Рішення № 14641889, 24.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/424.03.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С»

про                     стягнення 9680971,19 грн.

Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Беркана-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик»

про визнання недійсним окремих частин договору

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача (відповідач за зустрічним) Федоренко О.В. ?????          

Від відповідача (позивач за зустрічним) не з’явився ?????

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Гей Логістик», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С»про стягнення з останнього заборгованості за договором оренди № 2 від 31.08.2007.

Відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним з моменту їх укладення окремих частин договору оренди № 2 від 31.08.07 р., а саме:

А) в п.1 § 5 договору оренди № 2 від 31.08.2007 р. встановлення розміру місячної оренди плати (нетто) за предмет оренди (ціни договору) в еквіваленті іноземної валюти з прив’язкою до офіційного курсу НБУ, який складає:

- для складських приміщень –97099,20 Євро;

- для офісних приміщень –22894,20 Євро.

Загальний місячний розмір орендної плати (нетто) –128548,20 Євро. Додатково сплачується податок на додану вартість, який станом на день підписання даного договору дорівнюється 20%, що становить разом суму у розмірі 154257,84 Євро.

Б) пункт 4 § 5 договору оренди № 2 від 31.08.2007 р., яким визначено, що «перерахування орендної плати в гривню відбувається на підставі офіційного обмінного курсу НБУ на день виставлення рахунку на сплату. У рахунку зазначається розмір курсу, за яким проводилось перерахування. При визначені розміру орендної плати визначальним є розмір орендної плати в Євро.

В) в п. 1 § 6 Договору оренди № 2 від 31.08.2007 р. встановлення вартості фактично спожитих комунальних послуг (крім електроенергії) та послуг на утримання Предмету оренди в еквіваленті іноземної валюти з прив’язкою до офіційного курсу НБУ «у розмірі 18298,11 Євро. Разом з ПДВ сума становить розмір 21957,73 Євро.

Г) пункт 5 § 6 договору оренди № 2 від 31.08.2007 р., яким визначено, що «курс перерахування визначається згідно п. 4 § 5 даного договору.

Представником відповідача за зустрічною позовною заявою в судовому засіданні був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічною позовною заявою надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні ТОВ «Іст Гей Логістик», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт»м. Бориспіль.

Суд, розглянувши дане клопотання та заслухавши пояснення представника позивача (відповідача за зустрічною позовною заявою), в задоволенні клопотання відмовляє, оскільки рішення по даній справі ніяким чином не може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін.

В дане судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С»вдруге не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

1.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Гейт Логістик" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОТ" (орендар) укладено Договір оренди № 2 (далі - Договір).

Згідно з умовами вказаного Договору орендодавець здає в оренду, а орендар орендує складські та офісно-побутові приміщення логістичного центру, а саме: офісні приміщення, включаючи площі загального використання - 1 635,30 кв.м; складські приміщення, включаючи площі загального використання - 12 137,40 кв.м та цокольний поверх, включаючи площі загального використання - 2138,70 кв.м. Загальна площа приміщень, що передаються в оренду, складає 15 911,40 кв.м та знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28.

29.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПОТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Беркана-С" (відповідач-1) та позивачем був укладений Додатковий договір № 1 до Договору оренди № 2 від 31.08.2007 (далі - Додатковий договір).

Згідно Додаткового договору сторони прийшли до згоди здійснити заміну орендаря у Договорі оренди на наступних умовах:

1) погашення TOB "СПОТ" всієї заборгованості за Договором оренди;

2) надання відповідачем-1 оригіналу банківської гарантії у формі, що наведена в додатку № 1 до Додаткового договору, на суму не менше ніж 548 734,03 євро;

3) надання відповідачем-1 поруки у формі, що наведена в додатку № 2 до Додаткового договору, як забезпечення виконання грошових зобов'язань відповідача-1 за Договором оренди, виданої TOB "Спортмастер" (відповідач-2), юридичної особи за законодавством Російської Федерації, що є материнською компанією відповідача-1.

Листом № 21 від 12.05.2009 позивач повідомив TOB "СПОТ" та відповідача-1 про виконання Попередніх умов в повному обсязі відповідно до укладеного Додаткового договору; підтвердив заміну орендаря за Договором оренди з TOB "СПОТ" на відповідача-1 та перехід до останнього всіх прав та обов'язків орендаря за Договором оренди починаючи з 12.05.2009.

