Рішення № 14641867, 23.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/8823.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Група «ТАС»

до Закритого акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

про стягнення в порядку регресу 24979,52 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Шевчук Н.В. представник за довіреністю;

Від відповідача: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 24979,52 грн., а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита 249,80 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2011 було порушено провадження у справі № 47/88, розгляд справи було призначено на 09.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 розгляд справи відкладено до 23.03.2011 та зобовязано позивача надати суду в підтвердження його вимог до відповідача поліс, яким було застраховано цивільну відповідальність особи, винної в ДТП або власника транспортного засобу

В судовому засіданні 23.03.2011р. позивач надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог в сторону зменшення, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 24976,52 грн. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТЗ/21/44/48 № А 0072547, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24976,52 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач своїх представників в судове засідання 23.03.2011р. не направив, вимоги ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений за адресою вказаною у позові. Через канцелярію Господарського суду міста Києва відповідач заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду, про що зазначено в ухвалі про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.03.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009 між позивачем ПАТ "Страхова Група «ТАС», як страховиком, та гр. ОСОБА_1, як страхувальником було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТЗ/21/44/48 № А 0072547, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено знищення або пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8087408 від 13.07.2009 (тип полісу-3), між відповідачем, як страховиком та гр. ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісузі строком дії з 02.08.2009 по 01.08.2010, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки ВДАІ м. Києва, 19.05.2010 р. в м. Києві, на вул. Саксаганського сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2010 р. у справі №3-5826/10, гр. ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 1337 від 27.05.2010 р. про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, складеного експертом Руденко Ю.В., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 24349,79 грн.

Згідно страхового акту № 13265В/40/2010 від 14.06.2010 р., та розрахунку суми страхового відшкодування згідно страхового акту, пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 19.05.2010 р. в м. Києві, на вул. Саксаганського, за участю застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 24979,52 грн.

Відповідно до платіжного доручення №26932 від 14.06.2010 р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 24979,52 грн. на користь гр. ОСОБА_1 (перераховане ТОВ «Автомобільний дім «Україна» як особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт) з призначенням платежу “Страхове відшкодування за ремонт застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 ”.

15.07.2010 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу/заяву № г.26.0.0/338 на виплату страхового відшкодування в сумі 24979,52 грн., яке відповідачем відшкодовано позивачу не було.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу та супутніх ризиків № ДКТЗ/21/44/48 № А 0072547 перерахував на користь гр. ОСОБА_1 згідно страхового акту № 13265В/40/2010 від 14.06.2010 р. страхове відшкодування в сумі 24979,52 грн., оскільки, ДТП в м. Києві по вул. Саксаганського, яка сталася 19.05.2010 р. (за участю застрахованого автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2) визнано позивачем згідно страхового акту № 13265В/40/2010 від 14.06.2010 р. страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28.05.2010 р. у справі №3-5826/10, водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування, але вимога позивача в цій частині є такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 24466,52 грн. (24976,52 грн. 510,00 грн. франшиза), оскільки відповідно до ст. 12, п. 37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка компенсується страхувальником, а не страховиком.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою, законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, але підлягає частковому задоволенню, а саме: в сумі 24466,52 грн. а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(код ЄДРПОУ 23498273, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»(код ЄДРПОУ 30115243, місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65) суму виплаченого страхового відшкодування 24 466 (двадцять чотири чотириста шістдесят шість) грн. 52 коп., а також 244 (двісті сорок чотири) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 18 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 29.03.2011