Рішення № 14641893, 30.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/8530.03.11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шелл кардз юкрейн"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тех - Протектіо"

про стягнення 764 328,04грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Нікітюк Є.О. (дов. від 14.01.2011)

Від відповідача: Коріна Н.М. (дов. № 17 від 11.03.2011)

В судовому засіданні 30.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Шелл кардз юкрейн" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тех - Протектіо" про стягнення 764328,04 грн. заборгованості за неналежне виконання договору № КРБ00750 від 10.04.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2011 порушено провадження у справі № 50/85 та призначено її до розгляду на 23.02.2011.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.

В судове засідання 14.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача, подали докази та надали пояснення по суті справи.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із задоволенням клопотання позивача, в судовому засіданні від 14.03.2011 року було оголошено перерву до 23.03.2011 року.

В судове засідання 23.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні від 23.03.2011 року за клопотання відповідача було оголошено перерву до 30.03.2011 року.

В судове засідання 30.03.2011 року з’явились представники позивача і відповідача та надали пояснення по суті справи. Представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги. Представник відповідача основну заборгованість також визнав, але заперечував проти стягнень штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Шелл кардз юкрейн" (далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Протектіо" (далі –відповідач, покупець за договором) укладено договір № КРБ-00750, відповідно до умов якого продавець зобов'язується при наданні покупцем бланків передати товар покупцю на АЗС, а саме: здійснити заправку автотранспорту покупця на АЗС, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку і на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 4.1. договору, сторони прийшли до згоди, що ціна товару визначається продавцем у рахунку-фактурі та встановлюється на день виставлення продавцем рахунку-фактури відповідно до цін, що діють у продавця.

Продавець, одночасно з наданням бланків, надає покупцю рахунок-фактуру. оплата товару здійснюється покупцем протягом 21 банківських днів з дати отримання покупцем бланків та рахунку-фактури в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.2. договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, передача покупцю товару здійснюється продавцем з АЗС, зазначених у додатку № 1 до цього договору, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні покупцем бланків.

У відповідності до умов п. 4.8. договору, товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем - з моменту фактичної заправки автомобіля покупця певною кількістю товару, яка (кількість) зазначається у бланку, при цьому продавець не може передати покупцю товар в кількості меншій ніж зазначеній в бланку. Підставою для оприбуткування товару у покупця є акт прийому-передачі товару.

Згідно п. 4.6. договору, бланки видаються позивачем представнику відповідача на підставі видаткових накладних в обмін на довіреність відповідача, оформленої відповідно до вимог Наказу Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 року «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»у офісі позивача.

Судом встановлено, на виконання умов договору позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 692 775,00 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № ОТ-КРБ002745 від 22.10.2009 року на суму 86 550, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ002773 від 23.10.2009 року на суму 161 750, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ002869 від 04.11.2009 року на суму 143 840, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ003102 від 26.11.2009 року на суму 95 445, 90 грн.;

- № ОТ-КРБ003166 від 02.12.2009 року на суму 134 689, 10 грн.;

- № ОТ-КРБ003375 від 24.12.2009 року на суму 35 250, 00 грн.;

- № ОТ-КРБ003414 від 28.12.2009 року на суму 35 250, 00 грн.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару.

15.04.2010 року між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору № КРБ-00750 від 10.04.2009 року. Відповідно п. 2 додаткової угоди сторони узгодили, що разом з підписанням даної додаткової угоди, відповідач визнає свій борг перед позивачем за раніше отримані бланки за цим договором в розмірі 677 775,00 грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № КРБ00750 від 10.04.2009 становить 677 775,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 677775,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № КРБ-00750 від 10.04.2009 року в сумі 677775,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 63802,79 грн. та 3% річних в сумі 22750,25 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 764328,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № КРБ-00750 від 10.04.2009 року в розмірі 764328,04 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Протектіо»(02156, м. Київ, вул. Братиславська, 8; ідентифікаційний код 33229030) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шелл кардз юкрейн»(03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, ідентифікаційний код 35416137) основний борг в сумі 677 775 (шістсот сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 63 802 (шістдесят три тисячі вісімсот дві) грн. 79 коп., 3 % річних в сумі 22750 (двадцять дві тисячі сімсот п’ятдесят) грн. 25 коп., державне мито в сумі 7 643 (сім тисяч шістсот сорок три) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 01.04.2011