12.05.2009 позивач передав відповідачу-1 об’єкт оренди по Акту приймання-передачі виробничо-складського комплексу з вбудованими офісно-побутовими приміщеннями згідно договору оренди № 2 від 31.08.2007.

Згідно з ч. 2 п. 1 § 5 Договору оренди загальний місячний розмір орендної плати становить 883518,21 грн., що є еквівалентом 128548,20 євро. Додатково сплачується податок на додану вартість, що становить разом суму у розмірі 1 060 221,85 грн., що є еквівалентом 154257,84 євро.

Відповідно до п. 1 § 5 Договору перерахування орендної плати в гривню відбувається на підставі офіційного обмінного курсу НБУ на день виставлення рахунку на сплату. У рахунку зазначається розмір курсу, за яким проводилось перерахування. При визначенні розміру орендної плати визначальним є розмір орендної плати в євро.

Відповідно до п. 1 § 7 Договору оренди орендна плата та витрати на комунальні послуги та послуги по утриманню предмету оренди разом з нарахованим податком на додану вартість сплачується щомісяця авансовим платежем не пізніше третього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок, визначений орендодавцем. При цьому, орендодавець повинен надати рахунок представнику орендаря не пізніше ніж за 12 робочих днів до дати здійснення платежу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на день пред’явлення позивачем позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендних платежів за період квітень 2010 р. –серпень 2010 р. включно в розмірі 7597744,18 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт неповного виконання зобов’язань за Договором оренди щодо внесення орендної плати відповідачем не заперечується. Належних доказів на спростування наведених у позовній заяві обставин та доказів погашення заборгованості відповідач-1 не надав.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 3 § 7 Договору оренди у разі затримки сплати орендної плати або платежів за комунальні послуги та послуги з утримання предмету оренди, орендар зобов’язується сплатити встановлену законом неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, під час здійснення наступного платежу орендодавцю.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати орендної плати в повному обсязі не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати орендної плати встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

За таких обставин, вимоги, що заявлені в первинній позовній заяві підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач подав зустрічний позов, який мотивований тим, що встановлення орендної плати, вартості фактично спожитих комунальних послуг та послуг на утримання предмету оренди в § 5 та § 6 договору оренди в еквіваленті іноземної валюти з прив’язкою до офіційного курсу НБУ на день оплати є таким, що суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема статті 533 Цивільного кодексу України та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1998 від 18.12.1998 р. «Про удосконалення порядку формування цін».

Розглянувши даний позов, суд вважає, що вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами статті 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 ЦК України).

Отже, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами. Однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленті зобов’язання в іноземній валюті і передбачає можливість встановлення сторонами грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до умов п. 1 § 5 Договору оренди № 2 від 31.08.2007 р. визначено, що загальний місячний розмір орендної плати складає 883518,21 грн., що є еквівалентом 128548,20 Євро. Згідно п. 4 цього параграфу визначено, що перерахування орендної плати в гривню відбувається на підставі офіційного обмінного курсу НБУ на день виставлення рахунку на сплату.

Крім того, в § 6 Договору оренди сторонами визначено, що вартість спожитих комунальних послуг (крім електроенергії) та послуги по утриманню предмету оренди разом становить 125763,82 грн., що є еквівалентом 18298,11 Євро. При цьому, в п. 5 § 6 Договору вказано, що курс перерахування визначається згідно п. 4 § 5 даного договору.

Отже, з наведених норм Договору оренди вбачається, що сторони визначили зобов’язання в національній валюті України –гривні. При цьому, в договорі встановлена можливість коригування платежів в залежності від зміни курсу гривні до Євро, що в цілому є правомірним і не заборонено чинним законодавством України. Необхідно зазначити, що безпосереднє виконання даного договору здійснювалось сторонами в національній грошовій одиниці України –гривні.

Згідно пункту 1 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно ч. 1 ст.207 ГК України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркана-С» (м. Київ, вул. Саперне поле, 26-А; код ЄДРПОУ 33301368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Гейт Логістик»(Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28; код ЄДРПОУ 32614649) 8584343 (вісім мільйонів п’ятсот вісімдесят чотири тисячі триста сорок три) грн. 67 коп. основного боргу, 589844 (п’ятсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 45 коп. пені, 373578 (триста сімдесят три тисячі п’ятсот сімдесят вісім) грн. 51 коп. інфляційних, 133204 (сто тридцять три тисячі двісті чотири) грн. 56 коп. –3% річних, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 30.03.2011 р.