 26000182937 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805, ідент. код 36558473) 409 020 грн. (чотириста дев’ять тисяч двадцять гривень) основного боргу, 4863, 42 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят три гривні 42 копійки) пені, 3272, 16 грн. (три тисячі двісті сімдесят дві гривні 16 копійок) інфляційних збитків, 1882, 61 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві гривні 61 копійку) 3% річних, 4191 грн. (чотири тисячі сто дев’яносто одну гривню) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                   Р.І. Самсін

дата підписання рішення 01.04.2011